Ухвала суду № 57868978, 11.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 р. Справа № 876/10015/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ТзОВ «Резорт-Тревел Україна» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТзОВ «Резорт-Тревел Україна» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Резорт-Тревел Україна» (далі- ТзОВ ТзОВ «Резорт-Тревел Україна» ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000272250 від 02.12.2014 року.

Зазначає, що перевірка, результати якої були підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, проводилася не за юридичною (податковою) адресою підприємства, а тому не було можливості надати контролюючому органу необхідну первинну документацію. Вказує на те, що за адресою: м. Львів, вул. Балабана, 6 відсутні запитувані розрахункові документи, документи за операціями, касові документи, які б підтверджували факт надання та отримання (повернення) готівкових коштів, однак вищевказані документи знаходяться за юридичною адресою ТзОВ «Резорт-Тревел Україна». Крім того, надані документи довільно протрактовані, а в акті перевірки зазначено, що такі відсутні взагалі. Вказує, що у відповідача відсутні підстави для проведення перевірки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач- ТзОВ «Резорт-Тревел Україна» оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права. Просить її скасувати і прийняти нову, якою позов задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що податковим законодавством чітко передбачені підстави для проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання, однак такі в даному випадку відсутні, оскільки за результатами перевірок інших платників податків не виявлено жодних фактів, які свідчать чи могли б свідчити про можливі порушення позивача; від державних органів чи органів місцевого самоврядування не отримано жодної інформації, яка свідчить чи могла б свідчити про можливі порушення платником податку законодавства. Крім того, зазначав, що податковим органом не було зазначено у зв'язку з якими обставинами проводиться дана фактична перевірка, а лише було вручено наказ на перевірку та направлення на її проведення без зазначення обґрунтованих підстав для її проведення, які передбачені п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, а тому суд ухвалив розглянути справу відповідно до ст.ст. 41, 196 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного пристрою.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Міндоходів у Львівській області 13.10.2014 року винесено наказ № 700 «Про проведення фактичних перевірок», на підставі якого видано направлення на перевірку № 1497 та № 1498 від 16.10.2014 року ТзОВ «Резорт-Тревел Україна» .

Контролюючим органом проведена на ТзОВ «Резорт-Тревел Україна» перевірка за дотриманням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складений акт № 007861 від 21.10.2014 року.

У вказаному акті зафіксовано порушення ТзОВ «Резорт-Тревел Україна» п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року (зі змінами та доповненнями), а саме; неоприбуткування готівки в касу підприємства за 01.09.2014 року в сумі 1000 грн. та неоприбуткування готівкових коштів за 01.10.2014 року в сумі 1100 грн.

На підставі вказаного акта перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення форми «С» № 00000232250 від 28.10.2014 року про нарахування штрафних санкцій на суму 10500,00 грн.

Не погодившись із таким рішенням позивач звернувся із скаргою до Головного управління ДФС у Львівській області, за результатами розгляду скарги № 1127/10/13-01-10-08-05/1768 від 24.11.2014 року ГУ ДФС України. 02.12.2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення форми «С» № 0000272250 на суму 10500,00 грн. (сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно якого застосовано штрафну санкцію в розмірі 10500,00 грн. відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» згідно п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що позивач не надав контролюючому органу запитуваних розрахункових документів, документів за операціями, касових документів, документів на підтвердження надання послуг та одержання готівкових коштів ні до перевірки, ні у порядку передбаченому п. 44.7 ст. 44 ПК України; заперечень щодо акту перевірки не висловив, хоча був присутнім при її проведенні, а тому рішення контролюючого органу прийняте в порядку та в межах повноважень, передбачених ПК України.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у т.ч. після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України також визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як слідує зі змісту вимог пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом ДПС щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у т.ч. свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими працівниками.

Згідно зі змісту приписів п.п.80.1,80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків та може проводитися на підставі рішення керівника податкового органу, оформленого наказом.

У разі ж відмови платника податків (або його службових осіб чи представників) у допуску посадових осіб органу ДПС до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт цієї відмови (п.81.2. ст.81 ПКУ).

Як вбачається із матеріалів справи, 24.07.2014 року в.о. начальника ГУ Міндоходів в Львівській області на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України з метою здійснення контролю за дотриманням платниками порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у т.ч. свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, виданий наказ №700 про проведення фактичної перевірки ТзОВ «Резорт-Тревел Україна», яка здійснює свою торгівельну діяльність у м. Львів, вул. Балабана. 30.07.2014р. в присутності представника ТзОВ «Резорт-Тревел Україна» проведена фактична перевірка, за результатами якої складений відповідний акт.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями наказу №700 від 13.10.2014 року., направленням на перевірку №1497 від 16.10.2014 року, направленням на перевірку №1498 від 16.10.2014 року та актом перевірки від 21.10.2014року.

Таким чином, судом встановлено, що ТзОВ «Резорт-Тревел Україна» допустило перевіряючих інспекторів до проведення призначеної перевірки, яка була фактично проведена, а за її результатами був складений акт № 007861 від 21.10.2014 року, де встановлені порушення п. 2.6 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року (зі змінами та доповненнями), а саме: неоприбуткування готівки в касу підприємства за 01.09.2014 року в сумі 1000,00 грн. згідно з чековою книжкою та неоприбуткування готівкових коштів за 01.10.2014 року в сумі 1100,00 грн. згідно з чековою книжкою.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, визначеної в постанові від 24.12.2010 року у справі № 21-25а10, якщо платник податку вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, то він має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється перевіряючими органами.

Інакше кажучи, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі, наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Отже, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Таким чином, оскільки позивач - ТзОВ «Резорт-Тревел Україна» допустив податковий орган до перевірки, яка була фактично проведена, то покликання апелянта на безпідставність проведення перевірки, не мають значення для вирішення спору про законність податкового-повідомлення рішення, винесененого за результатами такої перевірки.

Тому апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.

Апеляційний суд також повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не спростовано в суді наявність виявлених перевіркою порушень закону.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац 2 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України).

В силу п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Аналіз наведених положень податкового законодавства свідчить про те, що ненадання чи відмова платника надати податковому органу під час проведення перевірки документи, необхідні для підтвердження задекларованих ним показників податкової звітності, є підставою для визнання таких показників непідтвердженими та прийняття у зв'язку з цим податкового повідомлення-рішення.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції і визнається позивачем, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало те, що під час здійснення перевірки позивачем не надано податковій інспекції запитувані контролюючим органом документи, оскільки такі знаходяться за юридичною адресою товариства, а не за адресою проведення перевірки.

Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що оскільки позивач не надав податковому органу відповідних документів на спростування встановлених порушень ні до закінчення перевірки, ні у порядку передбаченому п. 44.7 ст. 44 ПК України, проти акту перевірки заперечень не висловив, то оскаржуване рішення прийняте в порядку та в межах повноважень відповідача, передбачених ПК України.

Апеляційний суд також вважає, що посилання апелянта на необґрунтованість мотивів проведення перевірки є безпідставними, оскільки саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю. Зазначене право в даному випадку не було реалізоване позивачем в ході перевірки.

Суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ТзОВ «Резорт-Тревел Україна» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року у справі № 813/2190/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

Ухвала складена в повному обсязі 16.05.2016 році