Рішення № 57876609, 23.05.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1257/16

Справа №755/28714/14

РІШЕННЯ

Іменем України

23 травня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Журавської О.В.

з участю секретаря Лісовської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі відповідач 1), ОСОБА_3 (далі відповідач 2) про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 77 198, 60 дол. США, що за курсом НБУ станом на 04.08.2014 року складає 940 278, 97 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 19 151, 98 дол. США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 28 587, 98 дол. США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 25 762,97 дол. США; штраф (фіксована частина) - 20, 53 дол. США; штраф (процентна складова) - 3675, 15 дол. США, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем 1 укладено кредитний договір, внаслідок невиконання останньої вимог якого виникла зазначена заборгованість, а відповідальність поручителя (відповідача 2) настає у випадку, коли боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання, при цьому поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надіславши до суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач 1 в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про застосування строків позовної давності та відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 заперечував щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відповідача 2 у зв'язку з пропущенням позивачем строків звернення до суду з вимогами до поручителя, про що подав відповідну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 09.07.2007 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено Кредитний договір № 2530 корп-клв, у відповідності до якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 30 000 дол. США з процентною ставкою 16% річних на термін до 09.07.2012 року. В свою чергу позичальник зобов'язувалася повернути кредит, а також сплатити відсотки за користування кредитом (а.с. 10-12).

31.07.2007 року між позивачем та відповідачем 1 укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, у відповідності до якої сторони погодили графік погашення суми основного боргу і відсотків по кредиту (а.с. 13).

З метою забезпечення виконання умов Кредитного договору 09.07.2007 року між позивачем та відповідачем 2 було укладено Договір поруки № 2530 корп-клв/п, відповідно до п. 1 якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх її зобов'язань перед кредитором, що виникли з Кредитного договору № 2530 корп-клв від 09.07.2007 року, у повному обсязі, як існуючих у теперішній час, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому ( а.с.15).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Банк свої зобов'язання за Договором виконав та надав відповідачу ОСОБА_2 кредитні кошти у сумі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.4-5).

Відповідач 1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, в результаті чого станом на 04.08.2014 року утворилась заборгованість у сумі 77 198 (сімдесят сім тисяч сто дев'яносто вісім) доларів США 60 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 04.08.2014 року становить - 940 278 (дев'ятсот сорок тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 97 коп., яких:

-заборгованість по кредиту - 19 151, 98 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04.08.2014 року складає 233 271 (двісті тридцять три тисячі двісті сімдесят одна) грн. 17 коп.;

-заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 28 587, 98 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 04.08.2014 року складає 348 201 (триста сорок вісім тисяч двісті одна) грн. 60 коп.;

-пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 25 762,97 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 04.08.2014 року складає 313 792 (триста тринадцять тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 98 коп.;

-штраф (фіксована частина) - 20, 53 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 04.08.2014 року складає 250 (двісті п'ятдесят) грн. 06 коп.;

-штраф (процентна складова) - 3675, 15 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 04.08.2014 року складає 44 763 (сорок чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн. 33 коп.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем 1 були порушені умови договору, щодо сплати кредитору суми кредиту, відсотків за користування кредитом.

01.09.2014 року позивачем на адресу відповідачів було направлено повідомлення з пропозицією погасити заборгованість, яка виникла (а.с7).

Статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Щодо заяв відповідачів про застосування строків позовної давності щодо вимог позивача про стягнення заборгованості, у зв'язку з тим, що кредитний договір було укладено 09.07.2007 року, а до суду позивач звернувся лише 23.10.2014 року, тобто, більш ніж через 5 років, як визначено п. 6.8 кредитного договору, а останній платіж по договору було здійснено в 2009 році, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до п. 6.8 Кредитного договору, підписаного між сторонами сторони погодили строк позовної давності - 5 років.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, виписок по рахунку відповідача 1 та меморіальних ордерів, останній платіж по кредиту було здійснено відповідачем 1 - 31.10.2011 року. Зокрема, доказів зворотнього відповідачами не надано.

Як вбачається з позовної заяви, а саме, вхідного номеру, позивач звернувся до суду 23.10.2014 року, тобто в межах 5-річного строку, передбаченого договором.

Одночано, щодо вимог про стягнення заборгованості в солідарному порядку з поручителя - відповідача ОСОБА_3 слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», судам роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Аналіз ч. 4 ст. 559 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може. У зв'язку з чим умова договору поруки у вигляді п. 11 щодо 5 річного строку звернення до суду не є визначальною в розуміння ст. 559 ЦК України.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, останній платіж по кредитному договору відповідачем ОСОБА_2 здійснено 31.10.2011 року, кредитний договір укладався строком до 09.07.2012 року, а вимога до поручителя - відповідача 2 - ОСОБА_3 була направлена банком 01.09.2014 року, тобто з пропуском встановленого шестимісячного строку, а саме, більш ніж через два роки після його настання.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що у зв'язку з тим, що позов до поручителя ОСОБА_3 пред'явлено до суду після закінчення строку, визначеного ст. 559 ЦК України, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у солідарному порядку з відповідача 2 - ОСОБА_3

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення у частині стягнення заборгованості з відповідача 1 - ОСОБА_2 у розмірі 77 198, 60 дол. США, що за курсом НБУ станом на 04.08.2014 року складає 940 278, 97 грн., у відповідності до зазначених в прохальній частині позову вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача 1 на користь позивача судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 3 654 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 15, 30, 37, 60, 88, 169, 179, 209, 212-215, 224 ЦПК України, п.1 ч.2 ст. 11, ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 549, 554, 610, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором на загальну суму 77 198 (сімдесят сім тисяч сто дев'яносто вісім) доларів США 60 центів, що за курсом НБУ станом на 04.08.2014 року складає 940 278 (дев'ятсот сорок тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 97 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя: