Постанова № 57879320, 18.05.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9880/16-а

Провадження № 2-а/761/181/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.

при секретарі Кріт І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити доплату до пенсії за час незаконного зменшення, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

11.03.2016р. (печатка відділення Укрпошти на конверті, в якому надійшов позов) ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (Відповідач) з адміністративним позовом про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування заподіяної шкоди, в якому просив: - визнати дії Головного управління пенсійного фонду України у м. Києві щодо зменшення розміру виплачуваної пенсії ОСОБА_1 протиправними; - зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у м. Києві здійснити доплату до пенсії за час незаконного зменшення її розміру за період з 01.02.2015р. по 31.08.2015р. у розмірі 5 591,20 грн.; - стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером та інвалідом війни другої групи, перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З метою з'ясування правових підстав визначення розміру та виплати йому пенсії у серпні 2015 року Позивач звернувся до Відповідача з відповідною заявою. З листа Відповідача № 18373/12/Є-1645 від 10.09.2015р. вбачається, що розмір пенсії Позивача з 01.09.2015р. становив 7 889,74 грн. Позивач дізнався, що його пенсія підлягає обов'язковому оподаткуванню, оскільки відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» було розширено базу для оподаткування пенсій, а саме підлягає оподаткуванню пенсія, яка перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 01 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування. Окрім того, Позивача повідомлено, що до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, платниками якого є фізичні особи-резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування. Так, розмір щомісячної пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01.02.2015р. по 31.08.2015р. становив 7 889,74 грн., щомісячно було включено у відомість для проведення виплати кошти в сумі 7 190,84 грн., розмір ПДФО становив 635,36 грн. та військового збору становив 63,54 грн. Так, за період з 01.01.2015р. по 01.09.2015р з Позивача було вирахувано 5 082,88 грн. податку на доходи фізичних осіб та 508,32 грн. військового збору. Так, згідно ч. 4 ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії не підлягають оподаткуванню, відтак дії Відповідача щодо зменшення розміру пенсії Позивача від призначеного розміру пенсії є протиправними та порушують права Позивача. Внаслідок таких дій Відповідача, ОСОБА_1 зазнав значних моральних страждань, втратив свій вільний час з метою відновлення своїх конституційних прав та час пов'язаний на підготовки та звернення до суду.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Маліновської В.М. від 16.032016р. відкрито скорочене провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити доплату до пенсії за час незаконного зменшення, стягнення моральної шкоди (а.с.15).

Відповідач подав суду заперечення на адміністративний позов (а.с.19-23), в яких заперечив проти позову в повному обсязі з наступних підстав. Податковим кодексом України та Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» встановлено особи, з яких утримується податок на доходи фізичних осіб - фізичні особи-резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого з 01.01.2015р. відповідно до п.п.164.2.19. п. 164.2 ст. 164 ПКУ включаються зокрема суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отриманих платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення. З 1 січня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 1218,00 грн. на місяць, тобто, починаючи з 1 січня 2015 року податкові агенти - органи Пенсійного фонду України, при виплаті пенсій у розмірі, що перевищує 3654,00 грн., зобов'язані утримувати податок на доходи фізичних осіб за ставкою 15 відсотків. Окрім того, до набрання чинності рішенням Верховної ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, платниками якого визначено п. 162.1. ст. 162 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України. Положення Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01.01.2015р., і не визнані такими, що не відповідають Конституції України. З 01.09.2015р. п.п.164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України доповнено абзацом, згідно якого положення щодо оподаткування пенсій не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій у період Другої світової війни, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відтак, Управління ПФУ немає жодних правових підстав не застосовувати норму закону, яка була чинною у відповідний період та такою, що не визнана неконституційною, відтак у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі. Окрім зазначеного, Позивачем не надано жодних доказів, понесеної ним моральної шкоди.

Виходячи з положень ч.4 ст.183-2 КАС України, ухвалою суду від 19.04.2016р. справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.05.2016р (а.с.29).

В судовому засіданні представник Позивача - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Відповідача - Литвинова Т.Г. проти позову заперечила та просила відмовити в його задоволенні з підстав, визначених у запереченнях.

