Ухвала суду № 57872300, 23.05.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/4886/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В. Провадження № 22-ц/773/840/16 Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Стрільчука В.А., Карпук А.К.,

секретар судових засідань Шугалова О.М.,

з участю представника позивача Місюри І.В.,

представника відповідача ОСОБА_6.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2016 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку (далі - ПАТ КБ) «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми матеріального та процесуального права. Просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк».

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача ПАТ КБ «Приватбанк» слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції вказував, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду із зазначеним позовом.

Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 28 березня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № VOXRRX23070286 (а. с. 4). Відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору ПАТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 4 966,50 гривень, на строк 24 місяці, до 28 березня 2009 року включно. Процентна ставка - 2% на місяць. ОСОБА_5 зобов'язалася повернути суму кредиту, відсотків та винагороди.

Вказаний кредитний договір складається із заяви позичальника, Тарифів та Умов. Згідно з умовами кредитного договору його складовою є Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт).

Відповідач не виконала своїх зобов'язань за вказаним договором, унаслідок чого в неї перед ПАТ КБ «Приватбанк» виникла заборгованість.

Відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви, банк просить стягнути з відповідача 7364 грн. 80 коп., що складається з тіла кредиту, відсотків та штрафних санкцій, нарахованих по кредиту за період з 28.03.2007 р. по 06.03.2013 р. (а. с. 3).

З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_5 ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду 20 березня 2013 року.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідачем заявлено вимогу про застосування позовної давності (а. с. 63-66).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановивши, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не містять підпису відповідача, у заяві позичальника від 28 березня 2007 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того відповідно до правової позиції висловленої Верховним судом України в справі №6-16цс15, які є обов'язковими, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Як вбачається з матеріалів даної цивільної справи, а саме заяви позичальника ОСОБА_5 (а. с. 4) у ній міститься вказівка про пункт 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, зміст якого є відмінним від пункту 4.2 Умов у правил надання банківських послух, що наявні в матеріалах справи.

Також слід зауважити, що самим позивачем надано два відмінні тексти Умов надання споживчого кредиту фізичним особам (а. с. 5-14, 38-45).

У зв'язку із цим доводи позичальника про неознайомлення її з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) не можна визнавати необґрунтованими.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам й доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: