Ухвала суду № 57888300, 19.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/267/16 Головуючий 1 інстанції: Ізмаілов І.К.

Справа суду 1-ї інстанції № 644/342/15-К

Категорія: ст. 286 ч.2 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Ємця О.П., Снігерьової Р.І.,

за участю секретаря Боровської О.В.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12014220530002665 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2015 року, ухвалений стосовно ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який не працює, одруженого, що має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" на користь ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 4872,00 грн. страхове відшкодування моральної шкоди

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 98300,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 100000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 100000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 визначено обчислювати з дня його фактичного взяття під варту.

До набрання вироком законної сили обрано у відношенні ОСОБА_2 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.

Зобов'язано ОСОБА_2 прибувати до суду за першою вимогою, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь Держави у сумі 243,60 грн.

Згідно вироку, 11 жовтня 2014 року близько 09 години 45 хвилин, ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем «ВАЗ-2106», державний номерний знак НОМЕР_1, на якому рухався по вул. 17-го Партз'їзду у напрямку вул. Миру в м. Харкові зі швидкістю близько 50-60 км/год.

На перехресті вул. Миру та 17-го Партз'їзду, ОСОБА_2 не виконав вимоги знаку пріоритету 2.1 - «ОСОБА_7 дорогу», тим самим грубо порушив вимоги п.п. 16.3, 16.11, Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п.16.3 «У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по дорозі, що перетинається, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм проїжджої частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.»;

п. 16.11 «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.»;

та виїхавши на перехрестя допустив зіткнення з автомобілем «ГАЗ-2705», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, який рухався по вул. Миру по головній дорозі, зліва направо по ходу руху автомобіля «ВАЗ-2106» під керуванням ОСОБА_2

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ГАЗ - 2705», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_9, від отриманих тілесних ушкоджень 24.10.2014 року помер в Комунальному закладі охорони здоров'я "Харківська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_10".

Порушення п.п. 16.3, 16.11 Правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_2, відповідно до висновку автотехнічної експертизи №1218/14 від 23.12.2014 року знаходяться у причинному зв'язку з подією та її наслідками, і виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем, рухаючись у світлий час доби по вул. 17-го Партз'їзду, яка є другорядною дорогою, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку та виїжджаючи на перехрестя нерівнозначних доріг, проігнорував вимоги знака пріоритету 2.1 - «ОСОБА_7 дорогу», не дав дорогу автомобілю «ГАЗ-2705», що рухався по вул. Миру, яка є головною дорогою, зліва на право по ходу руху автомобіля «ВАЗ-2106» під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого на перехресті нерівнозначних доріг ОСОБА_2 допустив зіткнення керованого ним автомобіля «ВАЗ-2106» з рухомим по головній дорозі автомобілем «ГАЗ-2705», що і спричинила вищевказані наслідки.

До початку апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_2, узгодивши свою позицію з захисником ОСОБА_1, на підставі ч.1 ст. 403 КПК України, відмовився від апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_7 з вимогами щодо помякшення призначеного покарання та письмово заявив про підтримання апеляційних вимог та доводів, викладених в уточненій апеляційній скарзі від 19 травня 2016 року.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2, з уточненою апеляційною вимогою, просить вирок суду скасувати, внаслідок неповноти і порушення істотних вимог кримінального процесуального закону, та призначити новий судовий розгляд. На думку апелянта, досудове розслідування було проведене не в повному обсязі, а судом першої інстанції порушено вимоги ст. 349 КПК України, під час визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження. Крім того, обвинувачений зазначає, що він позитивно характеризується за місцем мешкання, на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної та адміністративної, відповідальності не притягувався, має на утриманні жінку та малолітню дитину. Більш того, обвинувачений ОСОБА_2 оспорює фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди та докази обвинувачення.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 та йогозахисника ОСОБА_1 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, а також прокурора та потерпілу ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок, у відповідності з нормамист. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з оскаржуваного вироку та даних кримінального провадження, Орджонікідзевський районний суд м. Харкова при розгляді кримінального провадження застосував норми ч.3 ст.349 КПК України і, обмежившись допитом ОСОБА_2 та даними про його особу, не досліджував докази сторони обвинувачення щодо обставин злочину, у вчиненні якого останній обвинувачувався.

Отже, колегія суддів при перегляді вироку стосовно ОСОБА_2 враховує вимоги ч.2 ст.394 КПК України про те, що судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

При цьому належить врахувати те, що матеріали кримінального провадження, в тому числі звукозапис судового засідання, зроблений за допомогою технічного засобу та розміщений на відповідному носії інформації, свідчать про те, що при визначенні обсягу досліджуваних доказів, суд дотримався процедури, передбаченої ч.3 ст.349 КПК України, вислухавши думку прокурора, потерпілої та обвинуваченого і його захисника.

На протязі всього судового розгляду в суді першої інстанції ОСОБА_2 беззаперечно визнавав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і не оспорював обставини ДТП, що трапилося 11 жовтня 2014 року, близько 09 години 45 хв. з його участю . Як пояснював в судовому засіданні обвинувачений, він керував технічно справним автомобілем «ВАЗ 2106», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, на якому рухався по вул. 17-го Партз'їзду у напрямку вул. Миру в м. Харкові зі швидкістю близько 50-60 км/год. На перехресті вул. Миру та 17-го Партз'їзду, ОСОБА_2 не виконав вимоги знаку пріоритету 2.1 - «ОСОБА_7 дорогу», тим самим грубо порушив вимоги п.п. 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху України та виїхавши на перехрестя допустив зіткнення з автомобілем «ГАЗ-2705», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, який рухався по вул. Миру, тобто по головній дорозі, зліва направо по ходу руху автомобіля «ВАЗ-2106» під керуванням ОСОБА_2 В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ГАЗ - 2705», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_9, від отриманих тілесних ушкоджень 24.10.2014 року помер в Комунальному закладі охорони здоров'я "Харківська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_10".

Згідно обєктивних даних, що є наявними у кримінальному провадженні, головуючий у судовому засіданні розяснював ОСОБА_2 суть обвинувачення, зясував, чи правильно він розуміє зміст обставин, згідно обвинувачення, тобто усвідомлення ОСОБА_2 щодо вчинених ним порушень вимог Правил дорожнього рухуУкраїни, внаслідок чого трапилося ДТП з заподіянням тілесних ушкоджень та спричиненням смерті потерпілому; а також розяснив йому наслідки процесуальних дій суду, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, а ОСОБА_2 та його захисник не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів стосовно обставин, які ніким не оспорювалися.

При цьому колегія суддів, також бере до уваги пояснення потерпілої ОСОБА_3, які вона надавала під час апеляційного розгляду, стосовно добровільності показань та висловлення ОСОБА_2 в суді першої інстанції щирого каяття у вчиненому злочині та заподіянні смерті її чоловіка, який був єдиним годувальником її родини. Вважала, що спосіб захисту, обраний ОСОБА_2 в апеляційній інстанції є аморальним, а суд у вироку дійшов обґрунтованого висновку про необхідність позбавлення волі обвинуваченого в умовах його реального відбуття.

Отже, на думку колегії суддів, апелянт та його захисник безпідставно вважають необґрунтованим застосування судом ч.3 ст.349 КПК України, посилаючись на неповноту судового розгляду, відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні порушень вимог Правил дорожнього рухуУкраїни, внаслідок чого було заподіяно тілесні ушкодження та спричинено смерть потерпілого, а тому дії обвинуваченого правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст.286 КК України.

При здійсненні кримінального провадження забезпечено дотримання права обвинуваченого на захист. ОСОБА_2 не заявляв в суді будь-яких клопотань з приводу істотних порушень КПК України під час досудового розслідування, а навпаки вказував про визнання винуватості за предявленим обвинуваченням, не заперечував щодо участі захисника ОСОБА_7 в судовому розгляді, на запитання головуючого щодо вручення памятки про права та обовязки відповів, що вони є зрозумілими ( а.с.126), всі інші звернення чи заяви обвинуваченого розглядалися обєктивно. Суд допитав ОСОБА_2, зясовував його думку та захисника відносно процесуальних дій, повязаних з процедурою судового розгляду.

Разом з цим належить взяти до уваги те, що апеляційні доводи обвинуваченого стосовно невірно обраної тактики захисту в суді першої інстанції не можуть вважатися істотними порушеннями КПК України, допущеними судом. Згідно пояснень самого ОСОБА_2 він не звертався з відповідними скаргами на дії його захисника ОСОБА_7 з приводу надання неефективної правової допомоги, та в решті не оспорює своєї причетності до події ДТП, внаслідок якої настала смерть потерпілого.

