Постанова № 57868947, 18.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4385/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Хрульової Віри Борисівни, представника відповідача - П`ятниченко Анатолія Борисовича та свідка - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Фаворит" до Державної податкової інспекції в Овідіопольському Головного управління ДФС в Одеській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року Приватне підприємство "Фаворит" (далі ПП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському Головного управління ДФС в Одеській області (далі ДПІ) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001032201 від 30 червня 2015 року про стягнення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 642293,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою прокурора Генеральної прокуратури України від 20 квітня 2015 року по кримінальному провадженню №32013170000000044 призначено документальну позапланову перевірку дотримання вимог податкового законодавства України службовими особами ПП з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів та інших обов'язкових платежів за період часу з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2015 року по взаємовідносинах із 76 контрагентами, у тому числі: ПП Віва Трейдінг та ПП Віапласт.

На підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, ДПІ прийнято наказ від 27 травня 2015 року №103 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємствами, визначеними у постанові прокурора про призначення позапланової документальної перевірки від 20 квітня 2015 року, за період з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2015 року.

За результатами проведеної перевірки ДПІ складено акт від 16 червня 2015 року №320-/15-21-22-01/32784928, згідно якого контролюючим органом встановлено, що ПП фактично ніяких товарів (робіт, послуг) від ПП Віва Трейдінг та ПП Віапласт не одержувало, а операції носили безтоварний характер, в результаті чого порушено п.п.198.1 та 198.3 ст.198 ПК України, та занижено податок на додану вартість всього у загальній сумі 513 834 грн..

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2015 року №0001032201 про донарахування податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 642293 грн., з яких, за основним платежем - 513834 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 128 459 грн..

Вважаючи винесення вказаного податкового повідомлення-рішення протиправним ПП звернулось з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги суд першої інстанції виходив з наявності належним чином оформлених первинних документів, відсутність будь-яких обґрунтованих та підтверджених відповідними доказами свідчень про відсутність реального характеру господарських операцій, що відбувались між позивачем та ПП Віва Трейдінг, ПП Віапласт. Також, було зазначено, що відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, при тому, що позивач довів суду реальність здійснення господарських операцій з контрагентами та відсутність порушень податкового законодавства, зазначених у висновках акта перевірки від 16 червня 2015 року № 320/15-21-22-01/32784928.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу вказаних норм вбачається, що визначальними умовами формування платником своїх валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, окрім інших, є наявність належним чином оформлених первинних документів, та зв'язок господарських операцій, на підтвердження яких складаються вказані первинні документи, з господарською діяльністю такого платника.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 14 березня 2014 року між ПП Фаворит (Субарендатор) та ПП Віва-Трейдінг (Арендатор) укладено договір суборенди автонавантажувачів. Пунктом 1. договору встановлено, що Арендатор передає Субарендатору в суборенду автонавантажувачі для забезпечення господарської діяльності. Виконання навантажувально-розвантажувальних робіт на території м.Одеса, 19-й км Старокиївської дороги. Технічне обслуговування автонавантажувачів забезпечує Арендатор.

14 березня 2014 року між ПП Віва-Трейдінг (Виконавець) та ПП Фаворит (Замовник) укладено договір клінінгових послуг, з якого вбачається, що в Виконавець зобов'язується за попередньою заявкою Замовника виконати клінінгові послуги, перелік та розцінки яких наведені у додатку №1 до цього договору, на території об'єкту, який розташований за адресою: м.Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги.

Пізніше, 20 червня 2014 року між ПП Віапласт (Виконавець) та ПП Фаворит (Замовник) укладено договір клінінгових послуг, з якого вбачається, що в Виконавець зобов'язується за попередньою заявкою Замовника виконати клінінгові послуги, перелік та розцінки яких наведені у додатку №1 до цього договору, на території об'єкту, який розташований за адресою: м.Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги.

Також, 20 червня 2014 року між ПП Фаворит (Суборендар) та ПП Віапласт (Орендар) укладено договір суборенди автонавантажувачів. Пунктом 1. договору встановлено, що Арендатор передає Субарендатору в суборенду автонавантажувачі для забезпечення господарської діяльності. Виконання навантажувально-розвантажувальних робіт на території м.Одеса, 19-й км Старокиївської дороги. Технічне обслуговування автонавантажувачів забезпечує Арендатор.

01 липня 2014 року між ПП Віапласт (Виконавець) та ПП Фаворит (Замовник) укладено договір клінінгових послуг, з якого вбачається, що Виконавець зобов'язується за попередньою заявкою Замовника виконати клінінгові послуги з прибирання, санітарної обробки, очистки підлог в камерах підвального приміщення на території обєкту, який розташований за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги.

Водночас, матеріали справи містять виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.183), з якої вбачається, що основний вид економічної діяльності ПП Віва-Трейдінг є рекламні агентства, який включає в себе забезпечення повного набору рекламних послуг (за допомогою власних можливостей або на договірній основі), у т. ч. консультування, послуги з художнього оформлення реклами, виготовлення рекламних матеріалів, їх купівлю.

Також, справа містить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.186), з якого вбачається, що до видів діяльності ПП Віапласт є 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами, 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям, 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення, 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 69.10 Діяльність у сфері права, а також 73.11 Рекламні агентства, як і у випадку з ПП Віва-Трейдінг.

Разом з тим, в даних спірних правовідносинах контрагенти позивача надавали клінінгові послуги (оттайка та прибирання у морозильних камерах, прибирання санобробка, очистка підлоги в камерах підвалу) та послуги з надання в суборенду автонавантажувачів, що жодним чином не співпадає з видами діяльності зазначеними в витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та виписках з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказані послуги (начебто виконані за договорами) за видами діяльності не є суміжними, не схожі за характером та сутністю, вимагають різні інструментарії при реалізації та різний набір кадрового складу працівників.

Крім того, вказані договори про надання клінінгових послуг містять положення п.1.1, за якими клінінгові послуги виконуються за попередньою заявкою Замовника (ПП).

Разом з тим, матеріали справи не містять, а ПП не було надано жодного підтвердження складання/надання виконавцю попередньої заявки, що повинна передувати фактичному виконанню робіт, що не узгоджується з відповідними договорами та не підтверджує реальне надання послуг.

Окрім іншого, з матеріалів справи, зокрема, шляхом складання договірної ціни в актах сдачі-приймання робіт та податкових накладних, вбачається, що загальна сума витрат ПП на клінінгові послуги та суборенду навантажувачів по даним спірним відносинам за період з березня по липень (п'ять календарних місяців) становить 3 083 000, 00 грн.. В той же час, в ході розгляду справи, незважаючи на пропозицію суду, позивачем не було надано суду доказів наявності необхідності отримання вказаних послуг у таких обсягах та неможливості виконання цих робіт штатними працівниками (в тому числі доказів щодо обсягів надання ПП послуг зі зберігання товарів інших підприємств у морозильних камерах за вказаною адресою, необхідності та періодичності проведення вказаних робіт за технологією виробництва, та інш.)

Також в судовому засіданні представник позивача та свідок ОСОБА_3 пояснили, що керування орендованими автонавантажувачами здійснювали також працівники ПП "Віапласт" та ПП Віва-Трейдінг. Разом з тим, ані договорами про надання клінінгових послуг, ані договорами суборенди автонавантажувачів, не передбачено вказаних робіт, і в ході розгляду справи позивачем не було надано жодного доказу укладання інших окремих договорів на виконання цих робіт ні з працівниками вказаних контрагентів, ні з будь-якими іншими особами, які не є працівниками ПП. Також позивачем не було надано будь-яких доказів щодо кваліфікації вказаних працівників ПП "Віапласт" та ПП Віва-Трейдінг (в тому числі від 8 до 27 водіїв автонавантажувачів одночасно), їх допуску на роботу на об`єкті, який є джерелом підвищеної небезпеки (т.1 а.с.59), технічних та реєстраційних даних орендованих автонавантажувачів, обсягів виконаних робіт та розрахунку їх вартості.

Таким чином, з огляду на розмір загальних витрат ПП лише на клінінгові послуги та суборенду навантажувачів на протязі лише п'яти місяців, без врахування інших обов'язкових витрат суб'єкта підприємницької діяльності, як то: оплата оренди майнового комплексу, оплата електро-, газо-, водопостачання, водовідведення, оплата праці робітників підприємства (наявність яких підтверджується наказом №1-к від 04 травня 2005 року (т.1 а.с.211) та штатним розписом ПП від 01 січня 2014 року (т.2 а.с.51)) та інших витрат, колегія суддів приходить до висновку про відсутність розумної комерційної складової в діяльності ПП в даних спірних правовідносинах та недоведеність зв`язку вказаних операцій з господарською діяльністю ПП.

Також, колегія суддів зазначає,що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат навіть за наявності формально складених документів та/або сплати грошових коштів.

Отже, враховуючи всю сукупність доказів у справі, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи не можуть вважатися належним підтвердженням фактичного здійснення господарських правовідносин позивача з контрагентами та використання вказаних послуг у власній господарській діяльності, не узгоджуються один з одним та, відповідно, не підтверджують правомірність формування податкового кредиту, а будь-яких інших належних доказів в ході розгляду справи позивачем надано не було.

При цьому колегія суддів вважає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність доказів визнання такого договору недійсним або нікчемним, самі по собі не свідчать про реальність вчинення відповідної господарської операції, а також про придбання товарів та послуг саме з метою використання їх в господарській діяльності, якщо це не підтверджено відповідними, належним чином оформленими первинними документами.

В той же час, встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено, зокрема, відсутність реального вчинення цієї господарської операції чи її господарської мети.

Тому, з врахуванням наведеного у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ПП про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001032201 від 30 червня 2015 року про стягнення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 642293,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нової постанови про відмову в задоволені позовних вимог ПП.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства "Фаворит" до Державної податкової інспекції в Овідіопольському Головного управління ДФС в Одеській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Стягнути з Приватного підприємства "Фаворит" до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір в розмірі 5359 (п'ять тисяч п'ятдесят дев'ять), 20 грн..

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук