Ухвала суду № 57869182, 17.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 р.Справа № 818/3772/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представника позивача - Казака М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2016р. по справі № 818/3772/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсвіт-7"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсвіт" (далі по тексту - ТОВ «Будсвіт-7», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області, відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.10.2015р. №0002512207 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 222190грн., з яких: 148133 грн. 33 коп. за основним платежем та 74056 грн. 67 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року по справі № 818/3772/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсвіт -7" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002512207 від 28.10.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартысть на 222190грн., з яких: 148133 грн. 33 коп. за основним платежем та 74056 грн. 67 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсвіт -7" (м. Суми, вул. Харківська, буд.4-А, код ЄДРПОУ 36707265) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області суму судового збору в розмірі 3332 грн. 85 коп. (три тисячі триста тридцять дві грн. вісімдесят п'ять коп.)

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року по справі № 818/3772/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «ДВС плюс», ТОВ «ЄС «Європейська будівельно-фасадна компанія», ТОВ «Укрбуд-Альянс» з огляду на відсутність у останніх основних засобів та трудових ресурсів для виконання робіт, обумовлених договорами з позивачем по справі. Враховуючи викладене, вважає обґрунтованими висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав та обставин, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити. В судове засідання, призначене на 19.05.2016 року не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, беручи до уваги достатність часу, наданого відповідачеві для підготовки необхідних пояснень, з метою дотримання встановлених законом строків розгляду справи, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, а розгляд справи слід провести у відсутність представника відповідача.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що висновок апелянта про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «ДВС плюс», ТОВ «ЄС «Європейська будівельно-фасадна компанія», ТОВ «Укрбуд-Альянс» ґрунтуються виключно на розрахунках апелянта, в яких він зіставляє кількість працівників вказаних підприємств із кількістю людино-годин, витрачених для виконання робіт за замовленням ТОВ «Будсвіт-7». Разом з тим, така методика не затверджена жодним нормативним актом, а відтак, доводи відповідача про безтоварність спірних господарських операцій ґрунтуються виключно на припущеннях та не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит. Крім того, вказує, що відповідачем по справі не визнано реальність господарських операцій з виконання робіт ТОВ «ДВС плюс» лише за березень 2015 року, при цьому, реальність робіт, виконаних цим же контрагентом у квітні 2015 року, відповідачем не заперечується. Також, відмітив, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано застосування штрафних санкцій у спірному податковому повідомленні-рішенні у розмірі 50%, в той час як пунктом 123.1 ст.123 Податкового кодексу України такий розмір штрафних санкцій передбачено лише за порушення, вчинені повторно. З огляду на викладене, вважає висновки акту перевірки безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Будсвіт-7" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "ДВС Плюс" за березень 2015 року та ТОВ "ЄС "Європейська будівельно-фасадна компанія", ТОВ "ДВС Плюс", ТОВ "Укрбуд-Альянс" за квітень 2015 року", за результатами якої складено акт №2682/2207/36707265/225 від 13.10.2015р. (а.с.7-37).

Зазначеним актом зафіксовано порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, п.200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 148133 грн. 33 коп., в т.ч. за березень 2015 року на суму 25000 грн., за квітень 2015р. на суму 123133 грн. 33 коп.

На підставі наведених висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.10.2015р. №0002512207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 222190 грн., з яких: 148133 грн. 33 коп. - за основним платежем та 74056 грн. 67 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.39-40).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 20.10.2014р. між позивачем (Замовник) та ТОВ "ДВС Плюс" (Підрядник) укладено договір №2/10 підряду на виконання робіт з укладки бетонної стяжки під плитку за адресою: м. Суми, Торгівельний комплекс по вул. Засумській, 2. Згідно з пунктом 1.2 договору підрядник зобов'язується виконати роботи власними та залученими силами відповідно до умов договору та кошторису (а.с.75-78)

20.05.2015р. між позивачем (Замовник) та ТОВ "ЄС "Європейська будівельно-фасадна компанія" (Підрядник) укладено договір підряду №6, за яким підрядник зобов'язується за завданням та за кошти замовника власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати будівельні роботи, зазначені в кошторисі щодо об'єкту торгівельний комплекс за адресою: м. Суми, вул. Засумська, 2, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (а.с.109-114).

При цьому, як передбачено пунктом 3.2 договору, роботи можуть виконуватися підрядником цілодобово за умови дотримання законодавства України щодо виконання робіт в нічний час; а пунктом 7.1 договору підряднику надано право залучити до виконання робіт субпідрядників, залишаючись відповідальним перед замовником за результати їхньої роботи.

Факт виконання та вартість виконаних робіт підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт (п.11.1).

Крім того, 15.03.2015р. між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ "Укрбуд-Альянс" (Субпідрядник) укладено договір №15 (а.с.138-139), предметом якого є виконання робіт на будівництві Торгівельного комплексу по вул. Засумській,2, в м. Суми, а саме: покрівельні роботи, установка перегородок, укладка плитки, шпатлівка, інші види ремонтно-будівельних робіт.

Відповідно до ч.1 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч.2 ст.875 ЦК України).

Положеннями ч.4 ст.882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Матеріалами справи підтверджено, що в рамках виконання зобов'язань за вищевказаними договорами підряду (субпідряду) сторонами було оформлено договірні ціни на будівництво Підприємства Сумської облспоживспілки «Центральний ринок м. Суми» (а.с.83-85, 117-118), підсумкові відомості ресурсів (а.с.86-87), локальний кошторис (а.с.119-123, 131-133), акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с.88-90, 124-127, 134-136, 144-146, 148-150, 157-159, 161-163), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (а.с.91, 128, 137, 147, 151, 160, 164), копії яких наявні в матеріалах справи.

Підрядниками виписано позивачеві податкові накладні, копії яких надано до матеріалів справи (а.с.81, 94, 98, 115, 116, 142, 155).

Виконані роботи позивачем були оплачені у безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії рахунків на оплату та платіжних доручень (а.с.79, 82, 92, 95, 96, 99).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, оформлених в ході господарських операцій між ТОВ «Будсвіт-7» та ТОВ «ЄС «Європейська будівельно-фасадна компанія», ТОВ «ДВС плюс», ТОВ Укрбуд-Альянс» вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, податковий орган не висловлює жодних зауважень щодо належного оформлення відображених первинних документів за угодами, укладеними з ТОВ «ЄС «Європейська будівельно-фасадна компанія», ТОВ «ДВС плюс», ТОВ Укрбуд-Альянс».

Крім того, роботи, про виконання яких домовилися позивач та вищевказані господарюючі суб'єкти, були фактично виконані, що не заперечувалося представником відповідача по справі. При цьому відповідач стверджував, що вони виконані не вказаними контрагентами, ким саме актом перевірки зафіксовано не було.

Відповідно до пункту 2.6 акту №2682/2207/36707265/225 від 13.10.2015р. (а.с.8) у періоді, що перевірявся, ТОВ "Будсвіт-7" фактично займалося будівництвом житлових і нежитлових будівель та іншими будівельно-монтажними роботами (види діяльності за КВЕД 41.20 та 43.9).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ТОВ «Будсвіт-7» є генеральним підрядником за договором № 4 від 19.04.2013 року із Підприємством Сумської облспоживспілки «Центральний ринок міста Суми» (Замовник), предметом якого є будівництво об'єкта «Торгівельний комплекс по вул. Засумській, 2» (а.с.173-177).

Пунктами 4.2 та 4.2.1 цього договору передбачена можливість залучення генпідрядником для виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядних організацій, а також відповідальність генпідрядника за виконання такими організаціями строків та якості виконаних робіт, а також матеріалів, що постачаються.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів зазначає, що укладення позивачем договорів № 2/10 від 20.10.2014 року із ТОВ «ДВС плюс», № 6 від 20.04.2015 р. із ТОВ «ЄС «Європейська будівельно-фасадна компанія», № 15 від 15.03.2015 року із ТОВ «Укрбуд-Альянс», предметом яких є виконання будівельних робіт на об'єкті «Торговий комплекс по вул. Засумській, 2», в контексті з основними видами діяльності позивача прямо вказує на наявність ділової мети у позивача та використання виконаних робіт у власній господарській діяльності, а саме направлене на належне виконання останнім своїх зобов'язань як генпідрядником перед замовником - Підприємством Сумської облспоживспілки «Центральний ринок міста Суми».

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що висновок про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "ЄС "Європейська будівельно-фасадна компанія", ТОВ "ДВС Плюс", ТОВ "Укрбуд-Альянс" обґрунтовується з посиланням на невідповідність кількості витрачених на виконання робіт людино-годин кількості працівників, які згідно даних податкових органів, працюють на вищевказаних підприємствах. На думку відповідача, наявні у контрагентів позивача трудові ресурси є недостатніми для виконання робіт, обумовлених договорами із вказаним контрагентами.

Так, в акті перевірки відповідачем зафіксовано, що на виконання умов вказаних договорів ТОВ "ДВС Плюс" виписані податкові накладні та акти форми КБ-2, в яких зазначено: за березень 2015 року витрати праці робітників - будівельників на обсяг робіт становлять 3326,90люд/год., робітників, що обслуговують машини - 74,16 люд/год.; ТОВ "ЄС "Європейська будівельно-фасадна компанія" оформлено податкові накладні та акти форми КБ-2, в яких вказано, що за квітень 2015 року витрати праці робітників - будівельників на обсяг робіт становлять 5291,03люд/год. та 642,55люд/год., робітників, що обслуговують машини - 203,59люд/год. та 89,50 люд/год.; ТОВ "Укрбуд-Альянс" виписано податкові накладні та акти форми КБ-2, в яких вказано: за квітень 2015 року витрати праці робітників - будівельників на обсяг робіт становлять 2608,82люд/год., 651,7люд/год., 3096,80люд/год. та 3694,38 люд/год., робітників, що обслуговують машини - 0 люд/год., 0 люд/год., 91,87люд/год. та 110,43люд/год.

Також в акті перевірки зазначено, що при розрахунку 8 годинного робочого дня та 3 робочих осіб державним ревізором-інспектором встановлено, що ТОВ "ДВС Плюс" повинно було виконувати дані роботи у березні 2015 року 425 днів або 13,75 місяців, або 142 дні або 4,57 місяців (при розрахунку 24 годинного робочого дня та 3 робочих осіб). При розрахунку 8 годинного робочого дня та 5 робочих осіб ТОВ "ЄС "Європейська будівельно-фасадна компанія" повинно було виконувати дані роботи у квітні 2015 року 778 днів або 25,9 місяців, або 259 днів або 8,65 місяців (при розрахунку 24 годинного робочого дня та 5 робочих осіб). При розрахунку 8 годинного робочого дня та 3 робочих осіб ТОВ "Укрбуд-Альянс" повинно було виконувати дані роботи у квітні 2015 року 1282 днів або 42,43 місяців, або 427 днів або 14,24 місяців (при розрахунку 24 годинного робочого дня та 3 робочих осіб).

При цьому, перевіркою не встановлено факту залучення субпідрядників до виконання даних робіт.

На підставі вищенаведеного, податковий орган вказує на безтоварний характер здійснення господарський операцій внаслідок відсутності у контрагентів позивача транспортних засобів, спецтехніки та достатньої кількості людських ресурсів, а також відсутності у цих контрагентів постачальників, які мають виробничі та трудові ресурси для виконання будівельних робіт.

Однак, слід вказати, що укладення трудового договору не є єдиним засобом залучення фізичних осіб як трудових ресурсів у процес виконання зобов'язань за договором підряду. Для виконання робіт підрядники не були позбавлені права залучати матеріально-технічні ресурси чи наймати працівників на підставі цивільно-правових договорів.

Посилання відповідача на те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні основні фонди, виробничі активи як на підтвердження нереальності господарських операцій, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не підкріплені жодними доказами.

Крім того, суб'єкти господарювання для виконання своїх зобов'язань за цивільно-правовими договорами не позбавлені можливості на договірних засадах залучати відповідні матеріальні ресурси, зокрема, на підставі договорів оренди тощо.

При цьому, податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (послуг, робіт) постачальником.

З огляду на викладене, посилання відповідача на відсутність у підрядників основних засобів та необхідної кількості робочого персоналу, основних засобів для здійснення підрядних робіт не можуть бути підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано застосування ним в акті перевірки нормативів кількості працюючих, необхідної, на думку відповідача, для виконання робіт, обумовлених договорами із ТОВ «ЄС "Європейська будівельно-фасадна компанія", ТОВ "ДВС Плюс", ТОВ "Укрбуд-Альянс" та ТОВ «ДВС плюс».

На вимогу суду апеляційної інстанції відповідач не зміг довести, що застосована ним методика обчислення достатньої кількості працюючих для виконання видів робіт, які виконувались вищевказаними підрядниками позивача, затверджена обов'язковим для виконання нормативно-правовим актом.

При цьому, твердження про фізичну неможливість виконання обумовленого договорами обсягу робіт тією кількістю працівників, яка була наявною у ТОВ «ЄС "Європейська будівельно-фасадна компанія", зроблено відповідачем виходячи з 8-годинної тривалості робочого дня, однак, за умовами договорів з вказаним підприємством, роботи можуть виконуватись підрядником цілодобово, за умови дотримання чинного законодавства України щодо виконання робіт у нічний час.

Відповідно до ч.1 ст.6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Як встановлено статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.12 Господарського кодексу умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюються Конституцією України та законом.

Оскільки відповідачем не наведено, а судами першої та апеляційної інстанції не встановлено наявності визначених нормативно-правовими актами кількості працюючих, необхідної для укладення певних видів господарських договорів, висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих та основних засобів суперечать ст.ст.6, 12 ГК України.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, факт виконання господарських зобов'язань підтверджується копіями: податкових накладених, актів приймання виконаних будівельних робіт, договірної ціни, локальних кошторисів на будівельно-монтажні роботи, підсумкової відомості ресурсів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, платіжних доручень, копії яких долучено до матеріалів справи.

Слід відмітити, що позивачем надано до матеріалів справи копію ліцензії ТОВ "Укрбуд-Альянс" на провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, в т.ч. і на виконання будівельних та монтажних робіт, строком дії з 20.01.2015р. до 20.01.2018р., а також копію ліцензії ТОВ "ЄС "Європейська будівельно-фасадна компанія" на провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, строком дії з 26.07.2013р. до 26.07.2016р. (а.с.178-181).

При цьому, колегія суддів відмічає, що наявність або відсутність у ТОВ "Укрбуд-Альянс", ТОВ "ЄС "Європейська будівельно-фасадна компанія" можливостей та умов для проведення будівельних робіт перевірялась та була взята до уваги під час видачі вказаних ліцензій компетентними органами - Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, а тому посилання відповідача на відсутність у вказаних контрагентів позивача виробничих та трудових ресурсів для виконання будівельних робіт є недоречним.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, на будівництво об'єкту "Торговий комплекс по вул. Засумська,2, в м. Суми" наявна робоча документація (а.с.182), оригінал якої досліджувався в судовому засіданні (а.с.183).

Судом першої інстанції з'ясовано та не спростовується відповідачем по справі, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, та не були припинені як юридичні особи.

Колегія суддів відмічає, що дані про кількість працюючих осіб, наявну у вказаних підприємств, а також про відсутність необхідних основних засобів (техніки, транспорту, приміщень тощо) відповідачем отримано виключно з аналізу податкової звітності згідно інформаційних баз даних Державної фіскальної служби.

Разом з тим, відповідно до п. 2 Порядку № 984 оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (далі по тексту - Порядок № 984), чинного на час проведення перевірки (до 17.11.2015 року), документальна перевірки проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.5.2 Порядку № 984).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача в акті перевірки виключно на інформаційні бази даних, за відсутності первинних документів контрагентів позивача, акті перевірок або зустрічних звірок, проведених іншими податковими органами у спосіб, передбачений законом, не є належним та допустимим доказом порушення позивачем податкового законодавства.

Також, слід відмітити, що наявність у позивача кредиторської заборгованості перед ТОВ "ТОВ "ЄС "Європейська будівельно-фасадна компанія", як вірно зазначено судом першої інстанції, не спростовує реальність спірних господарських операцій між ними, а лише свідчить про майновий стан взаємовідносин.

Крім того, згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України отримання платником податку товарів/послуг є достатньою підставою для видачі у зв'язку з цим податкових накладних та формування на їх підставі податкового кредиту покупця.

З огляду на положення податкового законодавства правомірним є формування податкового кредиту по факту отримання товару (послуги/роботи) (по першій події), а відтак, в даному випадку формування позивачем податкового кредиту по факту отримання підрядних робіт від ТОВ "ТОВ "ЄС "Європейська будівельно-фасадна компанія" на підставі податкових накладних відповідає наведеним вище вимогам законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем цілком правомірно було віднесено до складу податкового кредиту ПДВ за результатами господарських відносин із ТОВ «ЄС "Європейська будівельно-фасадна компанія", ТОВ "ДВС Плюс", ТОВ "Укрбуд-Альянс" та ТОВ «ДВС плюс», як таких, що повністю підтверджені первинними документами та результати яких використані позивачем у господарській діяльності.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем по справі визнано реальність господарських операцій між ТОВ «Будсвіт-7» за квітень 2015 року на суму ПДВ 30000 грн. (за висновком акту перевірки, позивачем документально підтверджено здійснення господарських операцій із ТОВ «ДВС плюс» за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року та встановлено їх відображення в податковому обліку з податку на додану вартість).

Разом з тим, відповідач безпідставно стверджує про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та цим же контрагентом щодо виконання робіт, проведених протягом березня 2015 року, на суму ПДВ 25000 грн.

Зазначені розбіжності ставлять під сумнів правомірність висновків відповідача щодо не підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Будсвіт-7» та ТОВ «ДВС плюс» за березень 2015 року, тим більше за відсутності належного обґрунтування цих розбіжностей.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Разом з тим, відповідачем жодним чином не обґрунтовано застосування до позивача у спірному податковому повідомленні-рішення штрафні (фінансови) санкції у розмірі 50% від суми основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.10.2015р. №0002512207 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 222190 грн., у т.ч. за основним платежем - 148133 грн. 33 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 74056 грн. 67 коп., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

При відкритті провадження у справі за клопотанням відповідача сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 наведеної статті (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VІІІ) розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено на рівні 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання юридичною особою до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору складає 1,5% розміру позовних вимог, однак, не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області апеляційної скарги на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року по справі № 818/3772/15, становить 3666 грн. 15 коп.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у зазначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2016р. по справі № 818/3772/15 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (м. Суми, Покровська площа, 2, код ЄДРПОУ 21102740) на користь Державного бюджету України (отримувач -УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк : ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3666 (три тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 15 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 23.05.2016 р.