Рішення № 57868013, 17.05.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2016 р.Справа № 922/815/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків до Зміївської міської ради, м. Зміїв про стягнення коштів в розмірі 4761,31 грн. за участю :

Представник позивача - ОСОБА_1 довіреність №880 від 30.12.2015 року;

Представник відповідача - ОСОБА_2 довіреність б/н від 02.11.2015 року;

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Зміївської міської ради про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за період з червня 2014 року по грудень 2015 року у розмірі 4761,31 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" надавало послуги з централізованого опалення в квартиру за адресою: м. Зміїв, Пролетарське шосе, 1, кв. 64. Згідно довідки КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації" вказана квартира серед зареєстрованого нерухомого майна (квартир) з зареєстрованим правом власності не значиться. Квартири, де ніхто не зареєстрований і які не є приватною власністю, є державним житловим фондом, який перебуває у віданні місцевих рад, в даному випадку у віданні Зміївської міської ради, а відьтак, всі витрати по утриманню таких квартир, в т.ч. і по оплаті послуг з теплопостачання, повинна нести Зміївська міська рада як власник житлового фонду.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.03.2016 року за позовною заявою було порушено провадження по справі №922/815/16 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 квітня 2016 року.

Ухвалою суду від 19.04.2016 року розгляд справи було відкладено на 16 травня 2016 року.

29 квітня 2016 року від ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" до суду надійшли додаткові письмові пояснення до позовної заяви (вх. №14521), які були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.05.2016 року було оголошено перерву до 17 травня 2016 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 17 травня 2016 року, підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Додаткових заяв, клопотань та документів в обгрунтування своєї правової позиції не надав.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву (вх. №12984) проти позову заперечував, в його задоволенні просив відмовити повністю, зазначивши, що споживачем послуг була ОСОБА_3, яка померла 23.05.2014 року. Рішенням виконавчого комітету Зміївської міської ради № 134 від 17.12.2015 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 була передана ОСОБА_4, про що видано ордер на жиле приміщення від 23.12.2015 року. У період часу з червня 2014 року по грудень 2015 року, в вище зазначеній квартирі ніхто не проживав, а тому й не користувався послугами з централізованого опалення.

Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення між Зміївською міською радою та ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" не укладався, отже не можна говорити про виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем, оскільки Зміївська міська рада не є споживачем послуг з централізованого опалення за вказаною вище адресою.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Згідно Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" в період з червня 2014 року по грудень 2015 року надавало послуги з централізованого опалення в квартиру за адресою: м. Зміїв, Пролетарське шосе, 1, кв. 64.

Факт надання послуг з централізованого опалення підтверджується актами про початок та закінчення опалювального сезону в житловому будинку (арк. с. 22-26).

Послуги надавались за тарифами, затвердженими у встановленому законом порядку:

- Рішенням виконавчого комітету Зміївської міської ради Харківської області №27 від 02.02.2011 року погоджено скоригований тариф на послуги з теплопостачання для населення з 04.02.2011 року- 5,69 грн.з ПДВ за 1 кв.м.;

- Постановою № 146 від 17.10.2014 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕ) затвердила тариф на послуги з теплопостачання для населення з 21.11.2014 року - 16,67 грн. з ПДВ за 1 кв. м;

- Постановою № 1171 від 31.03.2015 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕ) затвердила тариф на послуги з теплопостачання для населення з 01.05.2015 року - 26,29 грн. з ПДВ за 1 кв. м..

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації" №90 від 16.02.2010 року, квартира за адресою: м. Зміїв, Пролетарське шосе, 1, кв. 64 серед зареєстрованого нерухомого майна (квартир) з зареєстрованим правом власності не значиться.

За адресою: м. Зміїв, Пролетарське шосе, 1, кв. 64, проживала ОСОБА_3, яка померла 23.05.2014 року. Факт проживання та факт смерті підтверджуються офіціними довідками та витягом з реєстру.

23 грудня 2015 року квартира за адресою: м. Зміїв, Пролетарське шосе, 1, кв. 64 була передана ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Зміївської міської ради № 134 від 17.12.2015 року, що підтверджується ордером на жиле приміщення від 23.12.2015 року, виданим виконавчим комітетом Зміївської міської ради (арк.с. 12).

Як зазначається позивачем, з огляду на те, що квартири, де ніхто не зареєстрований і які не є приватною власністю, є державним житловим фондом, який перебуває у віданні місцевих рад, в даному випадку у віданні Зміївської міської ради, всі витрати по утриманню таких квартир, в т.ч. і по оплаті послуг з теплопостачання, повинна нести Зміївська міська рада як власник житлового фонду.

Відтак, в період між днем смерті попереднього мешканця до дня виділення квартири по ордеру новому мешканцю, тобто з червня 2014 року по грудень 2015 року у відповідача утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за адресою: м. Зміїв, Пролетарське шосе, 1, кв. 64 у розмірі 4761,31 грн..

05 лютого 2016 року відповідачу була вручена претензія по сплаті заборгованості за опалення квартири вих. №23. Проте, у відповіді Зміївської міської ради на вказану претензію (вих.№0219/145 від 11.02.2016 року) в задоволенні претензії було відмовлено, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" з позовом до суду.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить в т.ч. управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно та ін. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Згідно з ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Також підстави виникнення зобов'язань зазначені у ст. 174 Господарського Кодексу України.

Крім того, згідно з п. 1.6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України.

У господарських відносинах грошові зобов'язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Однак оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.

Так, цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб'єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки сторони не перебувають в договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання теплової енергії, як того вимагають норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що отримані відповідачем послуги з централізованого опалення в період з червня 2014 року по грудень 2015 року на суму 4761,31 грн. є безпідставно набутими, а отже, вимоги позивача про відшкодування вартості теплової енергії на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України є правомірними.

Також суд зазначає, що відсутність між Зміївською міською радою та ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" укладеного договору, не є перешкодою для виникнення у споживача послуг зобов'язань згідно Закону "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про теплопостачання" та інших нормативних актів. Відповідач є споживачем житлово - комунальних послуг згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", ЖК України, так як є власником житлового фонду, тому зобов'язаний сплачувати надані послуги з теплопостачання.

Згідно п.18 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою КМ України № 630 від 21.07.2005 року плата за житлово-комунальні послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином.

Згідно приписів статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (п. 2 ст. 614 ЦК України). Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів оплати заявленої до стягнення суми суду не представлено.

Враховуючи вищевикладене, дослідженими судом матеріалами справи підтверджується факт набуття, збереження майна (теплової енергії) відповідачем без достатньої правової підстави. Теплова енергія є специфічною товарною продукцією, яку неможливо повернути в натурі, отже відшкодуванню підлягає її вартість.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми вартості безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 4761,31 грн. нормативно та документально обґрунтованою, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 526, 614, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути зі Зміївської міської ради (63404, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Леніна, 16, код ЄДРПОУ 04058674) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61018, м. Харків, вулиця Балакірєва, 3, код ЄДРПОУ 31555944) суму боргу за надані послуги з централізованого опалення в розмірі 4761,31 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.05.2016 р.

Суддя ОСОБА_5

Справа №922/815/16.