Рішення № 57889009, 19.05.2016, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/341/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Куліковій Ю.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина цивільну справу за позовом Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 підготовки кадрів державної служби зайнятості України про стягнення коштів за навчання,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 підготовки кадрів державної служби зайнятості України про стягнення коштів за навчання, мотивуючи свої вимоги тим, що між ОСОБА_3 підготовки кадрів Державної служби зайнятості України, Київським обласним центром зайнятості та ОСОБА_2, відповідно до Порядку відбору осіб на навчання за програмою підготовки бакалаврів і магістрів в ОСОБА_3 підготовки кадрів Державної служби зайнятості України за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та їх подальшого працевлаштування в системі Державної служби зайнятості України за рахунок коштів Фонду, затвердженого наказом Державного центру зайнятості від 07.06.2006 року № 84 був укладений договір від 01.10.2008, № УПБ-08з/ОЦЗ/21/08 про підготовку фахівця з вищою освітою та його подальше працевлаштування в органах Державної служби зайнятості.

Предметом договору є підготовка відповідача за кошти Фонду з вищою освітою та його подальше працевлаштування в органах Державної служби зайнятості. Підготовка відповідача була здійснена за договором в галузі знань економіка та підприємництво за напрямком - управління персоналом та економіка праці з освітньо-кваліфікаційним рівнем - бакалавр, заочної форми навчання.

Строк надання освітньої послуги з 01.10.2008 по 10.02.2013.

Наказом ІПК ДСЗУ від 01.10.2008 № 666/1 «Про зарахування студентами факультету економіки та управління ІПК ДСЗУ /заочна форма навчання/», відповідача було зараховано з 01.10.2008, студентом першого курсу заочної форми навчання за напрямом Економіка та підприємництво за спеціальністю Управління персоналом та економіка праці за кошти Фонду.

Наказом ІПК ДСЗУ від 16. 11.2012 № 367 «Про випуск студентів») відповідача відраховано зі складу слухачів у зв'язку із закінченням строку навчання та отриманням диплому бакалавра.

Вартість навчання за кошти Фонду становила 19 300 грн.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що особа після закінчення навчання в ІПК ДСЗУ повинна відпрацювати в Державній службі зайнятості не менше трьох років.

Пунктом 5.2. та підпунктом 5.2.2 договору передбачено, що відповідач відшкодовує до Фонду вартість навчання та компенсує всі інші витрати, пов'язані з навчанням у випадку відмови після закінчення навчання в ІПК ДСЗУ від роботи в органах Державної служби зайнятості України.

Відповідачу був підготовлений та надісланий лист від 16.06.2015 № 1855/08/12-15, в якому було запропоновано з'явитись відповідачу до позивача у відділ по роботі з персоналом з метою вирішення питання працевлаштування, або повернення коштів за навчання.

Відповідач не надав відповіді на запропоновані пропозиції щодо працевлаштування.

Таким чином, Фондом в особі Київського обласного центру зайнятості понесені витрати пов'язані з навчанням відповідача у розмірі 19 300 грн., які позивач просить стягнути в повному обсязі та понесенні судові витрати.

Представник позивача, який діє за дорученням ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав в повному обсязі наполягає на їх задоволенні, з підстав зазначених в позовній заяві. Разом з тим, суду повідомив, що відповідач не звертався до Київського обласного центру зайнятості щодо працевлаштування, як то передбачено договором, а також не повідомив про зміну місця свого проживання, в зв'язку з чим позивач змушений був звернутись до суду.

