Ухвала суду № 57869592, 12.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2016 року м. Київ К/800/39343/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Міщенка М.В.,

представника відповідача Макаренка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс» (далі - позивач, ПАТ «Запоріжкокс») звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0001152600 від 27.12.2013 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем належним чином підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентом, відтак ним правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов'язань, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів замінено правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем порушено вимоги п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п.200.3, абз. «а» п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Крім того, обсяг виробленої продукції не відповідає обсягу придбаних товарів з яких така виготовляється, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ПАТ «Запоріжкокс» (ідентифікаційний код 00191224) є юридичною особою, яка зареєстрована 20.12.1993 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За результатами камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість було складено відповідний акт від 11.12.2013 року № 280/26-20/00191224 (далі - акт).

У вказаному акті відповідача дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п.200.3, абз. «а» п.200.4 ст. 200 ПК України, п. 2 Розділу XI Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року на загальну суму 1 259 042,00 грн.

Даного висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що позивачем включено до розрахунку бюджетного відшкодування звітного місяця залишок сплаченого від'ємного значення вересня 2013 року в сумі 1 259 042,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 року № 0001152600, яким ПАТ «Запоріжкокс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 1259042,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 629 521,00 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що реальність господарських операцій по придбанню товарів не ставиться під сумнів відповідачем.

В свою чергу, доводи відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства полягали у тому, що по операціям придбання з податком на додану вартість матеріальних запасів, які не використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивачем завищено дозволений податкових кредит за вересень 2013 року на суму 1259042,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за вересень 2013 року на суму 1259042,00 грн. що зафіксовано у Акті перевірки № 240/26-00/00191224. Відповідно, сума бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2013 року зменшено на суму 1259042,00 грн., за рахунок включення до розрахунку бюджетного відшкодування звітного місяця сплаченого залишку від'ємного значення вересня 2013 року в сумі 1259042,00 грн. А тому, податковий орган дійшов висновку стосовно завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року на загальну суму 1259042,00 грн. та оскаржуване податкове-повідомлення рішення винесено правомірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що правомірність формування позивачем податкового кредиту у вересні 2013 року була предметом розгляду у адміністративній справі П/808/265/14, за результатами розгляду якої, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року, встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту у зазначеному періоді.

Також, судами встановлено, що здійснення продажу позивачем коксохімічної продукції за ціною, нижчою її собівартості обумовлено економічними чинниками, що склалися на ринку України.

Пунктами 200.1-200.3 ст. 200 ПК України, передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 цієї ж статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не порушено вимоги п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України; правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та позивач має право на бюджетне відшкодування вищезазначених коштів, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року у справі № 808/257/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Повний текст виготовлено 17.05.2016 року.