Ухвала суду № 57882210, 16.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/965/14 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.

Провадження № 22-ц/783/1483/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника ПАТ «Комфортбуд» - Сеніва Т.В.,

представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

представника Приватної агрофірми «Дністер» - Семиренка

П.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Комфортбуд" на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Комфортбуд", треті особи Приватна агрофірма "Дністер", ОСОБА_11, ОСОБА_12, про переведення на неї прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі Приватної агрофірми "Дністер" від 29.09.2011р., відповідно до якого ПрАТ "Будівельна компанія "Комфортбуд" зобов'язалась передати у власність покупців: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10 - частку в розмірі 70% статутного капіталу Приватної агрофірми "Дністер", що становить 169400грн. (Вказати позивачу депозитний рахунок суду, для перерахування грошової суми 169400,00 грн. за договором купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі Приватної агрофірми "Дністер" від 29.09.2011р., яку повинен сплатити позивач, у зв"язку з поданням позову про переведення прав та обов"язків покупця.

Приватне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Комфортбуд» звернулось в суду з зустрічним позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10 про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі Приватної фірми "Дністер", укладеного 28 вересня 2011 року між Відкритим акціонерним товариством "Будівельна компанія "Комфортбуд" та ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Візняк О.О., зареєстрований в реєстрі за № 974; визнання недійсними рішення Зборів Учасників Приватної агрофірми "Дністер", оформлені протоколом №01-09/11 від 28.09.2011року; скасування державної реєстрації нової редакції Статуту Приватної агрофірми «Дністер», яка була проведена Державним реєстратором Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області 10.10.2011 року за номером запису 14011050010000251; визнання за Приватним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Комфортбуд" права власності на частку у розмірі 169400,00грн., що становить 70% статутного капіталу Приватної агрофірми "Дністер".

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Комфортбуд", треті особи Приватна агрофірма "Дністер", ОСОБА_11, ОСОБА_12, про переведення прав та обов'язків покупця - задоволено, переведено на ОСОБА_2 права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі Приватної агрофірми "Дністер" від 29.09.2011р. відповідно до якого ПрАТ "Будівельна компанія "Комфортбуд" зобов'язується передати у власність покупців: ОСОБА_8 - частку в розмірі 14%, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10 - частку в розмірі 70% статутного капіталу Приватної агрофірми "Дністер", що становить 169400грн.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Комфортбуд" на користь ОСОБА_2 по 338,80 грн. судового збору.

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Комфортбуд" до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, третя особа Приватна агрофірма "Дністер", Миколаївське районне управління юстиції в особі Реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції, про визнання недійсними договору купівлі-продажу, рішень загальних зборів учасників, скасування державної реєстрації - відмовлено.

Рішення в апеляційному порядку оскаржило ПрАТ "Будівельна компанія "Комфортбуд", вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що Статутом ПАФ "Дністер" не передбачено жодного переважного права учасника на купівлю частки у статутному капіталі. Більше того, п. 3.4. Статуту ПАФ "Дністер" передбачено, що учасник агрофірми має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам агрофірми. Відчуження учасником своєї частки третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом агрофірми. Отже, статутом агрофірми не передбачено жодних обмежень на відчуження учасником своєї частки третім особам і не передбачено жодного переважного права на придбання цієї частки іншим учасникам.

Крім цього апелянт вказує, що 28.09.2011 року ОСОБА_2 було підписано текст нової редакції Статуту ПАФ "Дністер", у якій відображено факт набуття права власності на частку у статутному капіталі трьома новими учасниками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5 часток у статутному капіталі ПАФ "Дністер". Дана обставина підтверджує факт пропущення ОСОБА_2 встановленого ч. 2 ст. 258 ЦК України строку позовної давності терміном в один рік, висновки суду про відсутність підстав застосування наслідків пропуску строку позовної давності грунтуються лише на листі Реєстраційної служби Миколаївського РУЮ у Львівській області №02.4-09/259 від 15.12.2015 року, в якому зазначено, що позивач ознайомився з матеріалами реєстраційної справи 11.09.2013 року, є хибними та порушують норми процесуального права.

Також апелянт зазначає, що оспорюваний договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі Приватної фірми "Дністер" від 28.09.2011 року був укладений Головою правління ВАТ "Будівельна компанія "Комфортбуд", однак, відповідно до п. 7.23 Статуту правочини, які вимагають попереднього погодження або затвердження Зборами акціонерів або Наглядовою радою, укладені Головою правління без такого попереднього погодження чи затвердження, вважаються недійсними з моменту їх укладення.

Апелянт також вказує, що оспорюваний договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному фонді, був укладений всупереч існуванню заборони на відчуження такого майна, чим порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження", оскільки 18.08.2010 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо ВАТ "Будівельна компанія "Комфортбуд" за №10157075 було зареєстроване публічне обтяження, а саме: арешт рухомого майна. Зазначене обтяження було зареєстроване на підставі постанови ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва від 12.08.2010 року по виконавчому провадженню №20454559, якою було накладено арешт на все рухоме майно. З наведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ВАТ «Комфортбуд» Сеніва Т.В., представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ПрАФ «Дністер» Семиренка П.Я. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог. Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до встановлених судом першої інстанції обставин справи, позивач, ОСОБА_2, є учасником Приватної агрофірми «Дністер» з часткою у статутному фонді в розмірі 10 % та, відповідно до Статуту, затвердженого на підставі рішення загальних зборів, що оформлено протоколом № 01-09/11 від 28.09.2011р., має право брати участь у керуванні справами Агрофірми та в контролі за її діяльністю, брати участь в управлінні в складі найвищого керівного органу - зборів учасників.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 вересня 2011р. зборами учасників Приватної агрофірми «Дністер» прийнято рішення про продаж ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» 70% частки в статутному фонді Приватної агрофірми «Дністер», продаж частки учасника ОСОБА_11 у розмірі 10 % в статутному фонді Приватної агрофірми «Дністер» та затвердження нової редакції статуту Приватної агрофірми «Дністер».

На момент укладення 28.09.2011р. між ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» та ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_10 договору купівлі - продажу (відступлення) частки в статутному капіталі Приватної агрофірми «Дністер», що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Візняк О.О., ОСОБА_2 також була учасником Приватної агрофірми «Дністер», що в свою чергу підтверджується відповідною редакцією статуту.

Питання щодо правового статусу приватного підприємства врегульовано статтею 113 ГК України, в якій визначено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Підприємство, якщо інше не встановлено законом, діє на на підставі статуту (ч.3 ст.62 Господарського кодексу України).

Отже, зважаючи на відсутність в законі спеціальної норми, яка б врегульовувала взаємовідносини учасників приватного підприємства, можна зробити висновок, що єдиним і обов'язковим для даного виду підприємств установчим документом є статут, який за своїм змістом повинен відповідати загальним вимогам, передбаченим частиною четвертою статті 57 ГК України, а саме: містити відомості про найменування суб'єкта господарювання, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Відповідно до п. 1.8 нової редакції Статуту Приватної агрофірми «Дністер», що зареєстрована 22 червня 2007 р. та затверджена протоколом загальних зборів учасників від 25 травня 2007 року, учасниками Приватної агрофірми «Дністер» на момент укладення договору, що є предметом даного спору, були ОСОБА_11, ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» та ОСОБА_2.

У п. 4.1 нової редакції Статуту Приватної агрофірми «Дністер» що зареєстрована за реєстраційним записом № 1 401 105 0005 000251 від 22 червня 2007 р., зазначено, що для забезпечення діяльності Агрофірми за рахунок грошових внесків учасників створюється Статутний капітал у розмірі 242 000 грн. У рахунок своєї частки у Статутному капіталі Агрофірми учасники внсять кошти в розмірі: ОСОБА_11 - 48400.00 грн., що становить 20% статутного капіталу; Ват « Будівельна компанія «Комфортбуд» 169400.00 грн., що становить 70% статтуного капіталу; ОСОБА_2 - 24200.00 грн., що становить 10% статутного капіталу. А відтак статутний капітал ПрАФ «Дністер» за своєю природою є спільною частковою власністю.

Цим же пунктом передбачено, що в рахунок своєї частки у статутному капіталі Агрофірми учасники вносять кошти.

Статутний капітал є сумою внесків засновників суб'єкта господарської діяльності для забезпечення його життєдіяльності. Він являє собою зафіксовану в установчих документах загальну вартість активів, що складаєттся з часткових внесків власників (учасників) до статутного капіталу підприємства.

Ст. 113 Господрського кодексу України визначено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Приватне підприємство, як юридична особа, є власником майна, переданого йому у власність засновником, тоді як власник приватного підприємства, відповідно до ст. 167 ГК України, володіє лише корпоративними правами щодо заснованого ним підприємства.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Саме тому статутний капітал (майно) суб'єкта господарювання при наявності декількох учасників є спільною частковою власністю.

Оскільки частки учасників в статуному капіталі ПрАФ «Дністер» є визначені, а відтак є спільною частковою власністю, тому правовідносини між її засновниками регулюються полоденнями ст. 362 ЦК України.

