Рішення № 57880495, 23.05.2016, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Унікальний номер справи 333/6796/15-ц

Номер провадження 2/333/1004/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

м. Запоріжжя 23 травня 2016 р.

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючий - суддя Фунжий О.А., при секретарі Лященко В.А., за участю відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 15 лютого 2008 р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 262 000 грн. зі сплатою 13,95% річних на строк до 14 лютого 2023 р. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки від 15 лютого 2008 р. передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. 26 червня 2013 р. між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким перший відступив другому права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у т.ч. за вказаним кредитним договором. Відповідач свої обов'язки за вказаним кредитним договором не виконує, в зв'язку з чим станом на 31 липня 2015 р. виникла заборгованість на суму 165 795,17 грн., у т.ч.: 150 207,76 грн. - за кредитом, 15 587,41 грн. - за відсотками. З наведених підстав позивач в рахунок погашення вказаної заборгованості просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на вказану квартиру.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягаючи на задоволені позову.

Відповідач позов не визнала, в судовому засіданні пояснила, що дійсно уклала кредитний договір з «Кредитпромбанком», право вимоги від якого перейшло до ПАТ «Дельта Банк». Станом на 27 серпня 2015 р., коли банк попередив її про звернення стягнення на предмет іпотеки, вона дійсно мала прострочену заборгованість в сумі приблизно 12 000 грн., яку вона повністю погасила у лютому 2016 р. На цей час простроченої заборгованості за кредитним договором вона не має.

Позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засідання належними документами встановлено, що 15 лютого 2008 р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та відповідачем ОСОБА_1 відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України укладено кредитний договір № 02/2/08-СНВк, за яким банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 262 000 грн. зі сплатою 13,95% річних на строк до 14 лютого 2023 р. (а.с. 6-14)

15 лютого 2008 р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором укладено іпотечний договір № 02/2/101/08-СНВк, за яким відповідач надала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, заставною вартістю 353 500 грн. (а.с. 41-43)

1 березня 2010 р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору № 02/2/08-СНВк, за яким розмір кредиту збільшено до 272 083 грн. зі сплатою 20% річних на строк до 14 лютого 2023 р. (а.с. 19-40)

1 березня 2010 р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до іпотечного договору № 02/2/101/08-СНВк, за яким іпотечний договір приведено у відповідність із додатковим договором до кредитного договору. (а.с. 44-45)

26 червня 2013 р. між ПАТ «Кредитпромбанк», який є правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк», та ПАТ «Дельта Банк» у відповідності зі ст. 512-514, 516-518 ЦК України укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким перший відступив другому права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у т.ч. за вказаним кредитним договором. (а.с. 53-61)

У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач надав суду розрахунок заборгованості за вказаними кредитним договором станом на 31 липня 2015 р., згідно якому відповідач має заборгованість за кредитом на суму 165 795,17 грн., у т.ч. за кредитом - 150 207,76 грн., за відсотками - 15 587,41 грн.

За положенням ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно зі ст. 575 ч.1 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, ст. 33 ч.1 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про іпотеку» уразі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

У відповідності зі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно розділу 4 іпотечного договору № 02/2/101/08-СНВк від 15 лютого 2008 р. зі змінами, внесеним договором від 1 березня 2010 р., іпотекодержатель за рахунок майна має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв'язку із простроченням виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, витратами, пов'язаними із зверненням стягнення на майно, витратами, пов'язаними з утриманням та збереженням майна, витратами на страхування майна, та іншими витратами, обумовленими виконанням умов цього договору. Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно у випадку порушення боржником умов кредитного, або порушення іпотекодавцем умов цього договору. При настанні випадків, передбачених п. 4.2 цього договору, іпотекодержатель за 30 календарних днів попереджає іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і якщо протягом цього строку зобов'язання, забезпечені іпотекою, не будуть виконані, іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів: набуває право власності на майно; від свого імені продає майно третім особам і спрямовує отримані кошти на задоволення своїх вимог; дає іпотекодержателю згоду на реалізацію майна третім особам, визначеним іпотекодержателем або узгоджених з ним, від свого імені, за умови, що кошти, виручені від реалізації, будуть направлені на задоволення вимог іпотекодержателя. У випадку, коли виконання п. 4.3 цього договору унеможливлюється діями або бездіяльністю іпотекодавця, іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим законодавством, в т.ч. на підставі виконавчого напису нотаріуса або звернутись за захистом своїх порушених прав до суду. (а.с. 41-45)

Наданими позивачем документами встановлено, що 27 серпня 2015 р. позивач направив відповідачеві вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, а у разі незадоволення вимоги, звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на майно на загальну суму заборгованості за кредитним договором, яка станом на 31 липня 2015 р. становить 165 795,17 грн. (а.с. 48, 52)

Судом витребувано з банку розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, згідно якому на день направлення вимоги 27 серпня 2015 р. прострочена заборгованість за кредитом становила 12 137,92 грн., за процентами - відсутня. Станом на 1 лютого 2016 р. відповідач не має простроченої заборгованості як за кредитом, так і за відсотками.

Відповідно до ст. 39 ч.3 Закону України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Згідно роз'ясненням, що містяться в п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Суд вважає, що допущене боржником порушення основного зобов'язання не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки тільки тому, що був порушений графік погашення кредиту, банк не міг не розуміти, що, формально маючи право на пред'явлення такої вимоги, він не дотримується балансу інтересів - власного і свого контрагента. Такими вимогами банк ставить останнього в край невигідні умови. Пред'явивши такий позов, банк допустився зловживань свого права.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на квартиру задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 213-215 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.А.Фунжий