Рішення № 57881801, 29.03.2016, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/1188/13-ц

провадження №2/457/8/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі : головуючого судді Марчука В.І.

при секретарі Словіцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, а саме: просять визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 право власності на господарські надвірні споруди - 3 (три) сараї, позначені на плані бидинковолодіння по АДРЕСА_1 літ. «Д», «Ж», «З», вбиральну, позначену на плані будинковолодіння по АДРЕСА_1 літ «Н» -, фактично розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_2, у частках, що відповідають розміру часток співвласників у будинковолодінні; зобов'язати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 внести відповідні зміни до правовстановлюючих документів та технічної документації шляхом виключення господарських надвірних будівель - 3 (трьох) сараїв, позначених на плані будинковолодіння по АДРЕСА_1 літерами «Д», «Ж», «З», та вбиральні, позначені на плані будинковолодіння по АДРЕСА_1 літ «Н».

Позивачі позовні вимоги мотивують тим, що вони ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 являються співвласниками житлового будинку з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2. Кожній із них належить по 1/6 ідеальній частині зазначеного будинку. Іншою половиною будинку в рівних частках - володіють ОСОБА_4 та ОСОБА_8, які являються спадкоємцями ОСОБА_12 - власника ? частини будинку. Власниками сусіднього будинку та суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1 являються відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 У 2000 році вони приватизували земельну ділянку під обслуговування житлового будинку та господарських будівель. На даний час позивачами ОСОБА_4 та ОСОБА_8 оформляються необхідні документи для отримання свідоцтва про право на спадщину. В ході оформлення документів з'ясувалося, що господарські будівлі під назвою «сарай», позначені в технічній документації на їхнє будинковолодіння по АДРЕСА_2 під літ. «Є», «Ж» включено у правовстановлюючий документ та зареєстровані за будинковолодінням по АДРЕСА_1 під літ. «Д», «З». Окрім того, невід'ємною частиною цих будівель являються ще й сарай літ. «Ж» та вбиральня літ. «Н», якими вони також користуються. А тому, оскільки починаючи з 1958 рокі їх спадкодавці ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, фактично добросовісно, відкрито, безперервно володіли та користувалися майном відповідачів (а після їх смерті і позивачі), а саме: господарськими будівлями - вбиральнею літ. «Н» і сараями літ. «Д», «Ж», «З», які згідно техдокументації на будинковолодіння по АДРЕСА_1 належать відповідачам, утримували їх, заявляють про застосування ч.2 ст. 344 ЦК України. Крім цього зазначають, що починаючи з 1988 року (отримання свідоцтва про право на спадщину за законом), добросовісно, відкрито, та безперервно вони користуються земельною ділянкою, на якій розміщена дана частина домоволодіння АДРЕСА_1, вносять плату за землекористування, утримують її , підтримують в належному стані, використовують для своїх побутових потреб.

Враховуючи вищенаведене, позивачі вирішили звернутись до суду з даним позовом.

Відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 подано до суду заперечення на позовну заяву, відповідно до якої відповідачі просять в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Трускавецького міського суду до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог - виконавчий комітет Трускавецької міської ради, Трускавецьку міську раду.

ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тими самими обставинами та заявлено аналогічні позовні вимоги, що й позивачі за первинним позовом.

В подальшому ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 подали до суду заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої просять визнати належними до будинковолодіння по АДРЕСА_2 за давністю користування надвірні господарські споруди, зазначені у правовстановлюючих документах на будинковолодіння по АДРЕСА_1, а саме: 3 (три) сараї, позначені на плані будинковолодіння по АДРЕСА_1 літ. «Д», «Ж», «З», вбиральню, позначену на плані будинковолодіння по АДРЕСА_1 лі. «Н»; визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 право власності на господарські надвірні споруди - 3 (три) сараї, позначені на плані будинковолодіння по АДРЕСА_1 літ. «Д», «Ж», «З», вбиральню, позначену на плані будинковолодіння по АДРЕСА_1 лі. «Н» -, фактично розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_2, у частках, що відповідають розміру часток співвласників у будинковолодінні; зобов'язати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 внести відповідні зміни до правовстановлюючих документів та технічної документації шляхом виключення господарських надвірних будівель - 3 (трьох) сараїв, позначених на плані будинковолодіння по АДРЕСА_1 літерами «Д», «Ж», «З», та вбиральні, позначені на плані будинковолодіння по АДРЕСА_1 літерою «Н».

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представник Позивачів ОСОБА_13 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали, просять позов задоволити.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та представник відповідачів ОСОБА_14 в судовому засіданні проти позову заперечили, в задоволенні позову просять відмовити.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 показала, що проживає в АДРЕСА_3. Позивачів та відповідачів знає. Позивачі родина ближча, відповідачі дальша. Позивачі користувались своїми будівлями. В стодолах речі стоять позивачів. Відповідачі даними стодолами не користувались. Стодолу побудував її дід. Дід залишив стодолу позивачам. Позивачі використовували стодолу, як господарську будівлю, тримали козу, потім свиней. Відповідачі ніколи тим не користувались.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 показав, що проживає в м. самбір. Позивачів знає - дружать сім'ями, відповідачів не знає. Часто приїжджав до позивачів. Ставив свою машину на подвір'ї. Бачив що в стодолі стоїть інвентар, сокира, сапки що належали позивачам.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 показав, що проживає в АДРЕСА_4. Позивачів та відповідачів знає, зсторонами в нормальних відносинах.. ОСОБА_2 має стайню, він відключас сітло, яке підведено з врім'янки. Дерев'яний паркан стояв за сараями.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 показала, що проживає в АДРЕСА_5. Позивачів та відповідачів знає, зсторонами в нормальних відносинах. Жила в ОСОБА_30. ОСОБА_30 в 1954 році жив в сараї. Пізніше він сарай подарував сестрі ОСОБА_11. Внуки ОСОБА_11 є позивачами по справі.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 показав, що проживає в АДРЕСА_6. Позивачів та відповідачів знає, зсторонами в нормальних відносинах. Пам'ятає, що баба ОСОБА_2 тримала козу, потім позивачі в сараї тримали якісь речі, мотоцикл. Садом та сараєм користувались позивачі.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 показав, що проживає в АДРЕСА_7. Позивачів та відповідачів знає, зсторонами в нормальних відносинах. Електричний стовп був на стороні ОСОБА_31, десь 30см. На подвір'ї ОСОБА_31 стояв маленький сарай, далі була огорожа, дорога та знов огорожа.Два сараї в яких жили дві жінки були відгороджені. Сараї знаходились на садибі ОСОБА_7.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_21 показала, що позивачів та відповідачів знає, це чоловіка родина. Відносини нормальні. В 2005 році ОСОБА_5 в сараї тримала свині, вона носила в сарай свиням лупину.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_22 показав, що позивачів та відповідачів знає, з сторонами в нормальних відносинах. Між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 була межа. Зі сторони ОСОБА_11 був сарай та з сторони ОСОБА_7 був сарай. З правої сторони ОСОБА_7 жили люди.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_23 показав, що проживає в АДРЕСА_8. Позивачів та відповідачів знає, з сторонами в нормальних відносинах. ОСОБА_7 в сараї десь в 2004-2005 роках тримали поросят. Щоб сараєм користувались сусіди не бачив.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_24 показав, що проживає в с. Станеля. В період дитинства ці сараї належали ОСОБА_7. Паркан стояв за сараями. Сарай був на стороні ОСОБА_7. Залізний паркан не пам'ятає. В 1979 році перестав туди ходити. Як був молодим не бачив щоб ОСОБА_11 користувались сараями.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_25 показав, що позивачів знає, нормальні відносини. Пан ОСОБА_32 мав мотоцикл Яву, пізніше Чізету. Він ходив в нижній сад, там була стодола де і стояв мотоцикл. Заді стодоли був сад, росла грушка. Щоб цим сараєм хтось користувався інший не бачив. Мотоцикл стояв у верхньому сараї.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_27 показала, що позивачів знає, нормальні відносини. Відповідачів не знає. З позивачами є кумами. Сарай є позивачів бо вони ним користувались, зберігали речі, мотоцикл. Як були в них гостини то сиділи біля сараю, біля грушки, а пізніше у зв'язку з ситуацією між сусідами, переселились біля веранди.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_28 показав, що проживає в АДРЕСА_9. Позивачів та відповідачів знає, з сторонами в нормальних відносинах. Проживав в позивачів. Тримав у них до 2001 році в сараї свині. Потім тримав свині у відповідачів, на їх подвір'ї, в господарській частині.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 являються співвласниками житлового будинку з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 належить по 1/6 ідеальній частині зазначеного будинку, підтвердженням чого є свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.10.1988 року та свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.11.1988 року. Позивачі у справі є внуками ОСОБА_11 та ОСОБА_10 (попередніми власниками будинковолодіння по АДРЕСА_2). У даних свідоцтвах зазначено, що до складу спадкового майна ввійшли відповідні частини житлового дерев'яного будинку, розташованого на земельній ділянці площею 565 кв.м. Не ввійшли до складу спадщини, але вже були на той час розташовані самовільно збудовані сіни літ «а», літня кухня літ «Б», кладовки «б», «в», «г», та гараж «Д».

ОСОБА_4, ОСОБА_8 належить по 1/4 ідеальній частині зазначеного будинку, підтвердженням чого є свідоцтво про право на спадщину за законом від 14.02.2014 року. У даному свідоцтві зазначено, що до складу спадкового майна ввійшли відповідні частини житлового дерев'яного будинку, що знаходиться в м. Трускавці по АДРЕСА_2.

Згідно рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради депутатів трудящих від 19.07.1954 року №245 «Про результати обміру земель по будівельних кварталах №№16, 17, 20, 21, 24, 28» за будинком по АДРЕСА_2 була закріплена земельна ділянка площею 565 кв.м.

Також, в судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, являються спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_29, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 30.12.1974 р., реєстр. №2888. До складу спадщини ввійшла ? частина житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель по АДРЕСА_1 (колишня назва на час відкриття спадщини АДРЕСА_1). ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7 успадкували у рівних частках половину будинку з відповідною частиною господарських будівель. На іншу частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель видане Свідоцтво на право власності на частку в спільному майні подружжя від 30.12.1974 р., реєстр. №2881 на ім'я ОСОБА_5

Відповідно до рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради депутатів трудящих від 19.07.1954 року №245 «Про результати обміру земель по будівельних кварталах №№16, 17, 20, 21, 24, 28» за будинком по АДРЕСА_1 була закріплена земельна ділянка площею 2 240 кв.м.

У 1999 році згідно рішення Трускавецької міської ради народних депутатів №290 від 16.12.1999 року ОСОБА_5 було передано у власність шляхом приватизації 0,0669 га, ОСОБА_7 - 0,0216 га, ОСОБА_6 - 0,0300 га з земель, що перебували у їхньому користуванні для обслуговування житлового будинку, про що видано відповідно Державні акти на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

ОСОБА_5 31.10.2012 року звернулася до Трускавецької міської ради з заявою про надання у власність частини земельної ділянки, яка ще не була нею приватизована під садівництво.

Рішенням №539 від 20 червня 2013 року Трускавецька міська рада надала дозвіл ОСОБА_5 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,0220 га.

Ліцензованою землевпорядною організацією виготовлено план земельної ділянки, яка залишилася неприватизованою відповідачами загальною площею 0,0332 га. Така ж площа земельної ділянки підтверджена висновком судового експерта.

На земельній ділянці, яку має намір приватизувати ОСОБА_5 і яка з 1954 року на законних підставах перебуває у користуванні сім'ї ОСОБА_7, знаходяться три господарські будівлі (сараї) та вбиральня.

Про належність господарських будівель саме до будинковолодіння АДРЕСА_1 свідчать матеріали інвентаризаційної справи №748 та висновок №1996 судової земельно-технічної експертизи від 03.11.2015 року.

Так, згідно даних інвентаризаційної справи по будинковолодінню АДРЕСА_1 станом на 12 липня 1962 року вказане домоволодіння складалося із таких складових: будинку «А-1», веранди «а», трьох сараїв під літерами «Б-1», «Б"», «Б-1»,вбиральні «У» та було розташоване на земельній ділянці загальною площею 2240 кв.м.

Згідно зведених актів вартості будівель і споруд станом на 03.04.1989 року, 19.04.1990 року, 20.11.2012 року будинковолодіння складалося з таких складових: житлового будинку «А-1», житлового будинку «Б-1», сарай «В», сарай «Г», сарай «К», погріб «m», сарай «Є», вбиральня «Е», сарай «Д», сарай «З», сарай «Ж», вбиральня «И», огорожа 1-3, замощення I II, колонка «к».

При цьому зі схем-плану земельної ділянки споглядається, що будівлі сараїв, позначених у попередньому акті вартості будівель під літерами «Б-1», «Б"» та вбиральня «У» змінили літерацію відповідно на «З», «Д», «Ж» та вбиральню «И». Таким чином протягом багатьох десятків років ці господарські будівлі були складовою будинковолодіння АДРЕСА_1.

В акті про закінчення будівництва і введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 (після реконструкції), затвердженого розпорядженням міської адміністрації Трускавецької міської ради народних депутатів №126-р від 14.03.1994 року, в графі «Надвірні будівлі» зазначено 6-ть сараїв 1,6х2,3 м; 3,42х2,5;4,6х2,6; 3,5х2,4; 2,03х3,9; 7,03х3,9; вбиральні, погреба. Розміри трьох з цих сараїв відповідають розмірам оспорюваних господарських будівель, позначених на схем-планах земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1.

Право власності на дане будинковолодіння зареєстроване у відповідних частках за відповідачами у справі. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно складовими частинами об'єкта нерухомого майна - житлового будинку з надвірними спорудами є, серед іншого сараї, позначені буквами «З», «Д», «Ж» та вбиральня «И».

Крім того, схем-план земельної ділянки, доданий позивачами до позову, не відповідає схем-плану земельної ділянки будинковолодіння по АДРЕСА_2 який міститься в матеріалах інвентаризаційної справи по цьому будинку.