Питання щодо спільної часткової власності, зокрема переходу частки у праві спільної часткової власності врегульовано ст.ст.355-372 ЦК України. Так, відповідно до ст.362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Тобто, законодавець чітко визначає обов'язок продавця частки у праві спільної часткової власності письмово повідомити інших учасників про намір продати свою частку з зазначенням ціни та інших умов на яких він її продає. (ст. 362 ЦК України).

Пункт 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав» у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі інших співвласників будь-який співвласник має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця протягом одного року від дня, коли він довідався або міг довідатися про вчинення правочину (частина четверта статті 362 ЦК).

Позов, пред'явлений із пропуском зазначеного строку, задоволенню не підлягає, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі до винесення рішення у справі (частини третя і четверта статті 267 ЦК). Водночас за заявою позивача відповідно до частини п'ятої статті 267 ЦК цей строк може бути поновлений, якщо його пропущено з поважних причин.

Під час розгляду позову про переведення на підставі статті 362 ЦК прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним з порушенням переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності, суду слід виходити з дійсної вартості частки на час розгляду справи. Невнесення одночасно з пред'явленням позову на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець, є підставою для відмови в позові.

У разі порушення переважного права купівлі частки в праві спільної часткової власності рішення суду, яким задоволено позов співвласника нерухомого майна про переведення на нього прав та обов'язків покупця, є підставою для державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вирішуючи такі спори, суд не має права задовольняти позови про визнання правочину недійсним, якщо його метою є переведення на позивача (співвласника майна) прав та обов'язків покупця, оскільки цивільним законодавством передбачено інші наслідки порушення положення частини четвертої статті 362 ЦК.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 -3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 на момент укладення оспорюваного договору мала переважне право на купівлю частки в статутному капіталі Приватної агрофірми «Дністер». Дане право передбачене п. 3.4 Статуту Приватної агрофірми «Дністер» в редакції від 25.05.2007р., що діяла на момент відчуження частки, де зокрема зазначено, що учасник агрофірми має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у Статутному фонді агрофірми одному або кільком учасникам агрофірми. Відчуження участником своєї частки третім особам можливе, якщо інше не встановлено Статутом Агрофірми. Будь-яких обмежень переважного права учасників агрофірми на купівлю часток учасників агрофірми зазначений Статут не містить.

Жодних повідомлень від ВАТ «БК «Комфортбуд» про намір продати свою частку статутному капіталі чи пропозицій щодо купівлі частки в статутному фонді Приватної агрофірми «Дністер» в розмірі 70% від ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд», позивачка ОСОБА_2 не отримувала. Відповідні письмове повідомлення, письмова пропозицію учасника, що виступав відчужувачем, не було надано суду ні відповідачами, ні третіми особами у даній справі, як і не долучено жодних доказів щодо їх наявності.

У матеріалах справи міститься лише копія рішення загальних зборів учасників Приватної агрофірми «Дністер» від 28.09.2011р., де зазначено, що ОСОБА_2 відмовилась від свого переважного права. Однак, таке рішення визнано недійсним з підстав порушення порядку скликання та проведення загальних зборів та відсутності Позивачки на таких зборах, що в свою чергу вплинуло на її відмову від свого переважного права на купівлю частки (рішення Миколаївського районного суду у справі № 447/3979/13-ц від 20.04.2015р., яке залишено без змін Ухвалою колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 20.10.2015р. ).

Частина 1 ст. 8 ЦК України встановлено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Оскільки питання щодо переходу права власності на майно приватного підприємства окремо не врегульовано законодавством, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо застосування до даних спірних правовідносин частини 2 ст. 147 ЦК України, якою передбачено, що учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права.

Слід зазначити, що аналогічні вимоги стосуються і акціонерних товариств, так відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11.05.2005 року № 4-рп/2005, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, але, здійснюючи своє право, він зобов'язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і суспільства, в тому числі переважне право (яке не є абсолютним) акціонерів закритого акціонерного товариства на придбання акцій, що відчужуються іншими його акціонерами.

Таким чином, місцевий суд дійшов правильного правового висновку про застосування ст.147 ЦК України та ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» та порушення учасником, який виступав відчужувачем своєї частки, процедури її відчуження, що в свою чергу порушило права ОСОБА_2, як учасника Приватної аргофірми «Дністер».

