Вирок № 57887192, 18.05.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/2233/14-к

Номер провадження 1-кп/629/5/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді - Помазан В.А.,

за участю секретаря - Фалькової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Лозова Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, але фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше засудженого

10.10.2001 року Жовтневим місцевим судом м. Дніпропетровськ за ст. 185 ч. 3 КК України до 2 років позбавлення волі;

21.11.2001 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровськ за ст.ст. 185 ч. 3, 70 ч. 4 КК України до 3 років позбавлення волі;

25.10.2004 року Красногвардійским районним судом м. Дніпропетровськ за ст.ст. 289 ч. 2, 185 ч. 2, 70 ч. 1, 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;

28.10.2013 року Красногвардійским районним судом м. Дніпропетровськ за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Решетняк В.О.,

- захисту - адвоката Остапенко С.Ю., -

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2012 року, ОСОБА_1 за попередньою змовою і спільно з ОСОБА_4, а також ОСОБА_5, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, приблизно о 19 год. 00 хв., маючи умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, марки «ЗАЗ - 11020635» держ. номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, проти волі останнього скориставшись тим, що у ОСОБА_7 були ключі від гаража № НОМЕР_2, який розташований в ГБК № 1 м. Лозова, Харківської області, що належить його матері ОСОБА_8, проникли в гараж, де продовжуючи свій злочинний умисел, повторно, ОСОБА_7, вліз, через багажник, який був не замкнений, в салон вищезазначеного автомобіля, після чого відкрив двері автомобіля, чим забезпечив посадку всіх учасників в даний транспортний засіб, потім ОСОБА_1, який не маючи жодного дозволу на управління даним транспортним засобом, а так само за вказівкою ОСОБА_7, зняв панель замку запалювання. Потім шляхом з'єднання проводів намагався завести двигун вказаного автомобіля, однак у зв'язку з відсутністю акумулятора не завів його. Потім ОСОБА_7, ОСОБА_9, матеріали у відношенні яких виділені в окреме провадження, ОСОБА_1, відкривши капот візуально переконавшись, що на даному транспортному засобі відсутній акумулятор вжили всі можливі заходи щодо його пошуку. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7, матеріали у відношенні якого виділені в окреме провадження, почав телефонувати своїм знайомим для того, щоб знайти акумулятор. Взявши у ОСОБА_10 акумулятор з метою встановлення його на транспортний засіб, який належить ОСОБА_6, попрямували назад в гараж при цьому несли акумулятор почергово ОСОБА_7, ОСОБА_4, матеріали у відношенні яких виділені в окреме провадження, та ОСОБА_1. Повернувшись в гараж ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_1, встановили на даний автомобіль вищевказаний акумулятор, після чого діючи умисно, за попередньою змовою, незаконно і достовірно знаючи, що вчиняють протиправні дії, спрямовані на незаконне заволодіння транспортним засобом, перебуваючи в салоні автомобіля, запустили двигун, і не маючи права на управління даним транспортним засобом, заволоділи ним. Вище перерахованими діями ОСОБА_6 було завдано збитків на суму 13742 гривні 63 копійки.

Крім того, ОСОБА_1, 13 лютого 2012 року, за попередньою змовою і спільно з ОСОБА_4, а також ОСОБА_5, матеріали у відношенні яких виділені в окреме провадження, приблизно о 3 год. 00 хв., маючи умисел, спрямований на умисне знищення транспортного засобу, марки «ЗАЗ - 11020635» держ. номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, відкотивши даний раніше викрадений ними автомобіль в район перегону блок поста 5 км-939 км Південної залізниці, де ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_4, матеріали у відношенні яких виділені в окреме провадження, зняли номерні знаки з автомобіля. Потім ОСОБА_1 знайшов у салоні автомобіля пляшку з-під миючого засобу, відкрив капот даного автомобіля і по черзі з ОСОБА_4 з бензонасоса накачав в цю пляшку бензин, після чого вилив його в салон автомобіля і на дах та за допомогою сірників ОСОБА_1 підпалив дані горюче-мастильні матеріали, у наслідкок чого даний транспортний засіб, було знищено шляхом його підпалу.

Після скоєння злочину ОСОБА_7, ОСОБА_4, матеріали у відношенні яких виділені в окреме провадження, та ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зникли. Вище перерахованими діями ОСОБА_6 було завдано збитків, відповідно до висновку експерта автотоварознавчої експертизи № 102 від 17.03.2012 року, на суму 13742 гривні 63 копійки.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та пояснив у судовому засіданні, що дійсно 12 лютого 2012 року він разом і спільно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, приблизно о 19-00 годині заволоділи транспортним засобом, марки «ЗАЗ - 11020635» держ. номер НОМЕР_1, на якому вирішили покататися. Коли каталися на вказаному автомобілі скоїли ДТП. Після чого доїхали до району перегону блок поста 5 км-939 км Південної залізниці, де 13 лютого 2012 року, за попередньою змовою і спільно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, приблизно о 3 год. 00 хв. знищили вказаний автомобіль шляхом його підпалу.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчинених ним кримінальних правопорушеннях, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінальних правопорушень, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, та суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особу.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 доказана, його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України по кваліфікуючим ознакам як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб; за ч. 2 ст. 194 КК України по кваліфікуючим ознакам як умисне знищення майна, вчинене шляхом підпалу.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв тяжкі злочини.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він громадянин України, раніше судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України, суд не вбачає обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує положення ст. 69-1 КК України.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, обставин, які пом'якшують покарання, обставин скоєння кримінальних правопорушень та відношення до скоєного, суд призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції обвинувачення із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі на певний строк, як необхідне і достатнє для його виправлення і перевиховання.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 визнається винним в скоєнні кримінальних правопорушень, які він скоїв 12.02.2012р., 13.02.2012р., тобто до винесення вироку Красногравдійським районним судом м. Дніпропетровськ від 28.10.2013 року, суд призначає покарання за цим вироком у відповідності із ст. 70 ч. 4 КК України, тобто призначає остаточно покарання за сукупністю злочинів шляхом зарахування відбутого покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровськ від 28.10.2013 року та за правилами ч. 5 ст. 72 КК України.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровськ від 28.10.2013 року перебував в установі попереднього ув'язнення з 21.06.2012 року, з 19.06.2015 року відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по даному кримінальному провадженню і ОСОБА_1 знаходився в установі попереднього ув'язнення по 25.01.2016 року, зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 час знаходження в Харківській установі виконання покарань з 21.06.2012 року по 25.01.2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст.ст. 118, 122 КПК України.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК України та призначити покарання:

по ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді позбавлення волі строком на П'ЯТЬ років без конфіскації майна, яке є його особистою власністю;

по ч. 2 ст. 194 КК України у вигляді позбавлення волі строком на ШІСТЬ років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді ШЕСТИ років позбавлення волі без конфіскації майна, яке є його особистою власністю.

В силу ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом зарахування відбутого покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровськ від 28.10.2013 року, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на ШІСТЬ років без конфіскації майна, яке є його особистою власністю.

За ч. 5 ст. 72 КК України перерахувати ОСОБА_1 строк попереднього ув'язнення зарахований у строк відбування покарання призначеного за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровськ від 28.10.2013 року з 21.06.2012 року по 25.01.2016 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та вважати ОСОБА_1 таким, що відбув покарання повністю за цим вироком.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, але фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, витрати, пов'язані із залученням експерта у зв'язку з проведенням судово-трасологічної експертизи № 46 від 02.03.2012р. у розмірі 379,88 грн., авто-товарознавчої експертизи № 102 від 17.03.2012р. у розмірі 1342,63 грн., судової пожежно-технічної експертизи № 27 від 06.04.2012р. у розмірі 3972,24 грн. на користь держави на р/р 31419544700005, МФО 851011, код банку - 37999680, банк одержувача - УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, код доходів 24060300.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинученому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: