Постанова № 57888921, 24.05.2016, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/951/13-а

Провадження №:2-а/138/10/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2016 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі

головуючого судді Лисенко Т.Ю.,

за участю: секретаря Гавінчук О.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Покими І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилів-Подільської міської ради Вінницької області про стягнення невиплаченої грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, який обґрунтовує тим, що в період з 14.04.2006 по 17.04.2011 працював на посаді Могилів-Подільського міського голови. Згідно розпорядження № 148-к від 03.11.2010 позивачу надано щорічну відпустку в розмірі 102 календарні дні за період роботи з 14.04.2007 по 04.11.2010 та додаткову відпустку в розмірі 60 календарних днів за 2007, 2008, 2009 та 2010 роки. Відповідач на підставі ст. 21 ЗУ «Про місцеве самоврядування» та положень пп. 3 п. 2 Постанови КМУ від 09.03.2006 № 268 зобов'язаний був надати позивачу допомогу на оздоровлення у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати без його заяви про виплату такої допомоги та прийняття відповідного рішення Могилів-Подільською міською радою у 2010 та 2011 роках, оскільки таке рішення вказаним органом було прийнято 14.04.2006 за № 2 і воно мало довготривалий характер, тобто діяло протягом всього строку його повноважень на посаді Могилів-Подільського міського голови. Згідно наданого позивачем розрахунку його середньомісячна заробітна плата станом на листопад 2010 року становила 6708,28 грн. Проте матеріальна допомога на оздоровлення за 2010 рік в сумі 6708,28 грн. позивачу не виплачена. Крім того, згідно ст. 83 КЗпП України період щорічної відпустки включається до стажу, який дає право на відпустку. З урахуванням даної норми позивач мав право на відпустку за період з 04.11.2010 по 07.05.2011 строком 23 календарні дні. Однак така відпустка йому відповідачем не надана, а також не виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення за 2011 рік в сумі 6708,28 грн. 17.04.2011 позивач звільнений з посади Могилів-Подільського міського голови і відповідно до ст. 116 КЗпП України позивачу повинні були виплатити всі суми, що належать йому від відповідача. Однак дані розрахунки з позивачем не проведені. Також позивачу не виплачено компенсацію за невикористану відпустку за період з 04.11.2010 по 07.05.2011 в сумі 5966,20 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. На неодноразові письмові звернення позивача провести з ним усі належні йому розрахунки відповідач відповідає відмовою. З урахуванням викладеного та заяви про зменшення позовних вимог від 19.05.2016 позивач просить стягнути на його користь з відповідача матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки за 2010-2011 роки в сумі 13416,56 грн. з урахуванням індексу зростання цін на день фактичної виплати, компенсацію за невикористану відпустку за 21 день в сумі 3478,86 грн., витрати на правову допомогу в сумі 5807,40 грн., а також зобов'язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки заробітної плати з 07.05.2011 по день фактичного розрахунку відповідно до нарахування, проведеного на день виплати.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, викладених у ньому, просив суд позов задовольнити. Зазначив, що він дійсно не був на роботі в день його звільнення і оскільки згідно копії його особової картки трудову книжку він отримав 06.05.2011 і в той же день усно звернувся з вимогою до уповноваженої особи відповідача - начальника відділу кадрів про виплату йому компенсації за невикористану відпустку, то саме ця дата є датою звернення з вимогою до відповідача про виплату йому компенсації за невикористану відпустку. Зазначав, що ст. 116 КЗпП не передбачає звернення робітника з письмовою вимогою про виплату компенсації за невикористану відпустку. Під час отримання трудової книжки, він повідомив про своє бажання отримати таку компенсацію уповноваженого працівника відділу кадрів, а тому розрахунковим періодом для стягнення середнього заробітку на підставі ст. 117 КЗпП України є дата з 07.05.2011 по день фактичного розрахунку відповідача з ним.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково з підстав, викладених у письмових запереченнях та додаткових письмових поясненнях. Визнала вимоги позивача в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку за 21 день у розмірі 3478,86 грн., а також стягнення середнього заробітку, починаючи з 11.03.2016, оскільки з вимогою про її виплату позивач звернувся до відповідача лише 10.03.2016, подавши відповідну заяву. Також пояснила, що відповідач правомірно не здійснив виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2010-2011 р.р., оскільки відповідного письмового звернення позивача до Могилів-Подільської міської ради в 2010-2011 роках від позивача не надходило, відтак і рішення Могилів-Подільською міською радою про її виплату не приймались. Заперечувала що рішення Могилів-Подільської міської ради № 2 від 14.04.2006 носить триваючий характер, оскільки відповідно до п. 6 Постанови КМУ № 268 від 09.03.2006 бюджет міста, яким в тому числі передбачаються і видатки на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, затверджується радою щороку і в 2006 році неможливо передбачити наявність таких видатків у 2010-2011 роках.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до рішення першої сесії 5 скликання Могилів-Подільської міської ради Вінницької області № 1 від 14.04.2006 ОСОБА_1 з 14.04.2006 працював на посаді Могилів-Подільського міського голови.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування» міський голова належить до системи місцевого самоврядування.

Частина 3 ст. 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлює, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Відповідно до розпорядження № 148-к від 03.11.2010 позивачу надано щорічну відпустку за період роботи з 14.04.2007 по 04.11.2010 строком 102 календарні дні та додаткову відпустку за 2007, 2008, 2009, 2010 роки строком 60 календарних днів, на період з 04.11.2010 по 17.04.2011 (т. 1 а.с. 182).

Згідно ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Відповідно до пп. 3 п. 2 постанови КМУ від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - постанова КМУ № 268) керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надано право надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Відповідно до пп. 2 п. 6 постанови КМУ № 268 преміювання сільських, селищних і міських голів, голів районних і районних у містах рад, їх заступників, встановлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, установлених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою.

Пунктом 8 постанови КМУ № 268 видатки, пов'язані з набранням чинності цією постановою, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання відповідних органів.

Отже, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, установлених цією постановою лише у межах затверджених видатків на оплату праці і лише за умови прийняття відповідною радою рішення про зазначені виплати.

Така правова позиція викладена і в постанові Вищого адміністративного суду України від 10.08.2010 № К-19687/10.

Згідно рішення Могилів-Подільської міської ради № 2 від 14.04.2006 ОСОБА_1 присвоєно 6 ранг посадової особи місцевого самоврядування та вирішено надавати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати.

Зважаючи на викладені вище висновки суду та аналіз рішення Могилів-Подільської міської ради № 2 від 14.04.2006 вказаним рішенням ОСОБА_1 визначено конкретний розмір матеріальної допомоги на оздоровлення, а не вирішено надавати таку допомогу, як зазначає позивач, протягом всього часу його перебування на посаді міського голови. Для надання ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати, в кожному році повинно прийматись рішення Могилів-Подільської міської ради в межах затверджених видатків.

Як вбачається з матеріалів справи, в 2006, 2008 та 2009 роках Могилів-Подільською міською радою приймались рішення про виплату міському голові ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати (т. 1 а.с. 31-33). Однак в 2010 та в 2011 роках рішення про надання позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення Могилів-Подільською міською радою не приймались.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної допомоги на оздоровлення за 2010-2011 роки в розмірі 13416,56 грн. з урахуванням індексу зростання цін на день фактичної виплати.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку за період з 04.11.2010 по 07.05.2011 та виплати середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати з моменту звільнення по день фактичного розрахунку судом встановлено таке.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 82 КЗпП України до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 75 цього Кодексу), зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.

В період з 04.11.2010 по 17.04.2011 позивач перебував у щорічній та додатковій відпустках. 17.04.2011 позивача звільнено з посади Могилів-Подільського міського голови.

Частина 1 ст. 83 КЗпП України визначає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

В судовому засіданні 19.05.2016 позивач просив стягнути компенсацію за невикористану відпустку, яка становить 21 календарний день у розмірі 3478,86 грн. Вказані розрахунки здійснені ним на підставі відповіді відповідача № 06-16/26 від 13.05.2016 на запит позивача та розрахункового листа на виплату за дні відпустки позивача (т. 2 а.с. 62-63). Вказану позовну вимогу відповідач визнав, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України ці обставини не підлягають доказуванню, а позов в цій частині підлягає задоволенню. Крім того кількість днів невикористаної позивачем відпустки підтверджується наданим відповідачем розрахунком (т. 2 а.с. 72).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З аналізу вказаних норм вбачається, що вказані в ній виплати пов'язані, зокрема, із зверненням працівника до підприємства, установи чи організації про їх здійснення, та не пов'язані з датою видачі працівнику трудової книжки, оскільки відповідно до п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58 власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї

записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Отже, дати отримання працівником трудової книжки та здійснення виплат на користь працівника можуть відбуватись в різні дні та не бути пов'язаними між собою. А тому суд відхиляє доводи позивача, що факт отримання ним трудової книжки 06.05.2011 та усна вимога до начальника відділу кадрів виплатити йому компенсацію за невикористану відпустку свідчать про його звернення до відповідача з вимогою сплатити на його користь компенсацію за невикористану відпустку.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, в день свого звільнення з посади Могилів-Подільського міського голови 17.04.2011 позивач був відсутній на роботі. А як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача із вимогою про виплату йому компенсації за невикористану щорічну відпустку 10.03.2016 ( т. 1 а.с. 187). Проте відповідач не виконав законну вимогу позивача та не провів з ним розрахунок, передбачений ч. 1 ст. 83 КЗпП України.

