Ухвала суду № 57872413, 19.05.2016, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5889/16-ц

Категорія 2

2-з/295/43/16

У х в а л а

20.05.2016 року.

Суддя Богунського районного суду м.Житомира Кузнєцов Д.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

29.04.2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою, в обґрунтування якої зазначає, що нею до суду подано позов до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому позивач просить стягнути грошову компенсацію ? частини або в грошовому еквіваленті ? за її частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль та гараж, придбані під час шлюбу.

В забезпечення позову заявник просить накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_3, 1967-70 року (мати) народження, автомобіль Тойота Кемрі, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке було умисно переоформлене, та майно, яке належить безпосередньо відповідачу, в тому числі і кошти, які в банківських установах належні ОСОБА_2, заборонити відповідачу керувати автомобілем Тойота Кемрі, 2004 року випуску, видавати довіреності на право керування автомобілем та (або) на відчуження автомобіля будь-яким особам та заборонити відповідачу експлуатувати автомобіль та інше майно.

Суддя, розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 від 29.04.2016 року, приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, що передбачено п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, що передбачено ч.3 ст.152 ЦПК України.

Згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суддя не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, так як заява ОСОБА_1 не містить конктеризованого переліку майна, яке належить безпосередньо відповідачу (назва, вид, модель, місце його знаходження тощо), та на яке заявник просить накласти арешт.

Крім того, як вбачається із заяви, позивач всупереч положень п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, також просить накласти арешт на автомобіль, що належать матері відповідача ОСОБА_3, яка не є стороною у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 151, 152, 153 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_4