Експертом у своєму висновку чітко встановлено, що господарські будівлі, позначені літерами «З», «Д», «Ж» та вбиральня «Н» розташовані в межах земельної ділянки площею 2240 кв.м., що виділена рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради депутатів трудящих від 19.07.1954 року №245 «Про результати обміру земель по будівельних кварталах №№16, 17, 20, 21, 24, 28» для будинковолодіння АДРЕСА_1 в м. Трускавця.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном, серед іншого, визначається окрема річ, сукупність речей. При цьому окремою річчю є житловий будинок, як і складна річ за ст. 188 ЦК України, зокрема садиба за визначенням ст. 381 ЦК України. До сукупності речей належать головна річ та її приналежність, як вони визначені за ст. 186 ЦК України, до яких будуть відноситися жилий будинок (головна річ) та підсобні господарські будівлі та споруди (приналежність), які, маючи спільне призначення, утворюють домоволодіння.

Відповідно до вимог ст. 186 ЦКУ річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Будинковолодіння АДРЕСА_1 є садибою в розумінні норм ст.381 ЦК України. До складу садиби належить житловий будинок, земельна ділянка, на якій він розташований, а й господарсько-побутові будівлі, які забезпечують власника необхідними для проживання засобами благоустрою (сарай, гараж, тощо), комунікації та багаторічні насадження. Садиба є цілісним майновим комплексом, покликаним забезпечувати житлові інтереси громадян та ведення ними побутово-господарської діяльності.

Правове значення визнання садиби самостійним об'єктом права власності полягає, зокрема у тому, що у разі відчуження житлового будинку вважатиметься, що відчужується уся садиба, якщо інше не передбачено договором або законом. Це означає, що в садибі головною річчю є житловий будинок, а інші складові елементи є його приналежністю.

Таким чином, розташовані на території (земельній ділянці) житлового будинку господарські споруди та будівлі є приналежністю головної речі - жилого будинку. Законом не передбачено окреме оформлення права власності на такі споруди, а тому вони не є самостійними об'єктами права власності.

Об'єктом цивільних прав можуть бути речі, в тому числі нерухомі. До нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч.1 ст.181 ЦК України).

Приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі.

І приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність - допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна річ.

Отже, господарські будівлі (сараї) не можуть бути самостійним об'єктом цивільних прав, оскільки слідують за головною річчю - житловим будинком. А тому визнання за позивачами права власності на господарські будівлі, які не є окремими об'єктами цивільних прав є безпідставним.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.8 Постанови "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" №7 від 04.10.1991 року зі змінами різні господарські будівлі(літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Тому при відчуженні жилого будинку вони переходять до нового власника разом з будинком, якщо при укладенні договору про відчуження не були обумовлені їх знесення або перенос попереднім власником.

Водночас державній реєстрації підлягає право власності на головну річ, а витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно має містити інформацію про приналежну річ у розділі "опис нерухомого майна".

Станом на 1988 рік на земельній ділянці площею 565 кв.м. не знаходилися господарські будівлі, позначені на сучасному схем-плані літерами «З», «Д», «Ж» та вбиральня «Н».

Таким чином, ні законом, ні будь-яким договором не визначалося, що допоміжні речі - спірні господарські будівлі слідують за головною річчю - житловим будинком у складі садиби по АДРЕСА_2.

Натомість письмові докази, які містяться в матеріалах справи, у тому числі в інвентаризаційній справі, витребуваній з Дрогобицького МБТІ, беззаперечно свідчать, що спірні господарські будівлі належать до будинковолодіння АДРЕСА_1 як допоміжні речі, що слідують за головною річчю - житловим будинком по АДРЕСА_1 понад 60 років.

Відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлено цим кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

У п.6 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України у своїй постанові №5 від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю слід враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Проте з пояснень сторін у справі, показів свідків стає зрозуміло, що позивачі завжди знали, що спірні господарські будівлі належать до будинку АДРЕСА_1. З пояснень ОСОБА_5, письмового пояснення ОСОБА_33.- сестри бабусі позивачок у справі вбачається, що ОСОБА_5 просто надавала дозвіл на тимчасове користування ОСОБА_11 у свій час сараями та вбиральнею, доки остання не збудувала свої споруди, про які зазначено у свідоцтвах про право на спадщину, пред'явлені позивачами.

Свідки з боку відповідачів пояснили і їхні пояснення підтверджуються матеріалами інвентаризаційної справи, що ці господарські будівлі від житлового будинку АДРЕСА_1 були відділені невеликою огорожею з побутових мотивів, але ця огорожа не була межею земельних ділянок будинковолодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог позивачів слід відмовити

Керуючись ст.ст. 10, 60, 179, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. І. Марчук