Суд, заслухавши представників Позивача та Відповідача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.09.2015р. № 18373/12/Є-1645, який був отриманий Позивачем 12.09.2015р., ОСОБА_1 повідомлено, що, оскільки щомісячний розмір пенсійної виплати Позивача з 01.02.2015р. по 31.08.2015р. становив 7 889,74 грн., враховуючи Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (№ 71-VIII від 28.12.2014р.) та встановлення військового збору до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, щомісячно було включено у відомість для проведення виплати Позивачу кошти в сумі 7 190,84 грн., розмір ПДФО становив 635,36 грн. та військового збору становив 63,54 грн., які були зараховані до державного бюджету України (а.с.8-9).

Позивач зазначив, що дії Відповідача щодо зменшення розміру виплачуваної пенсії шляхом нарахування та стягнення з відповідної пенсії Позивача податку на доходи фізичних осіб та військового збору, - є незаконними та такими, що порушують права Позивача.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із ч.2 ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Податковим Кодексом України в редакції станом на 01.01.2015р. та Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIIІ від 28.12.2014 (далі - Закон №71-VIIІ) встановлено, що особи, з яких удержується податок на доходи фізичних осіб, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування збору є доходи, визначені п.162.1 ст. 163 Податкового кодексу України, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

У відповідності до п.164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Відповідно до п. 164.3. ст. 164 ПК України, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Згідно з п.п.164.1.1. ст. 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

При цьому, положеннями п.п.164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються, зокрема, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Згідно статті 8 Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» від 28.12.2014 №80 у 2015 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 грн., відтак, відповідно до положень ПК України та Закону № 71-VIIІ, базою оподаткування у 2015 році є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3654 грн. на місяць.

Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків об'єкта оподаткування щодо доходів (ст. 167 ПК України).

Статтею 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до п.п.168.1.1. п.168.1. ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Також, до завершення реформи Збройних сил України були внесені зміни до Перехідних положень Податкового кодексу України, якими встановлюється військовий збір.

Так, платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПК України, а саме - фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування військового збору є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

З огляду на вищевикладене, вбачається що об'єктом оподаткування військового збору, є розмір доходу, з якого справляється податок на доходи фізичних осіб, при цьому базою оподаткування по відношенню до позивача є загальний розмір пенсії.

Разом з тим, згідно із Законом України від 17.07.2015р. № 653-VIII «Про внесення змін до статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій інвалідів війни та деяких інших категорій осіб» з 01.09.2015р. не є об'єктами оподаткування пенсії, які виплачуються учасникам бойових дій Другої світової війни, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Оскільки, положення ПК України в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01.01.2015 року, і не визнанні такими, що не відповідають Конституції України, та в подальшому були скасовані з 01.09.2015р., суд дійшов висновку, що Відповідач в період з 01.01.2015р. по 01.09.2015р. при утриманні з суми пенсії Позивача, що перевищує 3 654,00 грн., податку на доходи фізичних осіб та військового збору діяв правомірно та у відповідності до положень та норм чинного у відповідний період законодавства.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 3 червня 2014 року у справі «Великода проти України» (Заява № 43331/12) згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.

На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у Рішенні від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001 у справі щодо стажу наукової роботи, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

Крім того, у Рішенні від 8 жовтня 2008 року N 20-рп/2008 у справі про страхові виплати Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим встановлюються державою з урахуванням його фінансових можливостей.

Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Вищевказані заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в період з 01.01.2015р. по 01.09.2015р. при утриманні з пенсії ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб та військового збору діяло в межах наданих йому повноважень та у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, суд звертає увагу на те, що з позовом до суду позивач звернувся у березні 2016р., тоді як фактично утримання податку з його пенсії припинилось з вересня 2015р., тобто в межах строку звернення до адміністративного суду право його не порушувалось.

На підставі ст.ст. 3, 19, 46 Конституції України, ст.ст. 1, 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 38, 162, 163, 164, 167, 168 Податкового кодексу України, Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIIІ від 28.12.2014, Закону України від 17.07.2015р. № 653-VIII «Про внесення змін до статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій інвалідів війни та деяких інших категорій осіб», керуючись ст.ст. 49, 50, 51, 55, 56, 58, 59, 162, 163, 183-2, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити доплату до пенсії за час незаконного зменшення, стягнення моральної шкоди, - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: