Рішення № 57879279, 16.05.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/22776/15-ц

Провадження № 2/761/1325/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Волошина В.О.

при секретарі: Анісковець Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в:

В серпні 2015 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів: ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач 2), в якому просив суд: стягнути з відповідачів 1, 2 на свою користь борг за договором позики в сумі 1077459,9 грн.; понесені судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 3654,0 грн. та 2000,0 грн. - витрат на правову допомогу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина. Позивач, як спадкоємиць першої черги за законом звернувся з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Запісочної О.А., позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину на частину спадкової маси, а також ним було виявлено в документах спадкодавця договір позики, у вигляді боргової розписки про отримання відповідачами 1, 2 від спадкодавця в борг грошових коштів в сумі 51000,0 дол. США, які відповідачі 1, 2 зобов'язувались повернути, однак отримані грошові кошти відповідачі 1, 2 по теперішній час в добровільному порядку не повернули йому, як спадкоємцю кредитора, про що свідчить наявність у нього оригіналу розписки, що змусило його звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав зазначених в позові, просили суд позов задовольнити, представник позивача наголошувала, що позивач не буде збільшувати позовні вимоги у зв'язку зі збільшенням офіційного курсу гривні до долара США, визначеного НБУ.

Відповідачі 1, 2 проти позову заперечували, зазначаючи, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Так, відповідач 1. визнав, що ним особисто була написана матері позивача боргова розписка від його імені та від імені відповідача 2, яку він особисто підписав, та отримав від померлої ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 51000,0 дол. США, відповідач 2 боргову розписку не писала та кошти не отримувала. Після продажу належної йому та відповідачу 2 квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі - продажу квартири від 12 лютого 2012р. грошові кошти за зазначеною борговою розпискою були повернуті ОСОБА_4, яка не мала в подальшому жодних майнових претензій до відповідачів 1, 2.

Відповідач 2, яка була допитана за її згодою, в якості свідка, суду повідомила, що боргову розписку вона не складала та не підписувала її, грошові кошти за борговою розпискою було повернуто ОСОБА_4, яку відповідач 2 знала дуже добре, оскільки її син був одружений з онукою померлою.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про укладений між відповідачами 1, 2 та матір'ю позивача договір позики свідку нічого не відомо. Свідок не заперечувала факту посвідчення нею, як приватним нотаріусом договору від 12 лютого 2012р. купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між відповідачами 1, 2 та ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с. 64, 65), про сам факт розрахунку за цим договором свідку нічого не відомо, як і не відомо яким чином відповідачами 1, 2 були витрачені кошти від продажу належної їм вищезазначеної квартири.

Свідок ОСОБА_10, повідомила суду, що працює на посаді лікаря в Інституті урології, відповідач 2 це її рідна сестра - близнюк, а відповідач - племінник. З померлою ОСОБА_4 свідок була добре знайома. Свідку відомо зі слів відповідачів 1, 2, що після продажу належної їм квартири АДРЕСА_1, останні повернули ОСОБА_4 позичені грошові кошти, при цьому з ОСОБА_4 про виконання відповідачами 1, 2 своїх зобов'язань за договором позики свідок ніколи не розмовляла.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона працює на посаді директора Ірпінського міського центру зайнятості, є керівником колишньої дружини відповідача 1 - доньки позивача. Про укладений договір позики між відповідачами 1, 2 та ОСОБА_4 їй нічого не відомо. Свідок була присутня за місцем роботи під час розмови позивача з донькою ОСОБА_12, який повідомляв, що хоче потрапити до квартири останньої.

Свідок ОСОБА_13 суду повідомила, що працює на посаді головного бухгалтера Ірпінського міського центру зайнятості. Свідок чула перебуваючи на роботі, як взимку 2015р. до заступника директора центру ОСОБА_12 прийшов її батько, і між ними відбулась сварка, в ході якої останній погрожував ОСОБА_12

Свідок ОСОБА_12 суду повідомила, що вона працює на посаді заступника директора Ірпінського міського центру зайнятості, відповідач 1 є її колишнім чоловіком, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, а позивач є її біологічним батьком, померла ОСОБА_4 є її бабусею, яка фактично займалась її утриманням та вихованням.

Про укладений договір позики свідку відомо, від позивача, який відвідував її за місцем роботи та вимагав повернути грошові кошти, а також з тексту позовної заяви та доданих до нею документів, які надав їй на ознайомлення відповідач 1. Свідку відомо, що її бабуся позичила грошові кошти її колишньому чоловіку, і які останній повернув після продажу належної йому з відповідачем 2 квартири. Свідок не приховувала від суду, що в неї склались неприязні стосунки з її батьком позивачем по справі, з яким вона за своє життя бачилась тричі. При цьому останній їй неодноразово погрожував і вона вимушена була звернутись до правоохоронних органів. Свідку відомо, що боргова розписка зберігалась в документах її бабусі разом з її документами, яку бабуся їй повернула, але після смерті бабусі позивач розписку забрав, при укладені договору позики, і сам момент передачі грошових коштів від відповідача 1 померлій ОСОБА_4 свідок не бачила.

Свідок ОСОБА_14 суду повідомила, що вона працювала на посаді директора Ірпінського міського центру зайнятості, зараз працює директором Територіального центру по обслуговуванню одиноких громадян., знайома зі свідками ОСОБА_11 і ОСОБА_12, які працювали під її керівництвом. Свідку відомо, що в 2015р. позивач телефонував до неї і ображав свою доньку ОСОБА_12, зазначивши, що вона незаконно зайняла посаду заступника директора Ірпінського міського центру зайнятості.

