Рішення № 57867920, 17.05.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2016 р.Справа № 922/658/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Терновій М.П.

розглянувши справу

за позовом Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - технічний центр "Енерготехінвест", м. Харків простягнення коштівза участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, (дов. № 18д від 01.03.2016 року);

від відповідача: ОСОБА_1 (дов. № 24 від 19.01.2016 року).

ВСТАНОВИВ:

Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" (позивач) 09.03.2016 р. звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Енерготехінвест" про стягнення передоплати за договором № 7-ЭЭ-11 купівлі-продажу електроенергії від 26.07.2011 року у розмірі 1 838738,53 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 7-ЭЭ-11 купівлі-продажу електроенергії від 26.07.2011 року у частині невиконання відповідачем заявленого та оплаченого позивачем обсягу активної електричної енергії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.03.2016 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.03.2016 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

16.05.2016 року позивач через канцелярію суду надав додаткові пояснення вх. № 15733.

Присутній у судовому засіданні 17.05.2016 року позивач, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав викладених у позовній заяві та наданих до суду документах та зазначає, що відповідачем помилково нараховано позивачу штраф за одностороннє розірвання договору, оскільки зменшення обсягу споживання електричної енергії за договором не свідчить про розірвання договору, оскільки даним договором не передбачено мінімального обсягу споживання електричної енергії, який позивач зобов'язаний купувати у відповідача, до того ж позивач продовжує здійснювати закупівлю електричної енергії за договором по об'єктах позивача у Донецькій області.

Присутній у судовому засіданні 17.05.2016 року відповідач проти позову заперечує у повному обсязі із підстав викладених у наданому до суду відзиві та документах.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.03.2016 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів.

Згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У пункті 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надані роз'яснення, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з частиною другою статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 Господарського процесуального кодексу України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обовязку по доведенню своєї правової позиції.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду від 11.03.2016 року; 4.04.2016 року; 11.04.2016 року та 22.04.2016 року свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Беручи до уваги вищевикладене та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Також господарський суд вважає, що застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Зважаючи на викладене, за висновками суду в матеріалах господарської справи № 922/658/16 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та які є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.05.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 26.07.2011 року між Українським державним підприємством "Укрхімтрансаміак" в особі Миколаївського управління магістрального аміакопроводу (далі-позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Енерготехінвест" (далі-відповідач, продавець) укладено договір № 7-ЭЭ-11 купівлі-продажу електроенергії (т.с. 1 а.с. 10-16)/

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до "31" грудня 2020 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань (пункт 11.1. договору).

Відповідно до умов пункту 1.1. якого, продавець зобов'язується продавати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати електричну енергію на умовах та в строки, передбачені цим договором, додатками до нього та чинними законодавчими і нормативними актами.

Пунктом 3.3.1. вищевказаного договору визначено, що покупець зобов'язаний щомісяця, до 7-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду, направляти продавцю підписаний уповноваженою особою план-графік купівлі-продажу електричної енергії в розрахунковому місяці з зазначеннями заявленої потужності. Обсяг електричної енергії та потужності, узгоджені сторонами у плані-графіку, є договірною величиною на розрахунковий період.

Відповідно до пункту 3.4.1 договору покупець має право до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, узгодити обсяг купленої електроенергії у розрахунковому періоді і провести звірку взаємних розрахунків, що оформляється ОСОБА_2 прийому-передачі та актом звірки взаємних розрахунків.

Згідно з пунктом 6.3 договору вартість придбаної покупцем у розрахунковому періоді електричної енергії вказується у акті прийому-передачі електричної енергії. Остаточний розрахунок між сторонами здійснюється на підставі акту прийому-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період.

Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди №1 від 26.07.2011 рок до договору, оплата за обсяг електричної енергії, що купується, узгоджений сторонами в плані-графіку на розрахунковий період, здійснюється покупцем поетапно у розрахунковому періоді до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду - 100 % від загальної вартості заявленого до постачання в розрахунковому періоді обсягу електричної енергії (т. 1, а.с. 17).

Згідно з пунктом 3.3.7. договору до 10 числа розрахункового місяця постачання, що передує першому місяцю купівлі (першому розрахунковому періоду) електроенергії у продавця, покупець зобов'язаний погасити заборгованість перед електропередавальною організацією за спожиту електроенергію і здійснити 100% передоплату електропередавальній організації заявленого обсягу електроенергії на поточний розрахунковий період.

Згідно з пунктом 5.4. договору обсяг електроенергії, що продається на кожний розрахунковий період у межах терміну дії цього договору узгоджується сторонами у плані-графіку купівлі-продажу електричної енергії. У разі потреби, план-графік купівлі-продажу електричної енергії відповідно до Постанови НКРЕ України № 1472 від 18.12.2009 року може коригуватися сторонами один раз в розрахунковому періоді у бік збільшення шляхом направлення на адресу продавця до 12 числа (включно) розрахункового періоду письмової до заявки покупця, завіреної керівником і головним бухгалтером. Підставою для збільшення обсягу електроенергії, яка продається покупцю продавцем, є 100 % попередня оплата покупцем додатково замовленого у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії. У цьому випадку, за наявності обов'язкової 100 % попередньої оплати до замовленого обсягу, договірною величиною споживання електроенергії буде сума замовленого і до замовленого обсягів.

У пункті 5.9 договору сторони погодили, що у разі, якщо покупець до 7-го числа місяця, що передує розрахунковому, не надав продавцю підписаний зі свого боку план-графік купівлі-продажу електроенергії в розрахунковому місяці з зазначенням заявленої потужності, договірна величина споживання електричної енергії та потужності в розрахунковому місяці для покупця встановлюється на рівні фактичного споживання електричної енергії та потужності у попередньому розрахунковому періоді.

Згідно з пунктом 6.2. договору у разі переплати за фактично спожитий обсяг електроенергії, сума переплати зараховується продавцем в рахунок оплати електроенергії в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок покупця на його письмову вимогу. У випадку недоплати за куплений обсяг електричної енергії в розрахунковому періоді покупець проводить остаточний розрахунок протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі електричної енергії.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем здійснено поставку електричної енергії за період з квітня 2012 року по жовтень 2015 року на загальну суму 30 999 374,22 грн., про що свідчать акти приймання-передачі електроенергії (т. 1, а.с. 91-132).

Наявність переплати на замовлену позивачем електроенергію станом на 31.10.2015 року становить 2 206 486, 24 грн. відповідно до акту звірки взаєморозрахунків № 01/3/10 підписаний сторонами (т. 1, а.с. 19 та т. 2, а.с. 128) та наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 47-90).

На думку позивача, підписанням акту звірки взаємних розрахунків № 01/3/10 від 31.10.2015 року продавець фактично визнав наявність вищевказаної суми переплати.

12.11.2015 року позивачем на адресу відповідача відповідно до пункту 6.2. договору направлено письмову вимогу № 1132 у якій останній зазначає, що станом на 1.11.2015 року сума переплати за фактично спожитий обсяг електроенергії складає 2 206 486, 24 грн., просить відповідача повернути вищевказану суму переплати не пізніше 1.12.2015 року (т. 2, а.с. 77).

Відповідач частково повернув частину передоплати у розмірі 340 000,00 грн. - 7.12.2015 року та у розмірі 27 747,71 грн. - 30.12.2015 року - про що свідчить виписка банку (т. 2, а.с. 167-175).

15.02.2016 року позивач на виконання умов пункту 6.2 договору, повторно направив на адресу відповідача письмову вимогу за вих. № 233 про повернення суми переплати у розмірі 1 838 738, 53 грн. в строк не пізніше 19.02.2016 року (т. 1, а.с. 18).

Вищезазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, у якому зазначає, що за договором №7-ЭЭ-11 купівлі-продажу електроенергії від 26.07.2011 року виникла передоплата з листопада 2015 року у розмірі 1 838738,53 грн.

Станом на 01.03.2016 року на поточний рахунок позивача сума переплати за активну електроенергію не повернута, що і стало причиною звернення із позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 стаття 612 Цивільного кодексу України).

Станом на 31.10.2015 року на рахунку відповідача перебувала передоплата за вищезазначеним договором у розмірі 1 838 738, 53 грн. про що було зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву вх. № 13442 (т. 2, а.с. 138).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення передоплати та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення із відповідача суми передоплати за договором купівлі-продажу електроенергії № 7-ЭЭ-11 від 26.07.2011 року у розмірі 1 838 738,53 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, господарський суд зазначає, що відповідні посилання є необґрунтованими, безпідставними та таким, що не спростовуються матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача у розмірі 27 581, 08 грн., з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Енерготехінвест" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 60, ЄДРПОУ 35859471) на користь Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 15, ЄДРПОУ 31517060) суму у розмірі 1 838 738, 53 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 27 581,08 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.05.2016 р.

Суддя ОСОБА_3