Суд відхиляє як недоведені належними доказами посилання позивача щодо звернення з вимогою про виплату зазначеної компенсації до відповідача 06.05.2011. При цьому суд зважає, що покладення обов'язку на начальника відділу кадрів Могилів-Подільської міської ради здійснювати розрахунок днів компенсації, не свідчить про те, що така особа уповноважена приймати вимоги про розрахунок від звільнених працівників та рішення щодо здійснення належних звільненому працівнику виплат. Також не є доказом звернення з вимогою про виплату компенсації саме до відповідача заява позивача від 19.03.2012 на ім'я Могилів-Подільського міжрайонного прокурора про вчинення злочину в порядку ст. 97 КПК України, в якій він повідомив, що компенсація за невикористану відпустку йому сплачена не була. Крім того суд також зважає на те, що в матеріалах справи наявні чисельні звернення та запити позивача до відповідача щодо виплати йому матеріальної допомоги на оздоровлення за 2010-2011 роки, проте і в них відсутня вимога позивача про виплату на його користь компенсації за невикористану відпустку.

Частина 1 ст. 117 КЗпП України визначає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Отже, оскільки позивач звернувся до відповідача із вимогою про виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку 10.03.2016, то середній заробіток з відповідача на користь позивача слід стягнути з 11.03.2016 по 20.05.2016.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки відповідача останніми двома фактично відпрацьованими місяцями, що передували звільненню позивача є вересень та жовтень 2010 року. Відпрацьовано 43 робочих дні та нарахована до видачі заробітна плата за вересень 2010 року - 6925,12 грн., жовтень 2010 року 6491,44 грн. (т. 1 а.с.180).

Отже середньоденний заробіток позивача становить 6925,12 грн.+6491,44 грн. = 13416,56 грн./43 робочі дні = 312,01 грн.

Кількість робочих днів за період затримки по виплаті заробітної плати позивачу, з урахуванням графіку роботи відповідача, становить 48 робочих днів (15 днів у березні 2016 року, 21 день у квітні 2016 року, 12 днів у травні 2016 року).

Відтак, середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 11.03.2016 року по 20.05.2016 року становить: 312,01 грн. (середньоденний заробіток) х 48 робочих днів = 14976 грн. 48 коп.

За таких підстав суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення, встановивши строк подання зазначеного звіту, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати суду звіт про його виконання є правом суду під час ухвалення такого рішення. В даному випадку, з встановлених обставин справи, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача обов'язку подати суду звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені по справі та документально підтверджені (т. 1 а.с.195-198) судові витрати у виді витрат на правову допомогу відповідно до задоволених вимог у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 69-71, 72 ч. 3, 94 ч. 3, 158-163, 256 ч. 1 п. 2 КАС України, ст. ст. 82 ч. 1 п. 2, 83 ч. 1, 116, 117 ч. 1 КЗпП України, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. ст. 7 ч. 3, 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», п. 2 пп. 3, п. 6 пп. 2, п. 8 постанови КМУ від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Могилів-Подільської міської ради Вінницької області (пл. Шевченка, 6/16, м. Могилів-Подільський Вінницької області) на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3478,86 грн. (три тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 86 коп. шляхом списання коштів з рахунків виконавчого комітету Могилів-Подільської ради.

Стягнути з Могилів-Подільської міської ради Вінницької області (пл. Шевченка, 6/16, м. Могилів-Подільський Вінницької області) на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 14976 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 48 коп. шляхом списання коштів з рахунків виконавчого комітету Могилів-Подільської ради.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Могилів-Подільської міської ради Вінницької області (пл. Шевченка, 6/16, м. Могилів-Подільський Вінницької області) на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. шляхом списання коштів з рахунків виконавчого комітету Могилів-Подільської ради.

Стягнути з Могилів-Подільської міської ради Вінницької області (пл. Шевченка, 6/16, м. Могилів-Подільський Вінницької області) на користь державного бюджету м. Могилів-Подільського судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. (банк одержувача: ГУДКСУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, номер рахунку 31218206700009, код ЄДРПОУ 38031302, одержувач коштів УДКСУ у Могилів-Подільському районі та м. Могилеві-Подільському (м. Могилів-Подільський) 22030001; призначення платежу "Судовий збір, код ЄДРПОУ Могилів-Подільського міськрайонного суду 26423235, Пункт 1.2.) шляхом списання коштів з рахунків виконавчого комітету Могилів-Подільської ради.

Звернути постанову до негайного виконання в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 6552 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 21 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її проголошення, особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення постанови, протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: Лисенко Т.Ю.

Повний текст постанови складено 24.05.2016.