Вирок № 57887028, 25.05.2016, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кримінальне провадження № 622/324/15-к

1-кп/622/35/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2016 року смт.Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Юхименко О.М.,

при секретареві с/з Озерській Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Цапівка Золочівського району Харківської області, українця, громадянина України, одруженого, з базовою загально середньою освітою, пенсіонера, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 -

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України,

із участю у судовому засіданні

прокурорів Маргаряна А.А., Соболь А.С., Кришталь С.В., Моргая А.С., обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 213 КК України яке скоїв при наступних обставинах.

Так, з початку 2013 року по 2015 рік, точної дати в ході досудового розслідування встановити не надалося можливим, ОСОБА_2 за місцем свого проживання в АДРЕСА_2, порушуючи Закон України «Про металобрухт» від 05.05.1999 року, Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 року а також наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №183 від 31.10.2011 року «Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів» незаконно здійснював прийом брухту кольорових та чорних металів у населення, тим самим незаконно організував незаконний пункт прийому металобрухту. 11.03.2015 року в період часу з 12:00 до 12:37 години на підставі ухвали слідчого судді Золочівського району Харківської області від 06.03.2015 року за місцем проживання ОСОБА_2: АДРЕСА_2, було проведено обшук працівниками міліції. Під час обшуку було виявлено та вилучено металобрухт чорних металів загальною вагою 1 365 кг та терези в кількості 3 шт.

Таким чином на думку сторони обвинувачення своїми умисними діями що виразилися у здійсненні операцій з металобрухтом без державної реєстрації та без спеціального дозволу (ліцензії) обвинувачений ОСОБА_2 незаконно організував пункт прийому чорних та кольорових металів, тим самим своїми діями скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 213 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні передбаченому ч.1 ст. 213 КК України не визнав повністю та пояснив, що 11.03.2015 року в період часу з 12:00 до 12:37 години, на підставі ухвали суду, на території його домоволодіння АДРЕСА_2 працівниками міліції в присутності понятих було проведено обшук. Під час проведення обшуку було вилучено металеві вироби чорного кольору. Частина з вилученого належала сину, а саме автозапчастини до автомобіля ВАЗ 2121 «Нива», а частина належала товаришу сина, з них залишки від виробництва металевої пічки для обігріву теплиці які залишилися після її виготовлення. Крім цього частину металевих виробів ОСОБА_2 віддали для власних потреб рідні з с. Цапівка Золочівського району Харківської області, а решту він зберігав для подальшого використання в побуті. З 2009 по 2011 роки на підставі необхідних дозвільних документів він займався прийомом металобрухту чорних та кольорових металів і дійсно пам'ятає, що свідок ОСОБА_4 здавав йому декілька разів металобрухт, але це відбувалося в період дії дозвільних документів на зайняття даною діяльністю. Що стосується свідка ОСОБА_5 вважає, що можливо в період з 2009 по 2011 рік останній здавав йому металобрухт з кольорових металів. Після закінчення дії дозвільних документів він припинив свою діяльність з прийому металобрухту. В даний час на підставі постанови прокуратури Золочівського району йому частково повернуті речові докази, а частково компенсовано грошовими коштами за металобрухт який знаходився на відповідальному зберіганні по АДРЕСА_4 у ОСОБА_6

Як вбачається з довідки архітектурно-інвентаризаційного бюро Золочівського району Харківської області від 03.03.2015 року №15 житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстрований в цілій частині з господарськими будівлям за гр. ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Золочівською Державної нотаріальною конторою 18.05.2007 року, реєстраційний №1110 станом на 31.12.2012 року(матеріали к.п. а.с.16)

За даними ксерокопії паспорта ОСОБА_2 останній зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 17.02.1978 року(матеріали к.п. а.с.13)

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він зареєстрований в АДРЕСА_3 а фактично проживає в АДРЕСА_5. Років сім тому він здавав металобрухт ОСОБА_2 за місцем його проживання АДРЕСА_2. В кінці 2014 на початку 2015 року, точно не пам'ятає, він ще раз здавав ОСОБА_2 кольоровий металобрухт: шматочки алюмінієвих дротів. Вагу лому металу та кошти, які він отримав за нього від ОСОБА_2 не пам'ятає. На питання яким чином працівники міліції встановили його як особу, яка здавала ОСОБА_2 металобрухт, відповісти не зміг. Також не зміг відповісти на питання чому не здав металобрухт за місцем фактичного проживання в м. Харків.

Таким чином свідок обвинувачення ОСОБА_5 не зміг довести в суді ту обставину, що він в 2014 на початку 2015 року здав кольоровий металобрухт ОСОБА_2, так як під час обшуку, який був проведений 11.03.2015 року, металобрухту кольорових металів виявлено не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що в період з 2009 по 2011 роки періодично здавав металобрухт ОСОБА_2 який проживає АДРЕСА_2. В період з 2011 по 2014 роки він знаходився в місцях позбавлення волі. Влітку 2014 року він звільнився з місць позбавлення волі і став проживати в с. Карасівка Золочівського району Харківської області. На місцевому сміттєзвалищі він збирав консервні банки, металеві кришки для консервації та інший металобрухт і носив в смт. Золочів ОСОБА_2 За зданий металобрухт він отримував грошові кошти. Яку кількість металобрухту, по якій вартості та за які кошти здав ОСОБА_2 свідок пояснити не зміг. Будь які кошти, отримані за зданий металобрухт, працівники міліції в нього не вилучали.

Таким чином свідок обвинувачення ОСОБА_4 не зміг довести в суді ту обставину, що він здавав металобрухт у вигляді консервних банок, металевих кришок для консервації ОСОБА_2 , так як під час проведення обшуку 11.03.2015 року, за місцем проживання обвинуваченого, не було виявлено вищезазначеного металобрухту. Крім цього свідок ОСОБА_4 в період з 2011 року по 2014 рік перебував в місцях позбавлення волі.

Допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_7 пояснив, що 11.03.2015 року він бачив як в будинку АДРЕСА_2 де проживає його батько, та на подвір'ї знаходились працівники міліції та проводили обшук. Під час обшуку було вилучено двоє терезів, металеві вироби, його автозапчастини а також його металеві залишки які йому залишив його товариш ОСОБА_8 Частина металевих речей належала батькові, а частина йому. Вилучені речі під час обшуку були завантажені в кузов автомобіля та перевезені на відповідальне зберігання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4, в кількості 1365 кг.

На підставі постанови прокурора прокуратури Золочівського района Харківської області від 13.03.2015 року(а.с. 58) вилучені під час обшуку речі йому та його батькові були частково повернуті, а частково компенсовані грошовими коштами в розмірі 3000 грн.

Допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_8 пояснив суду, що він за місцем проживання займається вирощенням овочів, та використовує для цього теплиці. Для обігріву теплиць використовує пічне опалення. На його замовлення ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_2, була виготовлена металева піч, матеріал на яку давав ОСОБА_8 Металеві залишки від виготовлення печі залишив за вищевказаною адресою.

Під час судового слідства сторона обвинувачення не змогла спростувати пояснення свідків сторони захисту ОСОБА_7 та ОСОБА_8 а лише погодилася з їх допустимістю ухваливши постанову від 13.03.2015 року(а.с.58) про повернення вилучених речей під час обшуку власникам ОСОБА_7 та ОСОБА_2

Під час судового слідства було досліджено наступні письмові докази:

-протокол обшуку від 11.03.2015 року зі змісту якого вбачається, що за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, було виявлено металеві вироби та терези в кількості трьох штук. Будь які дані щодо вилучення виявлених під час обшуку предметів чи майна, в протоколі відсутні, а лише вказано що виявлені предмети пред'явлені понятим та іншим учасникам присутнім при обшуку. Крім цього під час проведення обшуку, як це вбачається з протоколу обшуку, проводилася відеофіксація камерою «Panasonic» на міні відеокасету «Panasonic» SP MODE 60, LP MODE 90, ME DV DVM 60 №92340S7AR(432728F) та камеру мобільного телефона(фотозйомка) «iphone».В матеріалах справи відсутня касета разом з відеозйомкою та фотозйомкою проведення обшуку, повідомлення про здійснення відео- та фото зйомки, що суперечить нормам діючого КПК України, а саме ч.2,ч.3,ч.6 ст. 107 КПК України;

-фототаблиця до протоколу обшуку від 11.03.2015 року на якій зображено домоволодіння та подвір'я ОСОБА_2, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2(а.с.36-44). Вказаний протокол обшуку та фототаблицю до протоколу обшуку досліджено судом частково при дослідженні матеріалів справи, так як їх не можливо було прочитати у зв'язку з нерозбірливим почерком;

-акт зважування від 11.03.2015 року зі змісту якого вбачається, що вага вилученого металу становить 1365 кг, однак при дослідженні матеріалів справи були виявлені розбіжності в масі металобрухту, різниця становить 38 кг(а.с.45);

-розписка, відповідно до якої вилучений металобрухт вагою 1365 кг було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4(а.с.47);

-розписка, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2,після проведення обшуку, взяв на відповідальне зберігання ваги промислові до 500 кг(а.с.46);

-постанову прокурора прокуратури Золочівського району Харківської області від 13.03.2015 року якою було постановлено повернути майно особі, у якої останнє було вилучено під час обшуку 11.03.2015 року(а.с.58);

-постанову про визнання та приєднання до справи речових доказів від 26.03.2015 року слідчого СВ Золочівського РВ ГУ МВС України в Харківській області, відповідно якої було передано в камеру зберігання речових доказів Золочівського РВ ГУ МВС України в Харківській області відео касету марки «Panasonic» SP MODE 60, LP MODE 90, MV DV DVM 60 №9234DS7AR(432A28F). Терези в кількості 2 шт. марки «ВЕСТ 207 15 Е» передані на відповідальне зберігання ООО «Стальмаркет» що розташовано за адресою: АДРЕСА_4. Терези б/н металеві, які були передані на відповідальне зберігання ОСОБА_2.(а.с.61-62);

-протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування слідчого СВ Золочівського РВ ГУ МВС України в Харківській області від 31.03.2015 року, зі змісту якого вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 від ознайомлення з матеріалами досудового слідства відмовився 30.03.2015 року, на день раніше ніж було надано доступ до матеріалів досудового розслідування(а.с.76-77);

Протокол обшуку від 11.03.2015 року з фото- таблицею до нього, суд визнає недопустимим доказом в силу ст. 87 КПК України, оскільки він отриманий внаслідок порушення права на захист обвинуваченого та норм ч.2,3,6 ст. 107 КПК України.

Акт зважування від 11.03.2015 року суд також визнає недопустимим доказом, оскільки він не являється процесуальним документом у розумінні КПК України, так як не відповідає формі фіксування кримінального провадження згідно зі ст. 103 КПК України, та слідчий не є фахівцем у галузі зважування вантажів, що також підтверджується розбіжністю у вазі металобрухту, його заниження(а.с. 45).

Недопустимим доказом суд також вважає і постанову слідчого СВ Золочівського РВ ГУ МВС України в Харківській області від 26.03.2015 року про визнання та приєднання до справи речових доказів об'єктом яких зазначено металеві терези «ВЕСТ 207-15» в кількості 2 шт. та терези металеві безномерні, які знаходяться на відповідальному збереженні ОСОБА_2, відео касети марки «Panasonic» SP MODE 60, LP MODE 90, MV DV DVM 60 №9234DS7AR(432A28F), так як в порушення вимог ст. ст. 87,107,236 КПК України не є вилученими або тимчасово вилученими під час обшуку в порядку ст. ст. 167,168 КПК України оскільки до ухвалення вищезазначеної постанови прокурором Золочівського району Харківської області було ухвалено постанову від 13.03.2015 року про повернення майна яке було вилучено під час обшуку від 11.03.2015 року у домоволодіння обвинуваченого ОСОБА_2.(а.с. 58,61-62).

Під час досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 також було порушено право на захист, а саме не ознайомлено з матеріалами досудового розслідування, що порушує вимоги діючого КПК.

Так, об'єктом злочину, передбаченого ч.1 ст. 213 КК України є суспільні відносини у сфері господарської діяльності з металобрухтом, які регулюються Законом України «Про металобрухт», а його предметом- брухт кольорових і чорних металів(металобрухт).

Згідно ст. 1 Закону України «Про металобрухт» операціями з металобрухтом є заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів. Збирання металобрухту- діяльність фізичних або юридичних осіб, пов'язана з переміщенням металобрухту від місця його утворення або знаходження до території розташування спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів.

Заготівля металобрухту- діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту юридичним або фізичними особами- суб'єктами господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом , переробка металобрухту- діяльність, пов'язана із доведенням металобрухту шляхом сортування або , в разі потреби, пресування, пакетування, дрібнення, різання по стану, який відповідає встановленим стандартам, нормам і правилам, вилучення металевої складової із шлаків металугрійної переробки чорних та кольорових металів і їх сплавів.

Як встановлено судом, будь-яких із зазначених видів операцій з металобрухтом обвинувачений ОСОБА_2 в період 2013-2015 років, відповідно до пред'явленого обвинувачення не вчиняв.

Крім того, кримінальне провадження передбачене ст. 213 КК України, є одним із різновидів злочинів у сфері господарської діяльності.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва- підприємцями.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про підприємництво» поняття «підприємництво» визначене як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, надання послуг із метою одержання прибутку. Тобто однією з обов'язкових ознак підприємницької діяльності є систематичність її здійснення. Систематичною же вважається діяльність у разі, коли продаж здійснюється протягом календарного року більше чотирьох разів.

Крім того, згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво- це самостійна, ініціативна, систематична, на власний розсуд господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Проте, враховуючи наведені визначення Закону суд не знаходить будь-якого підтвердження того, що в діях обвинуваченого наявні ознаки здійснення ним підприємницької діяльності, оскільки відсутні будь-які дані про отримання обвинуваченим будь-якого прибутку.

Крім того, суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, при цьому умисел особи винної в порушенні порядку здійснення операцій з металобрухтом повинен охоплюватися усвідомленням протиправності здійснення прийому металобрухту фізичними особами.

Посилання сторони обвинувачення на доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 повністю суперечить як свідченням свідків, так і поясненням самого обвинуваченого. Будь-яких належних доказів того, що обвинувачений ОСОБА_2 за період часу з 2013 року по 2015 рік за місцем свого проживання АДРЕСА_2, порушуючи Закон України «Про металобрухт» від 05.05.1999 року, здійснював операції з брухтом кольорових та чорних металів та незаконно організував пункт прийому металобрухту, стороною обвинувачення суду не надано, та таке не знайшло своє підтвердження під час розгляду справи.

Посилання прокурора на протокол обшуку від 11.03.2015 року, як на доказ вини обвинуваченого є неспроможні, оскільки з тексту протоколу неможливо встановити що саме конкретно і який металобрухт було виявлено на подвір'ї ОСОБА_2 В тексті протоколу обшуку відсутні будь-які дані про вилучення виявленого металобрухту за місцем проживання ОСОБА_2 Щодо походження даного металобрухту обвинувачений та свідки пояснили суду, що частина даного металобрухту належить їм, а частина самому обвинуваченому, яке йому дісталось від рідних, яке йому потрібне для особистих потреб. Вказані твердження обвинуваченого та свідків стороною обвинувачення не спростовано.

В судове засідання неодноразово викликався свідок сторони обвинувачення ОСОБА_9, який жодного разу в судове засідання не з'являвся. За результатами виконання приводу ОСОБА_9 працівниками поліції Золочівського ВП Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області було встановлено, що за адресою вказаною у реєстрі матеріалів досудового розслідування: АДРЕСА_2 смт. Золочів Харківської області, останній не проживав і не проживає. Однак було встановлено, що по АДРЕСА_6 проживає дехто на прізвище «ОСОБА_10», а отже посилання прокурора на свідчення свідка ОСОБА_9 є неприпустимим доказом, оскільки відповідно до ст. 23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків передбачених КПК. Згідно вимог ст. 327 КПК України прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження яка заявила клопотання про його виклик. Суд лише сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначеної особи шляхом здійснення судового виклику.

З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що відповідно до вимог ст. 327 КПК України судом 17.05.2016 року було винесено ухвалу про привід свідка ОСОБА_9 відповідно якої контроль за виконанням зазначеної ухвали покладено на прокурора Золочівського відділу Дергачівської місцевої прокуратури, однак не була виконана у спосіб визначений законом, а саме відповідно до вимог ст. ст. 140,143 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків передбачених цією статтею.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження стороною обвинувачення не було доведено обставини скоєння ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, як це викладено в обвинувальному акті.

Згідно ст. 65 КПК України, суд встановлює наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що ґрунтуються на доказах, якими є всякі фактичні дані, зібрані у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, подія кримінального провадження(час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому ст. 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках,- на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні свіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У відповідності з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» №5 від 29.06.1990 року(зі змінами), всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдальний вирок.

Відповідно до ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною.

Висновки й аргументи Європейського суду з прав людини повністю співпадають з відповідними положеннями національного законодавства Кримінального- процесуального закону України та Конституції України, і зокрема ст. 62, згідно з якою, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні ункримінованого їй злочину є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі злочину є доведеним (справа Дж.Мюррей проти Сполученого Королівства).

Такий же принцип закріплений у статті 17 КПК України, відповідно до якого ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об'єктивного з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення(ст. 373 КПК України).

Суд розглядає кримінальне провадження на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим. Під час судового розгляду даного кримінального провадження стороною обвинувачення не надано достатніх допустимих доказів в підтвердження того, що ОСОБА_2 організував незаконний пункт прийому металобрухту та здійснював незаконні операції з брухтом кольорових та чорних металів.

А отже під час судового розгляду справи стороною обвинувачення не доведено вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину, у зв'язку з чим ОСОБА_2 підлягає виправданню за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.

Вивченням особи ОСОБА_2 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Характеристика особи обвинуваченого в матеріалах справи відсутня.

Судові витрати у справі відсутні. Цивільний позов по справі не заявлено. Запобіжні заходи у кримінальному провадженні не обирались.

На підставі наведеного, керуючись ч.1 п.2 ст. 284,ст. ст. 369-371, ч.1 373, ст.374 суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 213 КК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення та виправдати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Юхименко О. М.