Постанова № 57868368, 17.05.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2016 р. Справа № 909/1100/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівЗварич О.В. Хабіб М.І.

за участю судового засідання ОСОБА_1,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2 представник (довіреності в матеріалах справи);

відповідача: ОСОБА_3 представник (довіреність в матеріалах справи);

третіх осіб: не зявилися;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 б/н від 11.02.2016

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2015 (головуючий суддя Шіляк М.А., судді Фанда О.М. та Гриняк Б.П.)

у справі № 909/1100/15

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с. Красник Івано-Франківської області

відповідача: Красницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, с. Красник Івано-Франківської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6, с. Красник Івано-Франківської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного підприємства "Карпати", с. Красник Івано-Франківської області

про визнання незаконним та скасування рішення № 37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання від 01.07.2015.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Красницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного підприємства "Карпати" про визнання незаконним та скасування рішення № 37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання від 01.07.2015.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2015 у справі № 909/1100/15 позовні вимоги задоволено.

Вирішено визнати незаконним та скасувати рішення № 37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання від 01.07.2015.

Вирішено визнати недійсним з 19.04.2015 договір оренди земельної ділянки від 30.01.2006, укладений Красницькою сільською радою та ОСОБА_4

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 218, 00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Додатковим рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2016 у справі № 909/1100/15, присуджено до стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України 1 218, 00 грн судового збору.

При прийнятті рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач жодних згод на вилучення земельної ділянки з користування не надавав, та на час прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування відсутні судові рішення, які б зобовязували позивача внести зміни в договір оренди земельної ділянки.

Поряд з цим, місцевий господарський суд, вийшовши за межі позовних вимог, в порядку п. 1 ст. 83 ГПК України, з посиланням на п. 5 ст. 203 ЦК України вирішив визнати недійсним з 19.04.2015 договір оренди земельної ділянки від 30.01.2006 укладений Красницькою сільською радою та ОСОБА_4 Суд зазначив, що з моменту закінчення строку оренди майнових паїв (лісопильний цех) неможливе настання правових наслідків у вигляді обслуговування орендарем (позивачем) названого обєкту нерухомості.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - ФОП ОСОБА_4 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2015 в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального.

Зокрема, зазначає, що місцевий господарський суд в рішенні не зазначив якому саме законодавству суперечить зміст договору оренди земельної ділянки на момент його укладення та помилково посилаючись на ч. 5 ст. 203 ЦК України вказав, що з моменту закінчення строку оренди майнових паїв неможливе настання правових наслідків у вигляді обслуговування позивачем обєкту нерухомості.

Стверджує, що вимоги статей 4-6, 11, 17, 19 ЗУ «Про оренду землі» не були порушені під час укладання договору. Відтак, вважає, що суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог та визнав недійсним з 19.04.2015 договір оренди земельної ділянки від 30.01.2006 укладений Красницькою сільською радою та ОСОБА_4

В даному судовому засіданні представник позивача підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та просила скасувати рішення місцевого господарського суду в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, в частині визнання незаконним та скасувані рішення № 37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання від 01.07.2015 просила залишити рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечив, просив залишити рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2015 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Треті особи явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.15 у справі № 909/1100/15 скасувати в частині визнання недійсним з 19.04.2015 договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006 укладеного Красницькою сільською радою та ОСОБА_4, виходячи з наступного.

18 квітня 2005 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено з ОСОБА_4 договори на передачу паю в постійне користування, терміном на 10 років.

Надалі, 30.01.2006 ФОП ОСОБА_4 та Красницькою сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір).

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4598 га.

Згідно з пунктами 3-4 договору на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна будівля, а також інші об'єкти інфраструктури. Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування будівлі, будівель, споруд та інших об'єктів.

Договір оренди земельної ділянки від 30.01.2005 укладено на 25 (двадцять п'ять) років, починаючи з дати його державної реєстрації (п. 8 договору). Договір зареєстровано в Верховинському відділі РФДЗК, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04063000001 від 27.02.2006.

Рішенням 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання № 37/2.2015 від 01.07.2015 вирішено: вилучити з користування ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0.30 га та перевести її у землі запасу сільської ради; дати дозвіл ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на виготовлення проекту відведення на земельну ділянку площею 0,30 га для обслуговування майнового паю - нежитлової будівлі лісопильного цеху, що знаходиться в селі Красник по вул. Зозуляка, 1 із земель комунальної власності сільської ради; зобов'язано підприємця ОСОБА_4 внести зміни в договір оренди земельної ділянки від 30.01.2006 та виготовити правоустановчі документи на користування земельною ділянкою площею 0,1598 га (пункти 1-3 рішення).

За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Відповідно до ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно з положеннями ч.ч. 1 та 2 ст. 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України.

Право постійного землекористування є безстроковим та може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини. Вказаною статтею не передбачено таку підставу, як зміна обставин.

Статтею 123 ЗК України передбачено, що у разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою (проекту відведення) із вилученням земельної ділянки обов'язковою є письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально.

Поряд з цим, позивач жодних згод на вилучення земельної ділянки з користування не надавав. Вказана обставина не заперечується відповідачем

Оскаржуваним рішенням зобов'язано позивача внести зміни в договір оренди земельної ділянки від 30.01.2015. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. На час прийняття оскаржуваного рішення жодних судових рішень, які зобов'язували б позивача внести зміни в договір оренди земельної ділянки не існує.

Відтак, враховуючи положення ч. 1 ст. 21 ЦК України, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", колегія суддів погоджується з наявністю правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення № 37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання від 01.07.2015.

Поряд з цим, колегія суддів не погоджується з наявністю правових підстав для визнання недійсним з 19.04.2015 договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006 укладеного Красницькою сільською радою та ОСОБА_4, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійними» якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення договору) відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Поряд з цим, місцевим господарським судом на вказано в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Проаналізувавши договір оренди земельної ділянки від 30.01.2006, укладений Красницькою сільською радою та ОСОБА_4, зареєстрований у Верховинському відділі РФДЗК, колегія суддів дійшла висновку, що такий відповідає чинному на момент його укладення законодавству, оскільки сторонами було досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, відсутні порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 ЗУ «Про оренду землі».

Посилання місцевого господарського суду на п. 5 ст. 203 ЦК України є помилковим, оскільки договір оренди земельної ділянки від 30.01.2006 був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та вказані наслідки реалізовувались, оскільки орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку та використовував її. Вказані обставини не заперечується відповідачем.

Відтак, підстави для виходу за межі позовних вимог місцевим господарським судом та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відсутні.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі та наявністю правових підстав для її задоволення.

Крім того, відповідно до абз. 2 п. 17 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» у разі ж оскарження первісного судового рішення, щодо якого було прийнято додаткове судове рішення, перегляду в сукупності з таким первісним судовим рішенням підлягає і додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта і його невід'ємна складова.

Як зазначалось вище, додатковим рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2016, присуджено до стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України 1 218, 00 грн судового збору.

Поряд з цим, з огляду на скасування рішення місцевого господарського суду в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, підлягає скасуванню також і додаткове рішення.

Відтак, з огляду на те, що спір виник внаслідок його неправильних дій відповідача, судовий збір слід покласти на нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2015 в частині визнання недійсним з 19.04.2015 договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006, укладеного Красницькою сільською радою та ОСОБА_4, скасувати.

В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2015 залишити без змін.

Скасувати додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2016 про стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України 1 218, 00 грн судового збору.

Стягнути з Красницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області ідент. код 20549969; місцезнаходження: 78705, Івано-Франківська обл., Верховинський район, село Красник на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ідент. код НОМЕР_1; місцезнаходження: 78705, Івано-Франківська обл., Верховинський район, село Красник 2 679, 60 грн судового збору за перегляд судового рішення в апеляційній інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 23.05.2016

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Хабіб М.І.