Рішення № 57868255, 23.05.2016, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2016 р. Справа № 926/379/16

За позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львів

до відповідачів:1.Новоселицької міської ради, м. Новоселиця Чернівецької області (відповідач-1); 2.товариства з обмеженою відповідальністю "Родничок-1", с. Бояни Новоселицького району Чернівецької області (відповідач-2); 3.відділу Держгеокадастру у Новоселицькому районі Чернівецької області (відповідач-3),

про визнання незаконним та скасування рішення 44 сесії Новоселицької міської ради VI скликання від 12.03.2015 № 44/20 в частині передачі в оренду земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди землі та зобовязання скасувати запис у поземельній книзі.

Суддя Паскарь А. Д.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 10.12.2015 № 10646;

від відповідача-1 не зявився;

від відповідача-2 ОСОБА_2, довіреність від 21.03.2016;

від відповідача-3 не зявився.

СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до Новоселицької міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Родничок-1» та відділу Держгеокадастру у Новоселицькому районі Чернівецької області з позовом про визнання незаконним та скасування рішення 44 сесії Новоселицької міської ради VI скликання від 12.03.2015 № 44/20 в частині передачі відповідачеві-2 в оренду земельної ділянки площею 0,1594 га, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 на підставі зазначеного рішення та зобовязання відповідача-3 скасувати запис у поземельній книзі щодо земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюване рішення та укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки порушують право позивача на користування земельною ділянкою, яка розташована в смузі відведення залізниці та належить до земель залізничного транспорту.

Відповідач-1 та відповідач-2 проти позову заперечують через його безпідставність у звязку з тим, що земельна ділянка була передана відповідачеві-2 у відповідності до положень статті 120 Земельного кодексу України, а у позивача відсутній державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, що порушує вимоги статей 125, 126 ЗК України.

Відповідач-3 проти позову не заперечує та просить суд розгляд справи проводити за відсутності його представника.

Ухвалою від 10.03.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.03.2016.

Надалі в судових засідання неодноразово оголошувалась перерва, в останнє до 23.05.2016.

16 травня 2016 року на адресу суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, яка розцінюється судом як заява про збільшення позовних вимог щодо вимоги про визнання незаконним та скасування рішення 44 сесії Новоселицької міської ради VI скликання від 12.03.2015 № 44/20 в частині передачі відповідачеві-2 в оренду земельної ділянки площею 0,1594 га у звязку з тим, що позивач збільшив до 2,3004 га площу зазначеної земельної ділянки.

Згідно пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України право позивача збільшити розмір позовних вимог може бути реалізоване до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

За таких умов, оскільки позивачем збільшується лише кількісний показник без зміни предмету чи підстави позову, суд приймає до розгляду збільшені позовні вимоги.

У судовому засіданні 23.05.2016 представники відповідача-1 та відповідача-3, який належним чином були повідомлені про місце, час та дату розгляду справи, не зявилися, однак зазначена обставина не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Пунктом 3 рішення 44 сесії Новоселицької міської ради VI скликання від 12.03.2015 № 44/20 (далі рішення) відповідач-1 передав в оренду відповідачеві-2 земельну ділянку площею 2,3004 га та кадастровим номером 7323010100:01:002:0407 (далі земельна ділянка) для обслуговування комплексу нежитлових будівель по вулиці Пирогова, 15 в місті Новоселиця, Чернівецької області строком на 49 (сорок девять) років.

07 травня 2015 року відповідач-1 та відповідач-2 на підставі зазначеного рішення уклали договір оренди земельної ділянки № 15, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10338924 від 06.07.2015 (далі договір), на підставі якого відповідач-1 згідно акту приймання-передачі земельної ділянки передав, а відповідач-2 прийняв зазначену земельну ділянку.

Суд зауважує, що господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права, і повязаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.

Відповідно до пункту 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК України. Отже, крім учасників правочину, а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Тому суду при вирішенні спору необхідно встановити наявність одночасно двох умов: невідповідності рішення та договору вимогам чинного законодавства та порушення ними прав та законних інтересів позивача.

У відповідності до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до ЗК України та Закону України «Про транспорт».

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із ЗК України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про транспорт», яка кореспондується з положеннями статті 68 ЗК України, встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно інвентарної картки обліку основних засобів № 020121021 на земляне полотно з/д Чернівці Північна-Мамалига від км 9+914 до км 59+550 ширина смуги відведення залізниці становить 3,1 м та 3,5 м від осі колії. Зазначені розміри підтверджується ГОСТом 9238-89 «ГАБАРИТЫ ПРИБЛИЖЕНИЯ СТРОЕНИЙ И ПОДВИЖНОГО СОСТАВА ЖЕЛЕЗНЫХ ДОРОГ КОЛЕИ 1520 (1524) мм».

На даний момент на смузі відведення залізниці розташована підїзна колія № 24 ст. Новоселиця, яка перебуває на балансі позивача згідно інвентарної картки обліку основних засобів № 12.

При цьому площа смуги відведення залізниці становить 0,1594 га та частково накладається на площу спірної земельної ділянки.

Відповідно до статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

Зі зазначеного слідує, що наявність чи відсутність у позивача документів, які посвідчують право на користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту, а сама земельна ділянка не вибула з користування позивача.

Отже, земельна ділянка належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, які не можуть передаватися у приватну власність, тому відповідач-1 не мав законних повноважень щодо розпорядження землями такої категорії, а рішення в частині передачі відповідачеві-2 земельної ділянки підлягає скасуванню в цілому.

У відповідності до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Відтак, договір, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 на підставі незаконного рішення має бути визнано недійсним в цілому.

Позиція суду знаходить своє відображення у постановах Верховного суду України від 24.06.2015 у справі № 3-305гс15, від 16.09.2015 у справах № 3-460 гс15, 3-562гс15, 3-495гс15. Так, Верховним судом України прийнято правовий висновок, який відповідно до статті 11128 ГПК України є обовязковим для застосування господарськими судами, з якого слідує, що у випадку часткового накладення земельної ділянки, що відноситься до земель залізничного транспорту на земельну ділянку, яка передана у відповідності до рішення та договору оренди землі, то останні підлягають відповідно скасуванню та визнанню недійсним в цілому.

Що ж до вимоги позивача про зобовязання відповідача-3 скасувати запис у поземельній книзі щодо земельної ділянки, то вона незважаючи на те, що заявлена до субєкта владних повноважень, підлягає розгляду у господарському суді, оскільки предявлена у межах однієї позовної заяви та є похідною від вимог про скасування рішення та визнання недійним договору.

У відповідності до пунктів 60, 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 № 1051, запис у Поземельній книзі скасовується державним реєстратором на підставі рішення суду. Скасування запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

Зважаючи на те, що рішення та договір є незаконними, то зазначена вимога також підлягає задоволенню.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищезазначене, судом встановлено факт порушення прав та законних інтересів позивача шляхом прийняття рішення та укладення договору, які не відповідають вимогам законодавства

Згідно статті 49 ГПК України судовий збір розподілити між відповідачем-1 та відповідачем-2 порівну, з вини яких спір доведено до розгляду в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити .

2.Визнати недійсним та скасувати рішення 44 сесії Новоселицької міської ради VI скликання від 12.03.2015 № 44/20 в частині передачі товариству з обмеженою відповідальністю "Родничок-1" в оренду земельної ділянки площею 2,3004 га.

3.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 07.05.2015 № 15, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10338924 від 06.07.2015.

4.Зобовязати відділ Держгеокадастру у Новоселицькому районі Чернівецької області скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 7323010100:00:01:002:0407 шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

5.Стягнути з Новоселицької міської ради (60300, Чернівецька обл., м. Новоселиця, вул. Центральна, 106; ідентифікаційний код 04062050) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075615) судовий збір в сумі 2067,00 грн.

6.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Родничок-1" (60321, Чернівецька обл., Новоселицький район, с. Бояни, вул. Індустріальна, 3; ідентифікаційний код 39100130) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075615) судовий збір в сумі 2067,00 грн.

Повний текст рішення складено 24 травня 2016 року.

Суддя А. Паскарь