Враховуючи обставини, встановлені рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 20.04.2015 року, посилання апелянта на те, що в матеріалах справи міститься нова редакція статуту Приватної агрофірми «Дністер» (державна реєстрація змін та доповнень за № 14011050010000251 від 10.10.2011р.) із нотаріально посвідченим підписом ОСОБА_2, не підтверджує участь ОСОБА_2 у зборах учасників Приватної агрофірми «Дністер», що відбулися у м. Миколаєві 28.09.2011р. та оформлені протоколом № 01-09/11, яким прийнято рішення про продаж ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» 70% частки в статутному фонді Приватної агрофірми «Дністер», продаж частки учасника ОСОБА_11 у розмірі 10 % в статутному фонді Приватної агрофірми «Дністер» та затвердження нової редакції статуту Приватної агрофірми «Дністер». Відсутність ОСОБА_2 на зборах учасників ПрАФ «Дністер» підтверджується також рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 20.04.2015 року.

З нової редакції статуту Приватної агрофірми «Дністер», державна реєстрація змін та доповнень до якого проведена 10.10.2011р. за № 14011050010000251, не вбачається суті та змісту рішень, які були прийняті зборами учасників Приватної агрофірми «Дністер», з даного статуту також не вбачається, що відбулася купівля - продаж часток учасників з порушенням переважного права учасників чи відмови від переважного права учасників на придбання відчужуваних часток.

Відповідно до Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою. Отже, посвідчуючи справжність підпису, нотаріус жодним чином не ознайомлював Позивача із рішеннями загальних зборів учасників, що оформлені протоколом № 01-09/11 від 28 вересня 2011р., та договором купівлі - продажу частки в статутному фонді Приватної агрофірми «Дністер» від 28.09.2011р., укладеним між ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» та ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_10.

Щодо заяви ПрАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» про застосування наслідків спливу позовної давності, то рішенням Миколаївського районного суду Львівської області у справі № 447/3979/13-ц від 20.04.2015р., яке залишене без змін Ухвалою колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 20.10.2015р., встановлено, що ОСОБА_2 ознайомлювалась з матеріалами реєстраційної справи 11.09.2013р., поясненнями державного реєстратора, та копією заяви ОСОБА_2 про ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки ОСОБА_2 про порушення її прав стало відомо з часу ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи, тому для застосування наслідків спливу позовної давності суд не має підстав.

Стосовно позовних вимог ПрАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» про визнання недійсним договору купівлі - продажу (відступлення) частки в статутному капіталі Приватної агрофірми «Дністер», укладеного 28.09.2011р. між ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» та ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_5, посвідченого Візняк О.О., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за номером 974, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі позовні вимоги не підлягали задоволення з огляду на наступне.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). За системним аналізом норм ЦК України (статті 99, 145, 147), ГК України (стаття 89), Закону України «Про господарські товариства» (статті 58, 59, 62, 63) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).

Відповідно до нової редакціїї статуту ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд», зареєстрованої державним реєстратором 09.12.2008р., до компетенції правління належать всі питання діяльності Товариства, крім тих, що віднесені до компетенції інших органів.

Згідно із підпунктами 12 та 13 пункту 7.20 статуту ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» в редакції, зареєстрованій державним реєстратором 09.12.2008р., потребують попереднього затвердження наглядовою радою товариства рішення про створення чи участь в діяльності господарських товариств асоціацій, корпорацій, консорціумів та інших юридичних осіб як на території України так і за її межами, прийняття рішень щодо придбання права власності на акції, паї, частки в статутному капіталі (статутному фонді) господарських товариств та інших суб'єктів господарювання.

З огляду на вищезазначене, установчими документами товариства не передбачено обов'язкове попереднє затвердження наглядовою радою рішень виконавчого органу товариства про відчуження частки товариства в статутному капіталі інших господарських товариств та суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процессуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Апелянтом не доведено, в чому полягає порушення прав ПрАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» при укладенні такого правочину.

У справі, яка переглядається, ПрАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» просить про визнання недійсним договору купівлі - продажу (відступлення) частки в статутному капіталі Приватної агрофірми «Дністер», укладеного 28.09.2011р. між ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» та ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_5, посвідченого Візняк О.О., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за номером 974, з тих підстав, що директор, який уклав договір від імені товариства, перевищив свої повноваження, прийняв рішення про відчуження частки товариства у статутному фонді іншого суб'єкта господарювання без обов'язкового попередного затвердження наглядовою радою товариства.

Разом з тим, як вбачається зі Статуту ВАТ «БК «Комфортбуд» згода наглядової ради ВАТ «БК «Комфортбуд» вимагається на придбання частки.

Оскільки, згідно зі ст. 191 Цивільного кодексу України, підприємство як єдиний майновий комплекс визнане нерухомістю, то, відповідно, при нотаріальному посвідчені правочину щодо відчуження такого об'єкта слід керуватися ст. 55 Закону України "Про нотаріат" та п.п. 38, 39, 41-43, 61 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. У разі, коли підприємство знаходиться у спільній частковій власності та відчужується частка одного із співвласників, також слід керуватися розділом 2 вказаної Інструкції.

П.п.9 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено такі відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру і були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін ( ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV ).

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те що, доказів про наявність обмежень у повноваженнях директора ПрАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» прав на відчуження майна (частки) товариства в статутному фонді Приватної Агрофірми «Дністер» на момент укладення відповідних договорів не надано, а також про відсутність будь - яких обмежень прав директора ПрАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» на укладення відповідних правочинів.

Ст.92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведення юридичною особою тієї обставини, що її контрагент - третя особа - знала або повинна була знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинила з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють), однак, жодних обставин чи доказів щодо недобросовісності третіх осіб - покупців за вищенаведеним договором представником ПрАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» у апеляційній скарзі не наведено.

З приводу посилань представника ПрАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» на наявність публічної заборони відчуження рухомого майна товариства, що на думку апелянта є підставою для визнання недійсним оспорюваного договору, колегія суддів приходить до висновку, що корпоративні права з врахуванням положень ст. 179, ч.2 ст. 181 ЦК України, не були предметом даної заборони .

Виходячи з положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», під терміном «рухоме майно» слід розуміти окрему рухому річ, сукупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов'язки.

Нормами ст. 6 згаданого Закону конкретизовано сферу дії обтяжень та передбачено, якщо інше не встановлено законом або договором, обтяження поширюється на: 1) невід'ємні приналежності рухомої речі, що є предметом обтяження; 2) продукцію, плоди та доходи, що виробляються, добуваються, одержуються від використання предмета обтяження; 3) будь-яке рухоме майно, що заміщує початковий предмет обтяження і може бути ідентифіковане як таке; 4) доходи від відчуження предмета обтяження, якщо вони можуть бути ідентифіковані як такі; 5) страхове відшкодування в разі настання страхового випадку щодо предмета обтяження, якщо предмет обтяження відповідно до закону або договору підлягає страхуванню, або будь-яке інше відшкодування, отримане боржником унаслідок вилучення або втрати предмета обтяження.

Що стосується поняття корпоративних прав, то, як уже зазначалося, згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України, це поняття охоплює права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Аналогічна позиція міститься і в п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства», де зазначено, що корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера-власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Тобто, з наведеного вбачається, що корпоративні права за своєю природою є значно ширшими за зміст поняття рухомого майна, а відтак не можуть бути предметом обтяження у даних спірних відносинах, як рухоме майно, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.

Відчуження корпоративних прав під час дії заборони державного виконавця не порушує прав сторони правочину, що оспорюється, а саме, ПрАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд», оскільки в такому випадку можуть бути порушені права лише стягувача у виконавчому провадженні, а не боржника.

Відтак доводи, викладені у апеляційній скарзі ПрАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» про наявність заборони відчуження на корпоратині права на момент укладення договору купівлі - продажу (відступлення) частки в статутному капіталі Приватної агрофірми «Дністер», укладеного 28.09.2011р. між ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» та ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_5, посвідченого Візняк О.О., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за номером 974, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наведеними вище нормами права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Одним із цивільних прав є право на захист своїх прав та інтересів, що порушуються. Частиною 1 ст. 15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Апелянтом не доведено в чому полягає порушення прав ПрАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» при укладенні оспорюваного правочину.

Щодо вимоги про визнання недійсними рішень Зборів учасників Приватної агрофірми «Дністер», оформлених протоколом № 01-09/11 від 28.09.2011р., то дана вимога уже була предметом розгляду іншим судом, а саме Миколаївським районним судом Львівської області у справі № 447/3979/13-ц від 20.04.2015р., рішення у даній справі залишено без змін Ухвалою колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 20.10.2015р.

З приводу позовної вимоги про скасування державної реєстрації нової редакції Статуту Приватної агрофірми «Дністер», яка була проведена Державним реєстратором Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області 10.10.2011р. за номером запису 14011050010000251, то дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки позивачем ПрАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» невірно визначено відповідача та не вказано, хто саме повинен скасувати дану державну реєстрацію.

З позовної заяви вбачається, що реєстраційна служба Миколаївського районного управління юстиції була залучена до участі у справі, як третя особа, а відтак суд не вправі зобов»язати провести скасування державної реєстрації нової редакції статуту особу, яка не була відповідачем у справі.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги як такі, що не ґрунтуються на законі та встановлених обставинах справи на підставі зібраних доказів.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Комфортбуд" - відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуюча: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.