Ухвала суду № 57869737, 23.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 травня 2016 року м. Київ К/800/11009/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Кошіль В.В.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015

у справі № 826/12125/14

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2016 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишено без руху, з підстав порушення вимог 5 ст. 213 КАС України, а саме: до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору, надано строк для усунення недоліків касаційної скарги до 17.05.2016.

17.05.2016 (згідно вхідного штампа) Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала на усунення недоліків касаційної скарги повторне клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Посилаючись на Конституцію України та приписи Закону України «Про судовий збір», скаржник вказує на обмежене фінансування державної установи, що є показником незадовільного майнового стану та відповідно підставою для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Стаття 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається з наведених норм, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони (належні стороні майнові права та обов'язки).

Тобто, відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заявника. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджуються скрутне матеріальне становище скаржника, що відповідно унеможливлює здійснити оплату судових витрат.

Таким чином, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України (обмежене фінансування) та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, (відсутність фінансування) не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Крім того слід зазначити, що п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який відтворюється ч. 1 п. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Тому, звільнення органу державної фіскальної служби від сплати судового збору з підстав неналежного фінансування може розцінюватись як надання їм певних процесуальних переваг перед іншими учасниками процесу.

Згідно з ч. 3 ст. 214 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Частиною 6 ст. 108 КАС України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 108, 165, 214 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015 у справі № 826/12125/14.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015 у справі № 826/12125/14 повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя Вищого

адміністративного В.В. Кошіль

суду України