Відповідач, ОСОБА_2, позовні вимоги заперечив в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції суду пояснив, що він дійсно навчався за рахунок державних коштів в інституті підготовки кадрів державної служби зайнятості України, і здобув там освіту бакалавра. Після закінчення вузу, він неодноразово звертався в управління кадрів Київського обласного центру зайнятості з усними заявами про працевлаштування. Однак, йому повідомляли, що можливості надати роботу не має, в зв'язку з відсутністю відповідних посад. Тому, він змушений був залишити м. Київ, і повернувся додому в смт. Кирнасівка, Тульчинського району. Жодних письмових звернень про надання йому роботи він до центру зайнятості не надсилав. Позовні вимоги також заперечує, в зв'язку з тим, що на даний час він ніде не працює, і в нього немає змоги повернути кошти.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до копії договору № УПБ-08з/ОЦЗ/21/08 від 1.10.2008, укладеного між ОСОБА_3 підготовки кадрів державної служби зайнятості України (далі ІПК ДСЗУ), Київським обласним центром зайнятості та ОСОБА_2 укладено договір про підготовку фахівця з вищою освітою та його подальше працевлаштування в органах державної служби зайнятості. (а.с. 5).

Згідно копії наказу № 666/1 від 1.10.2008, ОСОБА_2, зараховано до складу студентів ІПК ДСЗУ, за рахунок коштів Фонду загальнообовязкового державного страхування України на випадок безробіття. (а.с. 6).

На підставі наказу № 367 від 16.11.20012, цього ж вузу, ОСОБА_2 відраховано зі складу студентів у зв'язку із закінченням терміну навчання та отриманням диплому бакалавра. (а.с. 7).

Вартість навчання за напрямом економіка та підприємництво, з спеціальністю управління персоналом та економіка праці, за весь строк навчання, склала 19300 грн., що підтверджується Додатком № 1 до наказу ІПК ДСЗУ від 13.03.2008 № 140/1 (а.с. 11).

Згідно п. 4.4. договору, що ОСОБА_2, зобовязався після закінчення навчання в ІПК ДСЗУ, прибути до центру зайнятості, працевлаштуватися на роботу в центрі зайнятості та відпрацювати не менше трьох років.

Пунктом 5.1 даного договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобовязань, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та цим договором.

В свою чергу п.5.2. та п.п. 5.2.2 договору визначено, що ОСОБА_2 відшкодовує до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття вартість навчання та компенсує всі інші витрати, пов'язанні з його навчанням, у випадку відмови після закінчення навчання в ІПК ДСЗУ від працевлаштуванням за направленням.

На адресу відповідача ОСОБА_2, 16.06.2015, було направлено лист з вимогою з'явитись до Київського обласного центру зайнятості для вирішення питання про працевлаштування. (а.с. 8).

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В частині 4 даної статті зазначено, що до договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Згідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В ст. 628 ЦК України, визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокремавідшкодування збитків.

Відповідно до ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Оцінюючи доводи сторін, судом також встановлено, що зобовязання відповідача перед позивачем, в частині дотримання вимог п.4.4 договору, не виконанні. Обставини, які б звільняли відповідача від виконання даних умов договору, в судовому засіданні не встановленні. Посилання відповідача на те, що при усному зверненні йому було відмовлено в забезпеченні роботою, не можуть судом братись до уваги, в зв'язку з їх безпідставністю та відсутністю підтверджуючих доказів з посиланням на вказані обставини.

Відповідно до вимог ст. 10 ч. 3 (якою визначено принцип змагальності сторін), ст. 61 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч.1ст. 212 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 57 ЦПК).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі, що відображено в ст. 11 ЦПК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, в зв'язку із доведеністю позивачем обставин зазначених в позовній заяві, а відтак в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, в зв'язку із задоволенням позову, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понеснні судові витрати з оплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 610, 611, 615, 626-629, 638 ЦК України, ст. ст. 4, 8, 10, 15, 18, 60-64, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 підготовки кадрів державної служби зайнятості України про стягнення коштів за навчання задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, податковий номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Київського обласного центру зайнятості, м. Київ, пров. Будівельників, 5-а, кошти за навчання в сумі 19300 грн. (девятнадцять тисяч триста гривень), шляхом перерахування їх на р/р 37175304900001 в ГУ ДКСУ у Київській області, м. Київ, МФО 821018, код ЄДРПОУ 03491085, а також понесені судові витрати з оплати судового збору в сумі 1378 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 23.05.2016.

Суддя: