Постанова № 57868141, 18.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2016 р. Справа№ 910/32762/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 18.05.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2016 (повне рішення складено 03.03.2016)

у справі №910/32762/15 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна»

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про відшкодування шкоди в розмірі 28 310,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2016 у справі №910/32762/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» 8 110,56 грн. страхового відшкодування та 1 218,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2016 у справі №910/32762/15 та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також має місце порушення норм матеріального права.

Ухвалою від 31.03.2016 Київським апеляційним господарським судом вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи №910/32762/15 за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача брав участь в судовому засіданні, заперечував щодо доводів апеляційної скарги, надавав пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2016 у справі №910/32762/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу МТСБ України - без задоволення.

Представник відповідача брав участь в судовому засіданні, підтримував доводи апеляційної скарги, надавав пояснення та просив апеляційну скаргу МТСБ України задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити.

Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Україна» на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу МТСБ Уураїни залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2016 у справі №910/32762/15 - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2015 між ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» (страховик) та ТОВ «Гетманглобал» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту.

Відповідно до п. п. 3, 5 вказаного договору предмет договору - майнові інтереси, що не суперечать Закону України «Про страхування» і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Hyundai i30 д.н.з. НОМЕР_1.

23.06.2015 по а/д Дніпропетровськ-Миколаїв на ділянці у Криничанському районі Дніпропетровської обл. сталась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля Hуundaі і30, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 (власник - ТОВ «Гетманглобал») та автомобіля Hуundaі Santa Fe, д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3, що сталася внаслідок порушення останнім правил дорожнього руху України.

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою №69453973 про ДТП ДАІ ГУМВС в Дніпропетровській області від 23.06.2015.

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 27.07.2015 у справі №523/10907/15-п.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

25.06.2015 ТОВ «Гетманглобал» в особі уповноваженого представника звернулося до страховика із заявою про страховий випадок.

Страховиком відповідно до страхового акту №10170.06.15 аванс від 13.07.2015 вказану ДТП визнано страховим випадком та вирішено провести виплату страхового відшкодування в сумі 22 768,00 грн., а відповідно до страхового акту №10170.06.15 від 16.07.2015 доплата вирішено провести виплату страхового відшкодування в сумі 5 542,00 грн. Дані акти сформовано страховиком на підставі калькуляції №СН10375/15 від 02.07.2015 та акту виконаних робіт №13/07 від 13.07.2015.

Сума страхового відшкодування у розмірі 22 768,00 грн. та 5 542,00 грн. була перерахована страховик на рахунок страхувальника відповідно до платіжних доручень №1596 від 13.07.2015 та №1634 від 16.07.2015 відповідно, копії яких містяться в матеріалах справи.

Листом вих. №32 від 01.10.2015 ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» звернулась до МТСБУ з вимогою сплатити протягом 7 днів, на рахунок страхової компанії, завдану шкоду у розмірі 28 310,00 грн. із зазначенням призначення платежу «відшкодування в порядку суброгації».

Листом від 22.10.2015 №3/1-05/29397 МТСБУ повідомило ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна», що для подальшого розгляду вимоги та прийняття рішення щодо відшкодування шкоди необхідно надати додаткові документи.

Страхувальником направлено на адресу МТСБУ необхідні документи, однак, останнім страхове відшкодування здійснено не було, у зв'язку з чим у грудні 2015 року ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 28 310,00 грн. страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що винний у спричиненні ДТП водій ОСОБА_3 є учасником бойових дій, а тому не мав полісу ОСЦПВВНТЗ. Тому обов'язок по відшкодуванню завданих внаслідок даної ДТП збитків покладається на Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції МТСБ України сплатило на користь позивача 20 194,44 грн. страхового відшкодування, у зв'язку з чим останній звернувся із заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача на користь ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» 8 110,58 грн. страхового відшкодування.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано положення ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та безпідставно стягнув з відповідача 8 110,56 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В матеріалах справи міститься постанова Суворовського районного суду міста Одеси від 27.07.2015 у справі №523/10907/15-п, відповідно до якої встановлено вину ОСОБА_3 у спричиненні ДТП під час керування транспортним засобом Hyundai Santa Fe, д.н.з. НОМЕР_4.

Також судом встановлено, що на момент скоєння зазначеної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована не була, оскільки він є учасником бойових дій, що було встановлено під час перевірки його документів працівниками органу МСВ України та підтверджується довідкою № 69453973 про ДТП від 23.06.2015.

Пунктом 13.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» визначено, що учасники бойових дій та інваліди війни,що визначені законом, інваліди I групи які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до п .41.1. г) вказаного Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, особами, на яких поширюється дія пункту 13.1. статті 13 цього Закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу Hyundai i30, д.н.з. НОМЕР_1.

Згідно з ч. 2 ст. 36.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі п. 13.1 ст. 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ).

Отже, відповідно до положень зазначеного Закону до ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту (крім залізничного) №03.0004365 від 10.06.2015, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_3 як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 27 ЗУ «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так, з матеріалів справи вбачається, зокрема, зі страхового акту аванс, страхового акту доплата, калькуляції №СН10374/15 від 02.07.2015, акту виконаних робіт №13/07 від 13.07.2015, що вартість ремонту автомобіля Hуundaі і30, д.н.з. НОМЕР_1, склала 28 310,00 грн. Вказана сума була виплачена страхувальником страховику.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вартість ремонту пошкодженого автомобіля у розмірі 28 310,00 грн. підтверджено належним чином та до ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання скаржника на те, що транспортний засіб Hуundaі і30, д.н.з. НОМЕР_1 був пошкоджений під час ДТП у 2014 році та ця обставина є підставою для застосування коефіцієнту фізичного зносу колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 29 Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Верховним Судом України в листі «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011 роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Відповідно до п. 6.4. договору добровільного страхування №03.0004365 від 10.06.2015 коефіцієнт фізичного зносу не застосовується.

Тому, здійснення страховиком виплати страхового відшкодування в сумі 28 310,00 грн. на користь страхувальника не суперечить нормам чинного законодавства.

Лише в суді апеляційної інстанції скаржником надано відомості про ДТП №9433921, відповідно до яких зазначено, що транспортний засіб Hуundaі і30, д.н.з. НОМЕР_1 був учасником ДТП внаслідок якого пошкоджена передня права частина.

Однак, колегія суддів не приймає дані відомості як доказ у справі, оскільки скаржником не обґрунтовано неможливості подання їх до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Надані відомості мають інформаційний характер та в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що в автомобілі Hуundaі і30, д.н.з. НОМЕР_1 були відновлені кузовні деталі.

Окрім цього, відповідачем не надано суду власного розрахунку розміру страхового відшкодування.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2016 у справі №910/32762/15 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2016 у справі №910/32762/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2016 у справі №910/32762/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2016 у справі №910/32762/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/32762/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук