Вирок № 57887055, 11.04.2016, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/347/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.04.2016 рокусмт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючий суддя Остапов М.О.,

з участю:

секретаря В'юнник В.В.,

прокурора Караванського Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Краснокутськ Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Південне, Харківського району, Харківської області, українця, громадянина України, маючого вищу освіту, працюючого супермаркет "Рост Холодногірський" менеджер, не одруженого, неповнолітніх дітей не маючого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, 28 липня 2015 року близько 13 години керував технічно справним автомобілем ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1, на якому рухався по проїжджій частині вул. Леніна с. Козіївка Краснокутського району Харківської області зі сторони с. Городне Краснокутського району Харківської області у напрямку м. Охтирка Сумської області зі швидкістю приблизно 60 км/г.

Під час руху, в районі розташування будинку № 110 по вул. Леніна с. Козіївка, водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 12.1, 12.4 та 12.9 б) Правил дорожнього руху України, згідно якого:

п. 12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»,

п. 12.4 - «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/г».

п. 12.9 б) «Водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначених в пунктах 21.4-21.7, на ділянці дороги де встановлені дорожні знаки 3.29, 3.31, або транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих правил»

втратив контроль над керуємим ним автомобілем ВАЗ 2107, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини, де скоїв наїзд на перешкоду - електроопору.

Внаслідок даної дорожньої-транспортної пригоди постраждав пасажир автомобіля ВАЗ 2107 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, якому, згідно висновку судово-медичної експертизи №76 КК/15 від 12.11.2015 були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинили за собою тривалий розлад здоров'я понад 3-х тижнів, а саме: садна та гематоми в правій величній області, закритого перелому лівої ключиці.

Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем, не обрав таку швидкість руху та такі прийоми керування автомобілем, при яких міг мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, втратив контроль над його керуванням та допустив його виїзд за межі проїжджої частини, що привело до наїзду на перешкоду - електроопору, внаслідок чого пасажир його автомобіля ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.

Порушення п.п. 12.1, 12.4 та 12.9 б) Правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_1, згідно висновку автотехнічної експертизи №12221 від 15.02.2016 перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та її наслідками.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1, вину у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю та надав аналогічні пояснення.

Пояснення ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин злочину, добровільності його позиції.

Потерпілий ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не прибув, однак надав заяву про розгляд кримінально провадження у його відсутність. Претензій морального чи матеріального характеру не має. Учасники процесу не заперечували проти розгляду провадження без її участі на підставі ст. 325 КПК України

Прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження.

Судом встановлено, що учасники судового процесу, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції.

Їм роз'яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Вислухавши думку учасників судового процесу, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, дійшов висновку, щодо доведеності провини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, а саме:

-порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину. Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_1 характеризується позитивно за місцем мешкання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не засуджений.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України, суд визнає, щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України, судом не вбачається.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Обвинуваченим було заявлене клопотання про застосування покарання , що не пов`язане з позбавленням права керування транспортними засобами, мотивоване тим, , що автомобіль є одним із джерел його існування та утримання батьків похилого віку.

Суд, з урахуванням особи обвинуваченого, складу його родини, способу існування, наслідків спричинених злочином вважає за можливе заявлене клопотання зодовольнити.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання не пов'язане з позбавленням волі. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

По провадженні цивільний позов заявлений.

Витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Речові докази наявні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити покарання за цим законом у вигляді штрафу на користь держави в сумі 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян , що дорівнює 850 (восьмистам п'ятдесяти) гривням

Речові докази:

- автомобіль НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4, посвідчення водія ОСОБА_1 НОМЕР_3, поліс № АІ/4665214 повернути ОСОБА_1

Цивільний позов заявлений прокурором Краснокутського відділу Дергачівської місцевої прокуратури - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави в особі «Краснокутської ЦРЛ» департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації р/р 35414001035612 в ГУ ДКСУ Харківської області МФО 851011, код 02002718, призначення КБКб 24060300, збитки в сумі 2724 (дві тисячі двадцять чотири) грн.. 16 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається учасникам процесу.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Краснокутський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя М. О. Остапов