Ухвала суду № 57868728, 19.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11394/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

19 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Артюхіна М.А.

пр-к апелянта Кушкова Н.М.

пр-к відповідача Декань М.І.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Окланд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Окланд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Окланд", звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.01.2015 № 0326552206 та № 0226552206.

Постановою адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване ним рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 199, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Окланд» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним договором № ЕХ 14-1211 від 06.06.2014 з ТОВ «Совтранс» (Російська Федерація) та зовнішньоекономічним контрактом № 01-07-14 V від 01.07.2014 з фірмою «FREIGHTINVEST LP» (Шотландія), згідно листів ПАТ «Банк «Український капітал» від 07.10.2014 № 1341 (вх. ДПІ від 10.10.2014 № 51848/10), від 07.11.2014 № 1508 (вх. ДПІ від 10.11.2014 № 57397/10) та від 09.12.2014 № 1651 (вх. ДПІ від 11.12.2014 № 63975/10).

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем:

1) ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме:

- ненадходження валютної виручки в сумі 412442,40 рос. руб. (еквівалент - 146048,24 грн.) від ТОВ «Совтранс» (Російська Федерація) за договором № ЕХ 14-1211 від 06.06.2014;

- несвоєчасне надходження валютної виручки від ТОВ «Совтранс» (Російська Федерація) в сумі 832938,02 рос. руб.(еквівалент 250560,53 грн.) за договором № ЕХ 14-1211 від 06.06.2014;

- несвоєчасне надходження валютної виручки від фірми «FREIGHTINVEST LP» (Шотландія) в сумі 27425,00 євро (еквівалент 451769,56 грн.) за контрактом № 01-07-14 V від 01.07.2014.

2) порушення п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме: порушення резидентами строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою накладення штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів громадян.

За наслідками проведеної перевірки та складеного акту від 18.12.2014 р. № 1254/26-55-22-06/24575107 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 05.01.2015 року:

- № 0326552206, яким за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 75 431,42 грн.;

- № 0226552206, яким позивачу встановлено порушення п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 170,00 грн.

Вважаючи такі рішення протиправними позивач звернувся з даним позовом в суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів звертає увагу на наступне.

Порядок розрахунків в іноземній валюті та порядок відліку законодавчо встановленого строку розрахунків регулюється Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» ( далі - Закон № 185) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до п. 1 Постанов Правління Національного банку України від 20.08.2014 №515 та від 20.11.2014 №734 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Частиною 1 статті 4 Закону № 185 передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до умов зовнішньоекономічного договору №ЕХ 14-1211 від 06.06.2014 з ТОВ «Совтранс» (Російська Федерація) та зовнішньоекономічного контракту № 01-07-14 V від 01.07.2014 р. з фірмою «FREIGHTINVEST LP» (Шотландія) ТОВ «Окланд» виступало експедитором-виконавцем, на який було покладено обов'язок за кошти та за рахунок замовника організувати перевозки експортно-імпортних та транзитних вантажів замовника.

Для виконання доручень клієнтів, користуючись правом укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України, позивачем було залучено субпідрядні транспортні організації.

На виконання умов договорів та вимог чинного законодавства сторонами було підписано ряд актів здачі-приймання робіт (надання послуг), в яких зазначено розмежування вартості наданих транспортних послуг та вартість експедиторських послуг.

Розрахунки з замовником здійснювалися на розподільчий рахунок позивача за загальною вартістю згідно актів здачі-прийняття послуг. Після підписання вказаних актів, позивач здійснював зарахування отриманої винагороди на власний поточний рахунок в розмірі вартості експедиційних послуг та інший рахунок, призначений для повернення коштів власникам, згідно з їх розпорядженнями, що включало вартість транспортних послуг.

Статтею 3 контракту № 01-07-14 V від 01.07.2014 визначено умови розрахунків між сторонами. Так, оплата за послуги, згідно даного контракту, здійснюється шляхом банківського переводу на рахунок ТОВ «Окланд». Строк оплати - 90 банківських днів після отримання рахунку. У випадку прострочення платежу фірма «FREIGHTINVEST LP» (Шотландія) виплачує ТОВ «Окланд» неустойку в розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Отже, згідно даному зовнішньоекономічному контракту ТОВ «Окланд» є виконавцем (комісіонером), який за плату та за рахунок замовника зобов'язується організовувати перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів замовника, який за дорученням фірми «FREIGHTINVEST LP» (Шотландія) виконав певний обсяг робіт та отримав від останнього виручку в іноземній валюті на свій валютний рахунок в уповноваженому банку.

Відповідно до п. 3.2 зовнішньоекономічного договору ЕХ 14-1211 від 06.07.2014 р. розрахунки за виконані транспортно-експедиційні послуги здійснюються у рублях РФ на протязі 15 банківських днів з дати отримання оригінала рахунку, шляхом банківського перерахування відповідної суми з рахунку замовника на рахунок виконавця, у відповідності з умовами, погодженими сторонами та зазначеними у в заявці на перевезення.

Порушення вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо встановленого факту несвоєчасності проведення розрахунків та визначення кількості днів порушення термінів розрахунків апелянтом не заперечується.

Суть спірних правовідносин у цій справі полягає у порядку розрахунку штрафних санкцій. А саме, позивач зазначає, що готівкові кошти, отримані на виконання умов договорів для виконання доручень клієнтів, не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Обсяг виручки платника податку, що здійснює свою діяльність за договором доручення, складається лише із сум винагороди.

З огляду на наведене, позивач вважає, що загальна вартість наданих транспортних та експедиційних послуг не є виручкою, а тому на них не може бути нараховано штрафні санкції.

Аналогічні доводи щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень містить і апеляційна скарга.

Колегія суддів вважає помилковим твердження позивача, якими останній обґрунтовує неправомірність оскаржуваних повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Під виручкою резидента у іноземній валюті слід вважати суму грошових коштів, яка підлягала отриманню на рахунок за фактично реалізовану суб'єктом господарювання - резидентом продукцію (роботи, послуги) у визначені Законом терміни.

Отже, при визначенні суми виручки, що повинна бути зарахована на рахунок резидента, слід виходити з вартості фактично реалізованої резидентом продукції (робіт, послуг), а підставою для застосування передбачених Законом № 185 санкцій є незарахування виручки у іноземній валюті у встановлені терміни за фактично реалізовану резидентом продукцію (роботи, послуги).

Згідно з п. 1 ст. 1011 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (п. 1 ст. 1014 ЦКУ).

За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору (п. 2 ст. 1016 ЦКУ).

У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи (п. 4 ст. 1016 ЦКУ).

Отже, за порушення строків, передбачених статтею 1 Закону № 185, комісіонери, які за операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності отримують виручку в іноземній валюті на свій валютний рахунок в уповноваженому банку, несуть відповідальність, передбачену статтею 4 вказаного Закону.

Згідно ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року N 1955-IV (надалі - Закон N 1955-IV) транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 та 6 ст. 9 вказаного Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

За визначенням статті 1 Закону N 1955-IV експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Згідно із ч.ч. 1, 2 Закону N 1955-IV транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Відповідно до ст. 4 цього Закону експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Експедитори за дорученням клієнтів, зокрема, забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Частинами 8-10 Закону N 1955-IV визначено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Отже, на рахунок експедиторських фірм можуть зараховуватися, крім коштів у вигляді виручки від надання експедиторських послуг (комісійної винагороди), ще й кошти, які експедитор отримує від особи - замовника транспортно-експедиційних послуг і, як посередник, зобов'язаний передати третій особі - виконавцю транспортних послуг.

Таким чином, на експедитора як на сторону зовнішньоекономічного контракту покладається відповідальність за дотримання встановлених законодавством обмежень при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, обмеження щодо строку розрахунків у іноземній валюті при виконанні зовнішньоекономічного контракту.

Отже, експедитори, які за операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності отримують виручку в іноземній валюті на свій валютний рахунок в уповноваженому банку, несуть відповідальність передбачену ст. 4 Закону № 185.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що позивачем вживалися передбачені чинним законодавством заходи щодо продовження строків розрахунків або стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених контрактами.

Також, згідно ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Пунктом 2 статті 16 зазначеного Декрету передбачено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції), зокрема, за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до п.п. 2.7 п.2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління НБУ від 08.02.200 № 49, порушення резидентами строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою накладення штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, позивачем не подавалася декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами.

На підставі досліджених доказів, колегія суддів вважає, що викладені в Акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.12.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» є обґрунтованими, податкові повідомлення - рішення про застосування штрафних санкцій правомірними.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Окланд" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 23.05.2016.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.