Ухвала суду № 57878927, 24.05.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/496/2016(м)

266/1097/16-ц

Головуючий у 1-й інстанції Пантелєєв Д.Г. Категорія 27

Суддя-доповідач Сорока Г.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

24 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді - Сорока Г.П.,

суддів - Биліни Т.І., Принцевської В.П.,

секретаря - Собецької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі виділені матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 квітня 2016 року про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И Л А :

23 березня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

В цей же день позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль Mitsubishi Outlender 2.4, державний номер НОМЕР_1, чорний, 2007 р. випуску, номер кузова НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 10.03.2011 р., що належить на праві власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3).

Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 квітня 2016 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на автомобіль Mitsubishi Outlender 2.4, державний номер НОМЕР_1, чорний, 2007 р. випуску, номер кузова НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 10.03.2011 р., що належить на праві власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3).

Не погодившись з ухвалою суду, відповідач ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просила ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, подала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності. З огляду на наведене, виходячи з положень ст.305 ЦПК України, з урахуванням думки учасників процесу, а також того, що в інтересах відповідача в судове засідання прибула її представник, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Лисакової О.О., яка доводи апеляційної скарги підтримала, просила скаргу задовольнити, ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, заперечення позивача ОСОБА_2 та його представника - адвоката Куцобіна Г.А., які просили апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду першої інстанції залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно вимог ст.312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: 1) відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без зміни, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону; 2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування; 3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт на автомобіль, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги мають матеріальний характер, зазначене у заяві майно належить відповідачці, тому накладення на нього арешту відповідає закону та цілям даного судового провадження, а також вимогам співмірності.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову визначені у статті 152 ЦПК України, зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб. Згідно ч. 3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно роз'яснень, викладених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з п.7 вказаної Постанови в мотивувальній частині суд зобов'язаний зазначити мотиви, із яких дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Як вбачається з виділених матеріалів справи, 23.03.2016 року ОСОБА_2 подано позовну заяву до ОСОБА_3 з вимогами про стягнення боргу в сумі 243 936,00грн.

Заяву про забезпечення позову ОСОБА_2 обґрунтував тим, що є підозра в тому, що відповідач з метою уникнути виплати боргу має намір позбутися власного автомобіля Mitsubishi Outlender, 2007 р. випуску, державний номер НОМЕР_1, та, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим в подальшому виконання рішення суду.

Приймаючи рішення про задоволення заяви про забезпечення позову та накладаючи арешт на автомобіль, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги мають матеріальний характер, майно належить відповідачці, тому накладання арешту відповідає закону та цілям даного судового провадження, а також вимогам співмірності.

При цьому, суд не з'ясував питання щодо вартості автомобіля та залишив без уваги, що раніше ухвалою Приморського районного суду м.Маріуполя від 30.03.2016 року по цій же справі №266/1097/16-ц, яка набрала законної сили та не скасована, за заявою позивача уже були прийняті заходи по забезпеченню цього ж позову і накладено арешт на належний відповідачеві житловий будинок №20 по вул.Ангарській в м.Маріуполі.

В заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль позивач не навів будь-яких обставин та не надав суду жодних доказів, які б свідчили про те, що прийняті раніше заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок не забезпечують виконання рішення суду у разі задоволення позову, а тому є необхідність у прийнятті додаткових заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний відповідачеві автомобіль. У виділених матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо вартості арештованого житлового будинку та вартості автомобіля.

В своїй ухвалі суд також не встановив таких обставин.

Апеляційному суду позивач та його представник також не навели будь-яких вмотивованих обґрунтувань та не надали жодних доказів щодо необхідності прийняття додаткових заходів по забезпеченню позову та необхідності накладення арешту ще на належний відповідачці автомобіль та доказів щодо співмірності заявлених вимог вартості житлового будинку, на який накладено арешт ухвалою суду від 30.03.2016р., та вартості автомобіля, на який накладено арешт оскаржуваною ухвалою. Разом з тим, з наданого представником відповідача апеляційному суду витягу з електронних носіїв оголошень щодо продажу жилих будинків вбачається, що ціна продажу жилих будинків становить більше суми заявлених позивачем вимог.

З огляду на наведене підстав для прийняття додаткових заходів для забезпечення позову та задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль не вбачається. Висновком суду про необхідність застосування додаткових заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний відповідачці автомобіль, відповідність цих заходів засадам співмірності є необґрунтованим.

Таким чином ухвала суду як така, що не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, підлягає скасуванню з ухваленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.307,312,313,314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 квітня 2016 року про забезпечення позову скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль Mitsubishi Outlender 2.4, державний номер НОМЕР_1, чорний, 2007 р. випуску, номер кузова НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 10.03.2011 р., що належить на праві власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3), відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Сорока Г.П.

Судді : Биліна Т.І.

Принцевська В.П.