Ухвала суду № 57869735, 11.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" травня 2016 р. м. Київ К/800/9202/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна девелоперська компанія»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року

у справі № 2а-15247/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна девелоперська компанія»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна девелоперська компанія» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001052305 від 23 квітня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва 27 листопада 2012 року позов був задоволений повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 23 квітня 2012 року № 0001052305.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 27 листопада 2012 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову було відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Універсальна девелоперська компанія», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2012 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі наказу від 22 березня 2012 року № 131 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Універсальна девелоперська компанія» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої був складений акт № 400/22-522-31630041 від 05 квітня 2012 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, який перевірявся, на загальну суму 61629,00 грн., у тому числі: за лютий 2009 року на суму 6667,00 грн., травень 2009 року на суму 9785,00 грн., червень 2009 року на суму 215,00 грн., червень 2010 року на суму 6120,00 грн., липень 2010 року на суму 19178,00 грн., вересень 2010 року на суму 13115,00 грн., листопад 2010 року на суму 6549,00 грн.

23 квітня 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001052305, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Універсальна девелоперська компанія» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 77036,00 грн., у тому числі: 61629,00 грн. - за основним платежем, 15407,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (трафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що збільшення податковим органом позивачу суми податку на додану вартість є безпідставним, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість. Також виходив з того, що відповідачем не було доведено неправомірного визначення позивачем договірної ціни та правомірності нарахування податкового зобов'язання в інший спосіб, не передбачений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції і відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного використання отриманих від його контрагентів робіт та послуг у власній господарській діяльності.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Універсальна девелоперська компанія» була постанова старшого слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в Харківській області від 04 лютого 2012 року у кримінальній справі № 57100297 (т. 1 арк. справи 152).

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у випадку, коли отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Положеннями абзаців 1, 2 пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що матеріали позапланової перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату складання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обвинувального вироку, що набрав законної сили, або рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами у кримінальній справі № 57100297, в рамках якої призначено перевірку позивача, не приймалось.

Доказів на спростування вказаних обставин матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, безвідносно мотивів такого висновку, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2012 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна девелоперська компанія» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ І.Я. Олендер

______ Т.М. Шипуліна