Ухвала суду № 57885384, 19.05.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12669/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1072/2016

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Горблянського Я.Д., Беркій О.Ю.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: апелянта ОСОБА_2, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3, представників позивача Гриньків А.М. та Жиляка М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 11 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

28 серпня 2015 року КП «Єдиний розрахунковий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 3 205,45 грн., мотивуюти тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1. Він користується послугами з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та відповідно до ст. 1 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" є споживачем послуг, які надає позивач, оскільки їх отримує. Відповідач ігнорує обов'язок споживача житлово-комунальних послуг здійснювати оплату за отримані послуги, у зв'язку з чим в період з грудня 2011 року по липень 2015 року у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 3 205,45 грн. Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 11.03.2016 року до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_3.

Представник позивача в судовому засіданні повідомила, що відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради другої сесії сьомого демократичного скликання від 25.12.2015 року №66-2 «Про внесення змін до статуту» Комунальне підприємство "Єдиний розрахунковий центр" перейменовано на Комунальне підприємство Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія".

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 3 205 грн. 45 коп. та 243 грн. 60 коп. витрат по оплаті судового збору.

На дане рішення відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим. Зокрема, зазначає, що суд не з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив наявні у справі матеріали, а саме те, що між ним та позивачем не встановлені правовідносини, оскільки договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території з ним не було укладено з вини позивача.

Також вважає, що позивач неправомірно прийняв в управління (на баланс) частину будинку по АДРЕСА_1, в якому він проживає, оскільки всупереч ч.2 ст.382 та ст.358 ЦК України співвласниками будинку не приймалося колективного рішення щодо укладення договору про утримання будинку чи передачі його в управління КП «Єдиний розрахунковий центр».

Апелянт стверджує, що всупереч п.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач не направив йому проекту договору на надання житлово-комунальних послуг, не надав необхідної інформації про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів. Позивач грубо порушив Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної пропозиції територіальних громад, який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 р. №390, оскільки інформацію про нові тарифи та про перелік послуг не було опубліковано в засобах масової інформації, не розміщено на стендах та не доведено в будь-який інший спосіб до жильців будинку. Апелянт зазначає, що на його звернення до позивача про надання інформації він не отримував відповіді або відповідь носила загальний, а не конкретний характер.

Також апелянт зазначає, що суд в рішенні посилається на рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27.12.2011 року №842 «Про побудинкові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м.Івано-Франківську», проте таке рішення відсутнє в матеріалах справи.

На думку апелянта, судом неправильно дано тлумачення рішення Івано-Франківської міської ради від 02.06.2011 року №212-Х, яким КП «Єдиний розрахунковий центр» визначено виконавцем послуг з 01.11.2011 року для житлового фонду комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська, проте частина будинку, в якому він проживає, ніколи не належала до житлового фонду комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська. Це ще раз говорить про те, що позивач не мав підстав без колективного рішення приймати частину будинку в управління (на баланс).

Апелянт зазначає, що в довідці-розрахунку за надані послуги по особовому рахунку в колонці «корекція» за жовтень місяць включена сума боргу 388,08 грн., однак судом не враховано ст.ст.517 та 264 ЦК України і не з'ясовано, коли виникла ця заборгованість, а це має значення для обчислення позовної давності.

На думку апелянта, судом не враховано його заяв про те, що до сьогоднішнього дня йому невідомі межі прибудинкової території.

За наведених підстав апелянт просив рішення скасувати, судові витрати покласти на позивача.

В засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів, викладених у ній.

Представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили її відхилити, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Вислухавши доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1, в якому проживає відповідач та є уповноваженим власником квартири №45, віднесено до переліку будинків, щодо яких позивач надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що підтверджується актом прийняття-передачі об'єкта в управління з управління (з балансу) 01.11.2011 року (а.с.22).

Отже, суд правильно встановив, що позивач у даній справі є належним балансоутримувачем, а тому він користується правами, передбаченими ч.2 ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Перед початком надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та після цього слугувало здійснення всіх залежних від позивача дій, які полягали в укладенні договору «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» у спосіб, передбачений ст. 634 ЦК України, як договір приєднання, а саме: здійснено публікацію суті житлово-комунальної реформи та даного договору в офіційному виданні «Західний кур'єр» від 29.09.2011р. та на сайті www.domivka.if.ua.

За рішенням Івано-Франківської міської ради «Про організацію та забезпечення роботи комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» від 02.06.2011р. №212-Х позивача визначено виконавцем послуг з 01.11.2011р.: з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; з управління будинком, спорудою або групою будинків; з ремонту приміщень, будинків, споруд (а.с.6).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27.12.2011 року №842 "Про побудинкові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м.Івано-Франківську" було затверджено побудинкові тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, встановлено граничні тарифи на послуги, встановлено граничну місячну вартість послуг (а.с.19-21).

Відповідно до довідки про розрахунки за надані послуги за період з вересня 2012 року по липень 2015 року заборгованість ОСОБА_2 становить 3 205,45 грн. Як вбачається із довідки, відповідачем у жовтні та грудні 2012 року було оплачено по 82,41 грн. за надані послуги, що свідчить про визнання ОСОБА_2 правовідносин з позивачем (а.с.23).

Таким чином, суд вірно вважав, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача (відповідача) від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 3 ст.10 та частиною 1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідачем в судовому засіданні було заявлено, що позивачем було завищено собівартість послуг з прибирання прибудинкової території, що призводить до застосування необгрунтованих тарифів до оплати вказаних послуг.

Представником позивача було спростовано твердження відповідача, оскільки нарахування оплати за надані послуги здійснюється на підставі Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27.12.2011 року №842 "Про побудинкові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м.Івано-Франківську". Вказане рішення на даний час є чинним, а тому підлягає до виконання.

Посилання відповідача, що йому не відомо звідки взялась сума боргу у розмірі 388,08 грн., спростовується листом наданим відповідачу ще 29.05.2013 року, з якого вбачається, що даний борг стосується попереднього балансоутримувача ПП "Прикарпаття і К" (а.с.40), який відповідно до договору на відступлення права вимоги (цесія) №04-05/7 від 09.10.2012 року здійснює відступлення права вимоги новому кредиторові КП "ЄРЦ" право вимоги боргу первісного кредитора до споживачів житлово-комунальних послуг (а.с.63-65). Як вбачається із додатку до договору, за квартирою №45, власником якої є ОСОБА_2, мається заборгованість в сумі 388,08 грн.(а.с.66).

Суд вірно не взяв до уваги твердження відповідача, що йому не відомі межі прибудинкової території, оскільки, як вбачається з акту огляду прибудинкової території житлового будинку 03-13/07-104, на заяву відповідача було проведено огляд прибудинкової території та складено висновок про затвердження схеми і площі прибудинкової території житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 як тимчасову схему до виконання проекту розподілу території кварталу. Хоча прибудинкова територія після замірів зменшилась, проте тариф збільшився, а тому розрахунки проводяться за попереднім нижчим тарифом.

Враховуючи наведене, суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 3 205,45 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду, оскільки вони були предметом розгляду у суді і їм судом дана належна оцінка.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 11 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: Я.Д. Горблянський

О.Ю. Беркій