Свідок ОСОБА_15 суду повідомила, що позивач є її двоюрідним братом, а його мати ОСОБА_4 була її рідною тіткою. Свідку відомо, що її померла тітка гарно ставилась до своєї онуки ОСОБА_12 та її чоловіка. Найбільше догляд за померлою здійснювала її онука, про укладений договір позики свідку нічого не відомо.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина. Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 є позивач, який в установленому законом порядку звернувся з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері, спадкоємці за заповітом відсутні.

Судом встановлено, і це не заперечувалось стороною відповідачів 1, 2 в судовому засіданні, що 30 червня 2011р. відповідачем 1 особисто було складено та підписано розписку наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали від ОСОБА_4 суму коштів в розмірі 51000 (п'ятдесят одну тисячу доларів США на погашення іпотечного кредиту на квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Зобов'язання повернути зазначену суму гарантуємо договором дарування на нашу квартиру що належить нам на праві власності за адресою АДРЕСА_1.».

Звертаючись до суду з вказаним позовом сторона позивача наголошувала, що зазначена розписка була виявлена спадкоємцем в особистих речах спадкодавця, і на думку сторони позивача є борговою, і відповідачі 1, 2 отримували зазначені кошти в борг. В свою чергу відповідач 1 не заперечував того, що ним дійсно від померлої ОСОБА_4 були отримані зазначені грошові кошти в борг, які ним і були повернуті останній за життя. Відповідач 2 наголошувала, що зазначену боргову розписку складав і підписував її син - відповідач 1, який, як їй відомо грошові кошти повернув після відчуження відповідачами 1, 2 вищезазначеної квартири.

За змістом ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області було видано свідоцтво на право на спадщину на частину спадкової маси після смерті спадкодавця ОСОБА_4 і винесено постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 липня 2015р., 10 лютого 2016р., оскільки боргова розписка не є документом, який безспірно підтверджує право власності.

Згідно до положень ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 61 ЦПК України).

Таким чином, суд визнає, що у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 до її спадкоємця за законом - позивача по справі перейшли всі права та обов'язки, як кредитора за вищенаведеною борговою розпискою.

В судовому засіданні відповідачі 1, 2 визнали той факт, що відповідачем 1 було позичено у спадкодавця ОСОБА_4 грошові кошти у сумі в розмірі 51000,0 дол. США, а також те, що відповідач 2 не підписувала боргову розписку і не отримувала грошових коштів.

Заперечуючи проти позову, відповідачі 1, 2 наголошували. що за життя ОСОБА_4 останній були повернуті грошові кошти за борговою розпискою у зв'язку з чим просили допитати в судовому засіданні вищенаведених свідків.

Судом критично оцінюються покази зазначених свідків. Так, допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 суду пояснили, що про укладений 30 червня 2011р. між відповідачами 1, 2 і ОСОБА_4 договір позики (боргова розписка) їм нічого не відомо, як і не відомо про умови виконання зазначеними сторонами зобов'язань за договором позики. Зазначені свідки підтвердили лише факт того, що між позивачем та його донькою ОСОБА_12 - онукою ОСОБА_4 склались взаємні неприязні стосунки. Також судом не може бути взято до уваги покази свідка ОСОБА_10, яка повідомила, що є рідною сестрою відповідача 2, і їй відомо про виконання відповідачами 1, 2 своїх зобов'язань за договором позики лише зі слів відповідачів 1, 2.

Також судом критично оцінюються покази свідка ОСОБА_12, та допитаної, в якості свідка відповідача 2. Так свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердила, що в неї склались неприязні стосунки з батьком - позивачем по справі, який їй неодноразово погрожував, а також повідомила, що про всі обставини справи вона дізналась з тексту позовної заяви та доданих до нею копій документів, які їй надав для ознайомлення її колишній чоловік - відповідач 1. Також, судом не може бути прийнято до уваги покази відповідача 2, яка заінтересована у розгляді справи на стороні відповідачів.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

У відповідності з ч. 3 ст. 545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги наявність у позивача оригіналу боргової розписки, суд приходить до висновку, що даних, які б свідчили про повернення відповідачами 1, 2 вищезазначених коштів судом не встановлено. Не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, і той факт, що зазначена боргова розписка, на яку посилається сторона позивача, в обґрунтування заявлених вимог, зберігалась безпосередньо у свідка ОСОБА_12

Згідно правових висновків Верховного Суду України, висловлених в постановах від 18 вересня 2013р. по справі № 6063цс13, від 11 листопада 2015р. по справі № 6-1967цс15, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи зазначені вище вимоги Закону (ст. 207 ЦК України), а також визнання стороною відповідачів 1, 2, що боргова розписка буда складена відповідачем 1, який і отримував грошові кошти у позику, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за договором позики від 30 червня 2011р. у розмірі 1077459,9 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3654,0 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу, то в цій частині вимоги не підлягають задоволенню, оскільки стороною позивача не наведено взагалі розрахунку зазначених витрат.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 88, 169, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 360-7 ЦПК України; ст. ст. 207, 525, 526, 545, 549, 610 - 612, 627, 638, 1046, 1049, 1050 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 30 червня 2011р. у розмірі 1077459 /один мільйон сімдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять/ грн. 90 коп.; судовий збір у розмірі 3654,0 /три тисячі шістсот п'ятдесят чотири/ грн.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скаргипротягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: