Постанова № 57885364, 25.05.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1521/16-п

Провадження № 33/779/64/2016

Категорія ст.130 ч.1 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Кишакевич Л. Ю.

Суддя-доповідач Васильєв О.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області Васильєв О.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2016 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік, також стягнуто судовий збір в розмірі 275 грн. 60 коп.,-

в с т а н о в и в :

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 02.02.2016 року о 23.20 год. по вул. Целевича в м. Івано-Франківську у стані алкогольного сп'яніння керував транспортним засобом Фольксваген Транспортер Т5, д.н.з. НОМЕР_1 і відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2016 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, як незаконну і необґрунтовану, оскільки судом в порушення вимог, передбачених 268 КУпАП справа розглянута у його відсутності без його виклику у судове засідання, в зв'язку з чим порушено його право на захист. Одночасно вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення від 02.02.2016 року серії АП2 №108961 не може бути доказом його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки не відповідає дійсним обставинам справи. Зокрема, вказує, що не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан сп'яніння з використанням технічного засобу та інспектором поліції був проведений такий огляд, що може підтвердити свідок, який знаходився в його автомобілі. Також стверджує, що пояснював інспектору поліції про те, що наслідком порушення у нього координації рухів можуть бути таблетки, які він змушений вживати після перенесеної операції.

Вважає, що судом першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення не враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Також вказує, що суд належним чином не мотивував, чому накладає стягнення саме у виді позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому, таке адміністративне стягнення позбавить його можливості в подальшому використовувати автомобіль для пересування, оскільки в зв'язку з поганим станом здоров'я він не може користуватися громадським транспортом.

Крім того, ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, який ним пропущений з поважних причин, оскільки про судове засідання він належним чином повідомлений не був, а копію оскаржуваної постанови отримав поштовою кореспонденцією тільки 25 березня 2016 року.

Заслухавши пояснення апелянта та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляції, вважаю, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду підлягає до задоволення, оскільки розгляд справи проведений без участі ОСОБА_2, що позбавило його права на захист та можливості вчасного оскарження судового рішення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про розгляд справи і отримав копію постанови Івано-Франківського міського суду від 25 лютого 2016 року та дізнався про те , що його притягнуто до адміністративної відповідальності тільки 25.03.2016 року. Вищевказані доводи апелянта підтверджуються даними, які містяться в матеріалах справи і відповідно до яких копію постанови суду було направлено на адресу ОСОБА_2 тільки 21 березня 2016 року, а відповідно до даних УДППЗ "Укрпошта"та згідно даних штрихкодового ідентифікатора №7601837083191, відправлення було вручено за довіреністю 25.03.2016 року. Таким чином, апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження з поважних причин в зв'язку з тим, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції і дізнався про постанову суду тільки після отримання її копії.

Що стосується апеляційної скарги, то вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.245 КУпАП суд зобов'язаний всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Даних про те, що ОСОБА_2 було належним чином повідомлено судом першої інстанції про час розгляду справи 25.02.2016р., матеріали справи не містять.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №106961 від 02.02.2016 року графа про місце та час розгляду адміністративної справи не заповнена (а.с. 1).

В матеріалах справи міститься бланк розписки про виклик ОСОБА_2 до Івано-Франківського міського суду на 25.02.2016 року о 14 год. 10 хв., проте відмітки щодо одержання повістки про виклик, вказаний бланк розписки не містить (а.с. 6).

З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції як незаконна підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_2 був позбавлений можливості реалізувати в суді передбачені ст. 268 КУпАП права, якими наділена особа, котра притягається до адміністративної відповідальності, й зокрема права давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою тощо.

Судом апеляційної інстанції приймались заходи щодо повідомлення ОСОБА_2 про розгляд його скарги в апеляційній інстанції, в зв'язку з чим за адресою, яку він сам вказав в апеляційній скарзі, неодноразово (5 разів) направлялись повідомлення про розгляд справи в апеляційній інстанції, жодне з яких не було отримано правопорушником та було повернуто до суду в зв'язку з закінченням строку зберігання.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що правопорушник ОСОБА_2 знає про перебування його скарги на розгляді в апеляційній інстанції ,а 27.04.2016р. , не з'явившись в судове засідання суду апеляційної інстанції, подав до канцелярії суду клопотання про виклик свідків.

Суд апеляційної інстанції також приймав заходи для повідомлення захисника ОСОБА_2 адвоката Томин Н.В. ( Свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю №830 від 30.12.2011 р.), Однак остання, будучи належним чином повідомлена про розгляд справи, не з'явилась в судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 18.04.2016 року в зв'язку з тим , що перебувала у відпустці за сімейними обставинами і не з'явилась в судове засідання 25.05.2015 року, надіславши заяву в якій просила розглянути справу без її участі.

Враховуючи наведене вважаю, що справа може бути розглянута без участі правопорушника ОСОБА_2 та його захисника адвоката Томин Н.В., оскільки правопорушник, достовірно знаючи про те, що Апеляційним судом Івано-Франківської області розглядається його скарга на постанову суду першої інстанції, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, зловживаючи своїми процесуальними правами, навмисно ухиляється від явки до суду апеляційної інстанції.

Дослідивши фактичні обставини справи та оцінивши їх у сукупності, доходжу до висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

Не зважаючи на заперечення ОСОБА_2 в апеляційній скарзі своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, вона доводиться наявними в матеріалах справи доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 02 лютого 2016 року серії АП2 №106961, з якого вбачається, що він 02 лютого 2016 року о 23.20 год. по вул. Целевича в м. Івано-Франківську керував транспортним засобом Фольксваген Транспортер Т5, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів). При цьому від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та в медичному закладі відмовився. До протоколу також було додано пояснення двох свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в яких зазначено, що в їх присутності водій ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою апарату «Драгер» та в медичному закладі і це вони підтвердили своїми підписами (а.с.2-3).

Суд критично ставиться до доводів ОСОБА_2 про необхідність допиту вищевказаних свідків в судовому засіданні, оскільки його клопотання не мотивовано і відсутні підстави вважати, що вищевказані пояснення свідків не відповідають дійсності.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

На думку суду, в матеріалах справи наявна достатня кількість доказів того, що ОСОБА_2 у зазначений в постанові час мав ознаки алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження медичного огляду.

За таких обставин, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляції ОСОБА_2 про невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушення не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Відповідно до вимог ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато ,а розпочате підлягає закриттю ,якщо на момент розгляду справи закінчились строки ,передбачені ст. 38 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення 02 лютого 2016 року і на теперішній час закінчився строк накладення на нього адміністративного стягнення, який встановлено ст.38 КУпАП.

Враховуючи наведене, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2016 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

На підставі ст.38 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрити у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Івано-Франківської області О.П. Васильєв