Ухвала суду № 57881083, 25.05.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1220414-а

Провадження №2/461/43/16

УХВАЛА

судового засідання

25 травня 2016 року Галицький районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Государського А.В.

при секретарі Скаб В.О.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Мартин С.І.,

представника третьої особи Матковської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи - Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про скасування рішення,

в с т а н о в и в :

В провадженні Галицького районного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи - Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про скасування рішення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача Мартин С.І. подали заяву про відвід всьому складу Галицького районного суду м.Львова, в тому числі головуючому у справі судді Государському А.В. з підстав, викладених у заяві про відвід, яка оголошена предстанвиком позивача у судовому засіданні.

Заслухавши думку позивача та її представника, які підтримали подану заяву, представника третьої особи, яка віднесла вирішеня вказаної заяви про відвід на розсуд суду, суд приходить до висновку про відсутність обставин, які б викликали сумнів в неупередженості та об'єктивності головуючого при розгляді справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 27 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться: 1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу. Суддя відводиться також за наявності обставин, встановлених статтею 28 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Відповідно до частини 1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, встановлених законом ( ст.ст.126,129 Конституції України).

Згідно із зазначеними положеннями Конституції України рішення судді і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов'язані з підготовкою, розглядом справ в судових інстанціях, перевіркою справ в апеляційному і касаційному порядку, звернення рішення до виконання, тощо) можуть оскаржуватися в чинному в даний час порядку.

Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні від 23 травня 2001 р. №6-рп\2001 судоустрій і судочинство визначаються виключно законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

В п.10 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 13.06.2007 р. «Про незалежність судової влади» зазначено наступне. Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Головуючим суддею Государським А.В. не було допущено порушення чи зловживання при розгляді справи, які б могли свідчити про його упередженість, очевидність майбутнього судового рішення.

Із заяви про відвід позивача та її представника вбачається, що вони не згідні з процесуальними діями всього складу Галицького районного суду м.Львова, в тому числі діями головуючого судді Государського А.В. при здійсненні правосуддя при розгляді інших справ, в тому числі за участю позивача. КАС України передбачає порядок перевірки законності процесуальних дій судді і постановлених ним процесуальних рішень, а також порядок їх оскарження. До компетенції головуючого судді не відноситься вирішення питання щодо законності його процесуальних дій.

Суд вважає, що заявлений відвід судді є необґрунтованим і ґрунтується на особистій думці позивача та його представника, однак заяву про відвід слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії», тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до ст.6 ч.1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України»), суд вказує на те, що справедливим в розумінні ст.6 Конвенції може вважатися тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.

Приймаючи до уваги те, що головуючий суддя приймав участь в розгляді інших справ за участю тих же сторін по справі, суд вважає, що з метою уникнення заявлення повторних безпідставних та необґрунтованих відводів, що є своєрідним тиском на суд під час розгляду справи, та забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, без надуманих доводів щодо необ'єктивності та упередженості суду, заяву позивача ОСОБА_1 та її представника Мартин С.І. слід задоволити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, ст.ст. 27-32 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву позивача ОСОБА_1 та її представника Мартин Світлани Іванівни про відвід головуючому судді Государському А.В. - задовольнити.

Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи - Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування рішення передати на автоматичний розподіл та в порядку, визначеному ст.15-1 КАС України.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Государський