Процесуальна позиція обвинуваченого в суді першої інстанції щодо визнання вини та не оспорювання доказів щодо обставин події ДТП, яку він висловлював суду самостійно, не будучи позбавленим усвідомлення процесуальних наслідків своїх дій - не може бути підставою вважати, що суд першої інстанції порушив вимоги норм ч. 3 ст.349 КПК України, оскільки така інтелектуально-вольова спрямованість поведінки ОСОБА_2 в судовому засіданні не викликала будь-які сумніви а ні у суду, а ні у інших учасників процесу. Апеляційні доводи обвинуваченого та захисника, в цій частині, в повному обсязі спростовуються змістом звукозапису судового засідання, в якому суд послідовно та достеменно виконав вимоги ст.348 КПК України, розяснивши суть обвинувачення та зясував його зрозумілість ОСОБА_2, а також зміст норм ч. 3 ст.349 КПК України та процесуальні наслідки для обвинуваченого у разі застосування спрощеного порядку дослідження доказів, зясувавши належне усвідомлення ним фактичних обставин і добровільність його позиції. Додатково істинність процесуальної позиції обвинувачений продемонстрував суду під час свого допиту, коли розповів про обставини події ДТП. Про це обєктивно свідчить зміст даних звукозапису судового засідання, що міститься на технічному носії інформації.

Більш того, колегія суддів бере до уваги той факт, що ОСОБА_2 не був позбавлений будь-якої можливості подавати заяви та клопотання з приводу порушення його прав, заперечувати повністю або частково проти предявленого йому обвинувачення під час судового розгляду, але на всіх його стадіях він підтримував стабільну та послідовну позицію щодо визнання вини та не оспорювання будь-яких фактичних обставин події ДТП, а судовий розгляд відбувався із значними перервами в судовому засіданні, які надавали достатньо часу для зясування чіткої позиції для захисту. Разом з цим належить врахувати те, що суд, виконуючи свої процесуальні обовязки достеменно розяснив обвинуваченому наслідки його процесуальних дій, отримав згоду ОСОБА_2 та інших учасників процесу щодо спрощеного порядку дослідження доказів, що підтверджується даними звукозапису судового засідання, а тому у колегії суддів відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції не дотримався вимог ч.3 ст.349 КПК України, або в інший спосіб порушив процесуальні права обвинуваченого. З огляду на викладене, апеляційні доводи обвинуваченого про наявність істотних порушень КПК України, внаслідок неповноти судового розгляду - є безпідставними, а зміст таких тверджень апелянта стосовно призначення нового розгляду в суді першої інстанції не узгоджуються з нормами ч.1 ст.415 КПК України, яка містить вичерпний перелік підстав для призначення нового судового розгляду.

Решта апеляційних доводів сторони захисту повязана з оспорюванням фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди та доказів обвинувачення, однак, враховуючи ту обставину, що справа розглядалася в суді першої інстанції у спрощеному порядку із застосуванням норм ч.3 ст. 349 КПК України, колегія суддів не може взяти їх до уваги внаслідок відсутності процесуальної можливості у обвинуваченого та його захисника оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Перевіривши законність вироку в частині призначення обвинуваченому покарання, колегія суддів вважає, що суд дотримався вимог ст.65 КК України: призначив покарання у мінімальних межах, установлених у санкції ч.2 ст.286 КК України. Враховано ступінь тяжкості злочину, який згідно класифікації у статті 12 КК України є тяжким, дані про особу винного, обєктивно враховано у судовому рішенні, наявність обставин, які помякшують покарання, - щире каяття і сприяння у розкритті злочину , а також відсутність обставин, що обтяжують покарання. Обвинувачений судимостей не має. За таких обставин, призначене ОСОБА_2 судом першої інстанції як основне, так і додаткове покарання за ч.2 ст.286 КК України є необхідним і достатнім для виправлення його та попередження вчинення нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування ухваленого вироку, не вбачається.

Тому судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки відповідає вимогам ст.370 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 ч.1 п.1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2015 року, ухвалений стосовно ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_2 в той самий строк з дня отримання ним копії мотивованої ухвали.

Судді

______ ______ ______

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13