Ухвала суду № 57874198, 18.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/5744/15-ц Головуючий у І інстанції Кравченко Л.М.Провадження № 22-ц/780/2587/16 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.Категорія 1 18.05.2016

УХВАЛА

Іменем України

18 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого - Мережко М.В.

Суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

Секретар - Бобко О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області, Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції в Київській області, ОСОБА_2 про визнання недійсними наказів, свідоцтва на право власності та зобов'язання вчинити дії, -

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

В с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду і зазначеним позовом. З урахуванням уточнень до позову просив -

- визнати недійсним наказ від 24 лютого 2014 року

№ КИ/3221455300:02:007/00013840 Головного управління Держземагенства у Київській області;

-визнати недійсним наказ від 16 жовтня 2014 року № 10-8480/15-14-сг Головного управління Держземагенства у Київській області;

-зобов'язати Управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області скасувати реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 від 12 вересня 2014 р. , що рахується за ОСОБА_2-3;

- визнати недійсним свідоцтво на право власності № НОМЕР_1 від 22 грудня 2014 року на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 від 12.09.2014 р., видане ОСОБА_2;

- зобов'язати Реєстраційну службу Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 18208331 від 22 грудня 2014 року 15:04:56.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2011 року за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частину садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. Другим співвласником будинку є ОСОБА_2. Рішення суду набрало законної сили.

Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,576 га, що належала йому та ОСОБА_2 до 2014 року на праві постійного користування.

Проте, не врахувавши той факт, що власниками будинку є дві особи, своїм наказом від 16 жовтня 2014 року № 10-8480/15-14-сг Головним управлінням Держземагенства у Київській області було затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для колективного садівництва ОСОБА_2» та надано у власність земельну ділянку площею 0,0543 га (кадастровий номер НОМЕР_2). Крім того , як зазначає позивач ,не враховано той факт, що він є членом ГО СМ «Глеваха-3» по садовій ділянці за адресою: АДРЕСА_1

Факт наявності нерухомого майна (садового будинку на даній земельній ділянці підтверджується рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2012 року у справі № 22-ц -5186/12, яке долучено до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для колективного садівництва в с/м АДРЕСА_1. Проте, згідно з матеріалами проекту землеустрою (зокрема кадастровими планами) земельна ділянка, що надається ОСОБА_2 на території садового масиву АДРЕСА_1, вільна від об'єктів нерухомого майна та представлена угіддями - багаторічними насадженнями.

Всупереч вимогам законодавства в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для колективного садівництва в с/м АДРЕСА_1, який розроблений ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», відсутні відомості про нерухоме майно, що розташоване за вказаною адресою (контури не відображено в кадастровому плані, відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно).

Державною інспекцією сільського господарства в Київській області було розглянуто заяву позивача від 24 березня 2015 року та листи прокуратури від 12 грудня 2014 року № 05/3-4362вих-14 від 06 лютого 2015 року № 05/3-415 вих-15, щодо можливого порушення земельного законодавства стосовно спірної земельної ділянки.

В позовній заяві ОСОБА_3 зазначає, що під час перевірки його заяви дотримання вимог земельного законодавства під час складання проекту землеустрою спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , Держсільгоспінспекція в Київській області в листі від 27 квітня 2015 року

№ 02-1-09/1223 прийшла до висновку, що було грубо порушено земельне законодавство під час складання проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки, і це свідчить про наявність обгрунтованих підстав для притягнення розробника вказаної вище документації до відповідальності згідно із законодавством та позбавлення сертифікованого інженера землевпорядника ОСОБА_4 кваліфікаційного сертифіката ( його анулювання ) у зв»язку з чим до Держземагенства України підготовлено відповідного листа.

На підставі вказаного , позивач просив його позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від

08 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області скасувати реєстрацію земельної ділянки площею 0,0543 га (кадастровий номер НОМЕР_2), що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Визнано недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 22 грудня 2014 року на земельну ділянку площею 0,0543 га (кадастровий номер НОМЕР_2), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яке видане на ім'я ОСОБА_2.

Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0543 га (кадастровий номер НОМЕР_2), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2, що вчинена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 22 грудня 2014 року , індексний номер: 18208331.

В іншій частині позову відмовлено .

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права , та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову . В апеляційній скарзі відповідач посилається на те , що суд першої інстанції неповно з»ясував всі обставини ,що мають значення для справи , висновки суду не відповідають обставинам справи , суд не взяв до уваги , що доводи апелянта висловлені у запереченні до позову, і що право ОСОБА_3 не порушено .

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом першої інстанції 05 лютого 2014 року ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Держземагенства у Київській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,05 га для ведення садівництва, яка розташована в АДРЕСА_1.( а.с. 65)

Наказом від 24 лютого 2014 року № КИ 3221455300:02:007/00013840 Головне управління Держземагенства у Київській області надало дозвіл ОСОБА_2 на розробку документації землеустрою щодо відведення названої земельної ділянки у власність. ( а.с. 42,63)

На замовлення ОСОБА_2, Державним підприємством "Київській інститут землеустрою" розроблено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для колективного садівництва в АДРЕСА_1 ( а.с. 121-125) .

Вказаний проект землеустрою був погоджений в установленому порядку Управлінням Держземагенства у Васильківському районі (висновок від 28 липня 2014 року № 1680/03-1), Відділом архітектури та містобудування Васильківською райдержадміністрації (висновок від 04 серпня 2014 року ).

До складу документації із землеустрою увійшла довідка від 06 квітня 2014 року № 06/04/14/06, видана правлінням Садівницького масиву "Глеваха-3", відповідно до якої стверджується, що ОСОБА_2 є землекористувачем садової ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 0,05 га. Вона також є членом садівницького масиву "Глеваха-3" згідно з протоколом загальних зборів садоводів від 18 травня 2002 року , земля під сади виділена безоплатно у постійне користування рішенням Київського Облвиконкому від 30 липня 1966 року № 577 "Про виділення земельної площі під сади громадянам м. Києва", вказана земельна ділянка не продана, не закладена, у суперечці та під арештом не знаходиться. ( а.с. 123)

Крім того, до складу документації із землеустрою увійшло рішення Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2012 року у цивільній справі № 22ц-5186/12, яким суд визнав недійсними:

державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданий 02 серпня 2004 року Глевахівською селищною радою Васильківського району Київської області на ім'я ОСОБА_3, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4149, на земельну ділянку площею 0,0578 га для ведення садівництва на території АДРЕСА_1

договір дарування земельної ділянки площею 0,0578 га, розташованої на території АДРЕСА_1, укладений

11 червня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області Смоліною І.В. за реєстровим № 1-2553;

державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданий 24 березня 2008 року. ОСОБА_5 на підставі договору дарування земельної ділянки від 11 червня 2007 року Управлінням земельних ресурсів у Васильківському районі, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів за № 010832600286, на земельну ділянку площею 0,0578 га для ведення садівництва на території АДРЕСА_1.

І довідка і рішення апеляційного суду Київської області були взяті до уваги при прийнятті Головним управлінням Держземагенства у Київській області наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2( а.с. 62)

Управління Держземагентства у Васильківському районі Київської області на підставі вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок здійснило реєстрацію земельної ділянки АДРЕСА_1 у садівничому масиві «Глеваха-3» Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, як кадастрової одиниці, що перебуває у державній власності, присвоїло вказаній земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2. Відповідний витяг із Державного земельного кадастру від 12 вересня 2014 року за № НВ-3203299752014 видано ОСОБА_2 за її заявою.

У подальшому ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Держземагенства у Київській області з клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки з державної власності у її власність.

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 16 жовтня 2014 року № 10-848015-14сг затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для колективного садівництва ОСОБА_2 на території АДРЕСА_1 а також надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,0543 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для колективного садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території АДРЕСА_1 ( а.с. 62)

ОСОБА_2 05 грудня 2014 року звернулась до Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції із заявою про державну реєстрацію за нею права власності на спірну земельну ділянку. ( а.с. 101-116)

Оскільки обставин, які б надавали підстави для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації речових прав за заявою ОСОБА_2 державним реєстратором виявлено не було, 22 грудня 2014 року державний реєстратор прийняв рішення № 18208331 про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2, вніс запис про державну реєстрацію прав на вказаний об'єкт нерухомості до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень (індексний номер 18208331 від 22 грудня 2014 року), видав ОСОБА_2 свідоцтво від 22 грудня 2014 року № НОМЕР_1 на право власності на спірну земельну ділянку.

У березні 2011 року ОСОБА_3 набув права власності на 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2011 року Право власності на іншу 1/2 частину цього будинку суд визнав за іншим спадкоємцем - ОСОБА_2

( а.с. 14-17).

У подальшому рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року , залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2014 року , право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину вказаного будинку було припинено, визнано право власності на цю частину за ОСОБА_3 з виплатою на користь ОСОБА_2 компенсації вартості вказаної частини у сумі 108371,50 грн. ( а.с. 136-138). Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року набуло законної сили 11 листопада 2014 року, тобто після видання Головним управлінням Держземагенства у Київській області наказу від 16 жовтня 2014 року № 10-848015-14сг "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для колективного садівництва ОСОБА_2".

Крім того судом першої інстанції встановлено , що про існування рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року та ухвали Апеляційного суду Київської області від 11 листопада .2014 року реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції дізналась 13 січня 2015 року , коли ОСОБА_3 19 листопада 2014 року звернувся до неї із заявою про державну реєстрацію права власності на спірний садовий будинок.

Рішенням від 20 січня 2015 року № 18737165 державний реєстратор Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції здійснив державну реєстрацію права власності на садовий АДРЕСА_1 на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року у цивільній справі № 362/968/13-ц.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року скасовано рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2014 року , направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції ( а.с. 136-138).

Таким чином, на час розгляду даної справи , чинним є рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2011 року , відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 набули права власності по 1/2 на частину садового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування кожний.

Щодо земельної ділянки у спорі між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, чинним є рішення Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2012 року ,відповідно до якого суд визнав недійсними Державні акти на право власності на земельну ділянку, видані ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ( а.с. 176-179)

Правовідносини , що виникли між сторонами, регулюються наступними нормами законодавства.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186 1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Судом встановлено, що Головне управління Держземагенства у Київській області у публічно-правових правовідносинах з ОСОБА_3 з приводу надання спірної земельної ділянки у власність не перебувало і його прав не порушувало.

Оспорювані накази Головного управління Держземагенства у Київській області про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення документації із землеустрою, а також про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 за своєю правовою природою є індивідуальними актами застосування норм права (правозастосовчими актами індивідуальної дії).

У частині приписів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, а також про затвердження технічної документації оспорювані накази за юридичними наслідками є правоконстатуючими адміністративними актами (констатують факт надання органом дозволу, згоди, погодження тощо). Такі акти є виконаними в силу самого факту їх прийняття (затвердження). Таким чином, вони є такими, що вичерпали свою дію одночасно з їх прийняттям.

У частині припису про передачу земельної ділянки у власність громадянину (виходячи з юридичних наслідків) наказ Держземагентства є уповноважуючим адміністративним актом індивідуальної дії, в силу якого певні посадові особи отримують повноваження діяти певним чином (наприклад, уповноважує видати державний акт на право власності на землю, здійснити державну реєстрацію права власності, внести зміни до землевпорядної документації). Такий акт є виконаним з моменту настання правових наслідків - виникнення в особи права власності (видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку та державної реєстрації речових прав).

Після затвердження технічної документації із землеустрою та набуття особою права власності (констатації факту та наділення особи суб'єктивним правом) накази, як адміністративні акти, що вичерпали свою дію, не можуть бути скасованими чи зміненими.

Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч.14 ст. 46, ч.1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"(справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в якому Конституційний Суд України постановив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання.

Висновок суду першої інстанції , що ОСОБА_2 набула права власності на спірну земельну ділянку від держави, що підтверджується свідоцтвом про право власності, а також записом у Державному реєстрі прав на нерухоме майно , а тому оспорювані накази є такими, що вичерпали свою дію, адже юридичні наслідки, пов'язані з переходом права власності на спірну земельну ділянку від держави до ОСОБА_2, настали, є вірним Ю і висновок про відмову у цій частині позову обгрнутвоаний.

Відповідно до п. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, і розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до п. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього і землекористувача.

Відповідно до абзацу 10 ч. З ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів ).

Факт наявності нерухомого майна (садового будинку) на спірній земельній ділянці підтверджується рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2012 року , яке було долучено до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для колективного садівництва в с/м АДРЕСА_1. Проте, згідно з матеріалами проекту землеустрою (зокрема кадастровими планами) зазначено ,що земельна ділянка, що надається ОСОБА_2 на території АДРЕСА_1, вільна від об'єктів нерухомого майна та представлена угіддями - багаторічними насадженнями,що не відповідає дійсності .

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на кадастровому плані земельної ділянки відображається, зокрема, контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Проте, всупереч вказаним вимогам законодавства в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для колективного садівництва в с/м АДРЕСА_1, який розроблений ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», відсутні відомості про нерухоме майно, що розташоване за вказаною адресою (контури не відображено в кадастровому плані, відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно).

Відповідно до п. 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2011 року за позивачем визнано право власності на 1/2 частину садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. Другим співвласником будинку є ОСОБА_2

Державною інспекцією сільського господарства в Київській області було розглянуто заяву позивача від 24 березня 2015 року та листи прокуратури від 12 грудня 2014 року № 05/3-4362вих-14 й від 06 лютого 2015 року

№ 05/3-415вих-15 щодо можливого порушення земельного законодавства відносно спірної земельної ділянки.

Держсільгоспінспекція в Київській області в листі від 27 квітня 2015 року

№ 02-1-09/1223 прийшла до висновку, що було грубо порушено земельне законодавство під час складання проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки, і це свідчить про наявність обгрунтованих підстав для притягнення розробника вказаної вище документації до відповідальності згідно із законодавством та позбавлення сертифікованого інженера землевпорядника ОСОБА_4 кваліфікаційного сертифіката ( його анулювання ) у зв»язку з чим до Держземагенства України підготовлено відповідного листа.

Висновок суду про задоволення в частині зобов'язання Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області скасувати реєстрацію спірної земельної ділянки; визнання недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 22 грудня 2014 року на спірну земельну ділянку; скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, є обґрунтованим.

Способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені ст. 16 ЦК України., перелік яких не є вичерпним .

Відповідно до положень норм ст. 16, 391,386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом , що є адекватним змісту порушеного права , який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право .

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції , колегія суддів приходить до висновку ,що рішення суду є законним і обгрунтованим , підстави для його скасуванні відсутні.

Керуючись ст. ст. 303,307, 308, 313- 317 ,319 ЦПК України , колегія суддів , -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді