Ухвала суду № 57869650, 12.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2016 року м. Київ К/800/37765/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Оксененко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергопром» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренергопром» (далі - позивач, ТОВ «Укренергопром») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) щодо проведення перевірки на підставі наказу № 365 від 16.02.2015 року; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 365 від 16.02.2015 про проведення перевірки; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000242205 від 05.03.2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000242205 від 05.03.2015 року; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем належним чином підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентами, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування в частині задоволених позовних вимог, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем порушено вимоги пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість. Посилається на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами відповідача, на підставі наказу № 365 від 16.02.2015 року, направлення від 20.01.2015 року № 81/26-57-22-04-21, згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укренергопром» (код ЄДРПОУ 32589733) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за серпень та жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт від 18.02.2015 №92/26-57-22-04-21/32589733 (далі - акт № 92/26-57-22-04-21/32589733).

У висновках вказаного акту перевірки відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень та жовтень 2014 року в сумі 815861 грн., в т.ч. по періодах: за серпень 2014 року у сумі 443301 грн., за жовтень 2014 року у сумі 372560 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000242205 від 05.03.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1223792 грн., в т.ч. 815861 грн. - за основним платежем, 407931 грн. - за штрафними санкціями.

Вважаючи протиправним наказ № 365 від 16.02.2015 року про проведення перевірки та дії відповідача з проведення перевірки на підставі даного наказу, не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням № 0000242205 від 05.03.2015 року ТОВ «Укренергопром» оскаржило їх до суду.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

В даному випадку, ДПІ оскаржуються рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000242205 від 05.03.2015 року та саме в цій частині і здійснюється касаційний перегляд.

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з ПК України (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Екодит», та між вказаними особами укладено наступні договори: № 120614/1 від 12.06.2014 року; № 200614/1 від 20.06.2014 року; № 020714/1 від 02.07.2014 року; № 040814/1 від 04.08.2014 року; № 120814/1 від 12.08.2014 року.

Згідно зазначених договорів, які є ідентичними за змістом, замовник доручає і оплачує, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню монтажних робіт в котельні на об'єкті замовника.

У додатках до вказаних договорів сторони узгоджували види, вартість, а також місце виконання монтажних робіт.

На підтвердження реальності господарських операцій із вищевказаними контрагентами, позивачем надано до суду копії: договорів, додаткових угод, податкових накладних, ліцензій на виконання будівельних і монтажних робіт, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, оборотно-сальдових відомостей та карток рахунків, банківські виписки та інші документи.

Позивач здійснював оплату за отримані послуги шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Екодит» було включено до Єдиного державного реєстру і перебувало на обліку платників податків.

Також позивачем доведено, що вищезазначені договори були укладені з ТОВ «Екодит» з метою забезпечення виконання договорів, укладених між позивачем з ТОВ «Вишневе будівництво та інжиніринг», ТОВ «Діскус Україна», ПрАТ «Технологія», ПрАТ «Гуала кложерс Україна», ТОВ «КДД інжиніринг», ТОВ «Енергоінвест» та ТОВ «Будівельна сервісна компанія «Україна». Копії договорів, укладених ТОВ «Укренергопром» із зазначеними контрагентами, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) та видаткових накладних наявні в матеріалах справи.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Вищенаведене свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Екодит».

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Екодит», оскільки реальність господарських операцій за укладеними договорами, підтверджується первинними документами. Первинні документи у своїй сукупності в повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні і кількісні показники.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2015 року у справі № 826/4908/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Повний текст виготовлено 17.05.2016 року.