Рішення № 57879148, 18.05.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/21455/15-ц

2-1717/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Меуш К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління юстиції в м. Києві, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання неправомірними дій, скасування свідоцтва,

в с т а н о в и в:

07 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 управління юстиції в м. Києві про визнання неправомірними дій Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори (а.с. 47-49).

Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його рідна сестра ОСОБА_6, після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

12 червня 2015 року він звернувся до державного нотаріуса Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Русіної Н.О. з заявою про прийняття спадщини після смерті сестри, однак нотаріус відмовилась приймати його заяву, так як в нього начебто були відсутні документи. При цьому рекомендувала йому звернувся до житлово-експлуатаційної контори за двома довідками.

12 червня 2015 року Дев'ята Київська державна нотаріальна контора надала йому лист № 2058/01-16, у якому просила компетентні органи видати йому на руки чи надіслати на адресу нотаріальної контори довідку про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

У результаті неправомірних дій Державного нотаріуса Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Русіної Н.О. він пропустив строк на прийняття спадщини.

ОСОБА_8 є племінницею спадкодавці та звернулася в нотаріальну контору, проте не повідомила про наявність інших спадкоємців.

З урахуванням заяви про збільшення розміру вимог просить суд ухвалити рішення, яким: визнати неправомірними дії Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори та визнати свідоцтво про право на спадщину, видане Дев'ятою Київською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_8, недійсним (а.с. 47-49, 121).

Протокольними ухвалами Солом'янського районного суду м. Києва від 16 березня 2016 року до участі в справі в якості третіх осіб були залучені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлений позов та просили його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління юстиції в м. Києві в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду управління повідомлене належним чином (а.с. 70). Будь-яких заяв чи клопотань щодо поважності причин неявки до суду не подавало.

Представник третьої особи ОСОБА_3, представник третьої особи ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_5 підтримали заявлений позов та просили його задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 17 грудня 2014 року (а.с. 79 - зворот).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1, яка належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 21 вересня 1993 року, виданого Колективним підприємством «Оксамит» (а.с. 90 - зворот).

Свідоцтво про право на спадщину від 24 липня 2015 року після смерті ОСОБА_6 отримала її племінниця ОСОБА_8 (а.с. 96).

Позивач зазначив, що 12 червня 2015 року він звернувся до державного нотаріуса Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Русіної Н.О. з заявою про прийняття спадщини після смерті сестри ОСОБА_6, однак нотаріус відмовилась приймати його заяву, тому заява не була зареєстрована. У цей же день йому надали лист № 2058/01-16, у якому просили компетентні органи видати на руки чи надіслати на адресу нотаріальної контори довідку про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 2, 47).

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - повноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

У ч. 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.11 п. 3 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття.

Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі.

Заява про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття підлягає реєстрації у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день надходження. У разі надходження такого документа поштою він підлягає також реєстрації у Журналі реєстрації вхідних документів.

Усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців, кредиторів) також реєструються у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ під самостійними номерами та в хронологічному порядку.

На всіх заявах зазначаються дата і час їх надходження та номер спадкової справи.

Як вбачається з матеріалів справи, спадкова справа № 452/2015 заведена 11 червня 2015 року на підставі заяви ОСОБА_8 про прийняття спадщини, зареєстрованої о 16:30 11 червня 2015 року за № 1129 (а.с. 78 - зворот).

У п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07 лютого 2014 року зазначено, що предметом доказування під час судового розгляду у справах про оскарження нотаріальних дій або про відмову в їх вчиненні згідно з ч. 1 ст. 179 ЦПК є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у ч. 1 ст. 179 ЦПК, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів (ч. 2 ст. 179 ЦПК).

Доказами у справах щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні можуть бути документи, що стосуються вчиненої нотаріальної дії (оригінали нотаріально посвідченого договору, заповіту, свідоцтва про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя, довіреності, інші документи, видані нотаріусами; документи, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника, тощо); постанова нотаріуса або відповідний акт посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, про відмову вчинити дану нотаріальну дію; документи, які заявник просив засвідчити або посвідчити.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Матеріали спадкової справи № 452/2015 не містять жодного документа нотаріуса, яким остання 12 червня 2015 року відмовила ОСОБА_1 у прийнятті та реєстрації заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

У судовому засіданні ОСОБА_1 на питання суду відповів, що 12 червня 2015 року він не писав та не звертався до нотаріуса з письмовою заявою про прийняття спадщини.

З наданої копії запиту нотаріуса від 12 червня 2015 року вбачається, що нотаріус зробила запит в компетентний орган щодо отримання ОСОБА_1 необхідної довідки для оформлення спадщини.

Будь-яких доказів, які б свідчили про неправомірність дій нотаріуса, позивач суду не надав.

З заявою про прийняття спадщини в нотаріальну контору ОСОБА_1 звернувся лише 16 вересня 2015 року.

Суд вважає, що не є підставою для ви знання дій неправомірними лише посилання сторони позивача у судовому засіданні на те, що нотаріус не роз'яснила позивачу необхідність написання такої заяви.

У позовній заяві позивач та його представник на такі підстави для задоволення позову не посилались. Зазначали про те, що нотаріус саме відмовила позивачу в прийнятті заяви. Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що він такої заяви не подавав.

ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 лише 16 вересня 2015 року. (а.с. 99).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Русіною Н.О. від 16 вересня 2015 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, оскільки спадкоємці пропустили встановлений законом шестимісячний термін для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

За таких обставин, в діях нотаріуса відсутні порушення вимог Закону України «Про нотаріат».

У серпні 2015 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом вимогами до ОСОБА_2 управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_8 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 30 березня 2016 року зазначений позов задоволено та визначено позивачам додатковий строк для подання ними заяв про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті їхньої сестри ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, протягом одного місяця з дня набрання даним рішенням законної сили (а.с. 122-125).

Після набрання рішенням Апеляційного суду міста Києва від 30 березня 2016 року законної сили ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали заяву про прийняття спадщини до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори, яка була зареєстрована 11 квітня 2016 року о 14:50 за № 686. (а.с. 111 - зворот).

Не є фактом, встановленим рішенням суду, посилання сторони позивача на те, що не правомірність дій нотаріальної контори встановлено рішенням Апеляційного суду міста Києва від 30 березня 2016 року. Предметом розгляду в тій справі були інші обставини та в рішенні зазначено про неправомірність дій, яка встановлена з пояснень позивачів у справі.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що свідоцтво про право на спадщину від 24 липня 2015 року після смерті ОСОБА_6 отримала її племінниця ОСОБА_8 (а.с. 96).

Позивач у справі зазначав, що він також просить визнати недійсним свідоцтво на спадщину, видане Дев'ятою Київською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_8

Зазначена вимога пред'явлена позивачем у справі до ОСОБА_2 управління юстиції у м. Києві.

Разом з тим, Головне управління юстиції у м. Києві не є належним відповідачем у справі, оскільки відповідно до Постанови Пленуму Верхового суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 у спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус чи орган державної реєстрації прав. При вирішенні спорів про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ЦПК суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Позивач та його представник у судовому засіданні не заявляли клопотання про заміну неналежного відповідача.

Навпаки, представник позивача зазначив, що державний нотаріус Дев'ятої Київської державної нотаріальної контора (яка не є окремою юридичною особою) видав оспорювань свідоцтво, тому вимоги позивача правомірно заявлені до ОСОБА_2 управління юстиції у м. Києві, яке і є належним відповідачем у справі.

З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 1216, 1233, 1269, 1270, 1296, 1297 ЦК України, статтями 50, 67-68 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07 лютого 2014 року, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління юстиції в м. Києві, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання неправомірними дій, скасування свідоцтва.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: