Постанова № 57868133, 18.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2016 р. Справа№ 910/665/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання

від 18.05.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Бі.Сейсмік Юкрейн" на рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2016 (повне рішення складено 29.02.2016)

у справі №910/665/16 (суддя Селівон А.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Бі.Сейсмік Юкрейн"

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2016 у справі №910/665/16 позові вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Ю.Бі.Сейсмік Юкрейн" на користь ПАТ "Український нафтогазовий інститут" 38 371,72 грн. пені, 2 235,17 грн. 3% річних, 13 145,24 грн. інфляційних нарахувань та 806,28 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 141 453,60 грн. основного боргу відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ТОВ "Ю.Бі.Сейсмік Юкрейн" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2016 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 31.03.2016 Київським апеляційним господарським судом поновлено ТОВ "Ю.Бі.Сейсмік Юкрейн" строк на подання апеляційної скарги, прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/665/16 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

17.05.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від публічного акціонерного товарисва "Український нафтогазовий інститут" надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в якому позич просить апеляційну скаргу ТОВ "Ю.Бі.Сейсмік Юкрейн" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2016 у справі №910/665/16 - без змін.

Представники учасників судового процесу у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу та справу без участі представників відповідача та третьої особи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2014 між публічним акціонерним товариством «Український нафтогазовий інститут» (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.Бі. Сейсмік Юкрейн» (орендар) укладено договір оренди №11-2014, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає (без права подальшого викупу) в тимчасове оплатне користування нежиле приміщення (далі - орендоване приміщення), що знаходиться в 10 поверховій будівлі (літ. «А»), розташованій за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, 7, і складається з приміщень ІХ поверху виробничого корпусу (прибудова) загальною площею 260,2 кв.м. (в тому числі 26,0 кв.м. - загального користування).

Згідно пункту 3.1. договору, строк оренди встановлюється з 01 січня 2014 по 31 грудня 2014. Строк оренди може бути продовжений шляхом укладення нового договору або додаткової угоди. Користування орендованим приміщенням після закінчення цього строку не є підставою для подовження строку оренди.

01.12.2014 між публічним акціонерним товариством «Український нафтогазовий інститут» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.Бі. Сейсмік Юкрейн» укладено додаткову угоду №2 до договору, відповідно до умов якого, сторони домовились продовжити термін дії договору на 12 місяців: з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За правовою природою укладений сторонами договір є договором найму (оренди), за яким, відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до пункту 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Пунктами 4.1 - 4.2 договору встановлено, що орендоване приміщення повинне бути передане орендодавцем і прийняте орендарем 01.01.2014.

Пунктом 4.2. договору сторонами визначено, що передача орендованого приміщення від орендодавця до орендаря здійснюється відповідно до акта приймання-передачі приміщення, підписання якого свідчить про фактичну передачу орендованого приміщення орендарю. У момент підписання акта приймання-передачі, орендодавець передає орендарю ключі від орендованого приміщення.

01.01.2014 на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування орендоване майно, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі майна в оренду від 01.01.2014.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач користувався орендованим майном (нежитловим приміщенням), зокрема, протягом серпня-листопада 2015 року.

Доказів повернення орендованого майна орендодавцю з оренди в матеріалах справи відсутні.

Частиною 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Нормами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках,

Згідно пункту 5.1 договору орендна плата на місяць за орендоване приміщення загальною площею 260,2 кв.м. складає 29 469,50 грн., крім того ПДВ 20% - 5 893,90 грн., а всього до сплати - 35 363,40 грн.. До зазначеної суми щомісячної орендної плати входять всі виплати по цьому договору, вказані в пункті 5.4. договору.

Пунктом 5.2. договору встановлено, щомісячна орендна плата складається з орендної плати за офісні приміщення та приміщення загального користування. Орендна плата за 14 квадратний метр орендованого приміщення складає 122,50 грн., крім того ПДВ - 24,50 грн.,разом - 147,00 грн. Орендна плата офісного приміщення площею 234,2 кв.м. складає 28 689,50 грн., крім того ПДВ - 5 737,90 грн., разом 34 427,40 грн. (підпункт 5.2.1. пункту 5.2. Договору). За приміщення загального користування плата за один квадратний метр складає 30,00 грн., крім того ПДВ - 6,00 грн., а всього 36,00 грн. Орендна плата приміщення загального користування площею 26,0 кв.м. складає 780,00 грн., крім того ПДВ - 156,00 грн., разом 936,00 грн. (підпункт 5.2.2. пункту 5.2. договору).

Згідно пункту 5.3. договору орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 10 календарного дня кожного поточного місяця у національній валюті України на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень частин 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За змістом ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать, що зобов'язання щодо своєчасного та повного здійснення оплати за орендоване майно відповідач не виконав. У зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість.

У січні 2015 року ПАТ «Український нафтогазовий інститут» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Ю. Бі. Сейсмік Юкрейн» про стягнення 212 595,91 грн., з яких 141 453,60 грн. основний борг за договором оренди №11-2014 від 01.01.2014, інфляційні нарахування в сумі 28 362,29 грн., пеня в сумі 40 416,97 грн., три проценти річних в сумі 2 363,05 грн., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 363,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином умов договору оренди №11-2014 від 01.01.2014 в частині сплати орендних платежів, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції у зазначених вище розмірах.

Під час розгляду справи судом першої інстанції достовірно було встановлено, що ТОВ «Ю. Бі. Сейсмік Юкрейн» було перераховано грошові кошти на загальну суму 176 817,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: №139 від 16.11.2015 на суму 35 363,40 грн., №155 від 18.12.2015 на суму 35 363,40 грн., №156 від 18.12.2015 на суму 35 363,40 грн., №1 від 11.01.2016 на суму 35 363,40 грн. та №2 від 11.01.2016 на суму 35 363,40 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості вимог про відсутність предмету спору в частині стягнення основного боргу в сумі 141 453,60 грн., а тому позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім основної суми заборгованості за договором оренди позивач просив стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 28 362,29 грн., пеню в розмірі 40 416,97 грн. та три проценти річних в розмірі 2 363,05 грн.

Так, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 2 363,05 грн. 3 % річних та 28 362,29 грн. інфляційних втрат, то судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Місцевий господарський суд, провівши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, який здійснено позивачем дійшов висновку, що вимога про стягнення 3% річних в розмірі 2 363,05 грн. та інфляційних втрат в розмірі 28 362,29 грн. підлягає задоволенню частково у розмірі 2 235,17 грн. 3% річних та 13 145,24 грн. інфляційних втрат.

Київський апеляційний господарський суд провівши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що перерахунок, який здійснено господарським судом міста Києва, є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 2 235,17 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 145,24 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 40 416,97 грн.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбаченийстаттею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Місцевий господарський суд, провівши перерахунок пені, який здійснено позивачем дійшов висновку, що вимога про стягнення пені в розмірі 40 416,97 грн. підлягає задоволенню частково у розмірі 38 371,72 грн.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок пені, дійшов висновку, що розрахунок пені, який здійснено господарським судом міста Києва є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено стягнення пені у розмірі 38 371,72 грн.

Таким чином, з товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Бі. Сейсмік Юкрейн» на користь публічного акціонерного товариства «Український нафтогазовий інститут» підлягає стягненню 38 371,72 грн. пені, 2 235,17 грн. трьох процентів річних, 13 145,24 грн. інфляційних нарахувань.

Також скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що розгляд справи відбувся за відсутністю представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце його проведення. Оскільки суд першої інстанції надсилав ухвалу, яку направлено відповідачу на адреси, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 04053, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 57, офіс 1 та 04053, Подільський район, Кудрявський узвіз, буд. 7, а відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, значиться адреса: 04053, Подільський район, Кудрявський узвіз, буд. 7, офіс 920.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова №18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Частина 1 ст. 64 зазначає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В свою чергу, ч. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму встановлює, що належною адресою є адреса, яка повідомлена суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала про порушення провадження у справі, яка надсилалась відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (04053, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 57-А, офіс 1,), повернулись до суду без вручення з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Однак, в матеріалах справи наявне рекомендоване поштове повідомлення №0103037000349 про отримання 25.01.2016 представником відповідача ухвали господарського суду міста Києва від 09.02.2016 за адресою: 04053, Подільський район, Кудрявський узвіз, буд. 7. А тому, твердження скаржника про неналежне повідомлення є безпідставним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2016 у справі №910/665/16 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2016 у справі №910/665/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Бі. Сейсмік Юкрейн» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Бі. Сейсмік Юкрейн» на рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2016 у справі №910/665/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2016 у справі №910/665/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/665/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

О.І. Лобань