Рішення № 57867725, 18.05.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2016 р.Справа № 916/830/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курка Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Зіновєв Д.С. за довіреністю від 22.03.2016р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма „Ірком-ЕКТ" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 217 414,77 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма „Ірком-ЕКТ" (далі по тексту - ТОВ „НВФ „Ірком-ЕКТ") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3.) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 217 414,77 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 73 895,88 грн., збитків від інфляції в сумі 60 467,34 грн., трьох відсотків річних в сумі 5 748,65 грн., пені в сумі 3 407,02 грн. та штрафу в сумі 73 895,88 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором поставки № 4 від 01.01.2013р. зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного товару.

Відповідно до поданого відповідачем клопотання (вх. № 10347/16 від 22.04.2016р.) останній просив суд відкласти розгляд справи через отримання ним травми, що унеможливлює участь в судовому процесі. Оскільки вказане клопотання надійшло до суду перед початком першого судового засідання, призначеного на 25.04.2016р., судом було відкладено розгляд справи на 18.05.2016р. Проте, в судове засідання, призначене на 18.05.2016р., особисто відповідач або його представник не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, незважаючи на належне повідомлення ОСОБА_3 про час та місце судового розгляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням.

У п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 зазначено наступне. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

У зв'язку з викладеним, приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 не був позбавлений можливості забезпечити свою участь у справі через представника, а також враховуючи, що неявка відповідача у два поспіль судових засідання по справі не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд не вбачає подальших підстав для відкладення судового розгляду.

При цьому, оскільки відповідачем не було подано відзиву на позов, справа розглядається за наявними у ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.01.2013р. між ТОВ „НВФ „Ірком-ЕКТ" (Постачальник) та ОСОБА_3 (Дистриб'ютор) було укладено договір поставки № 4, у відповідності до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Дистриб'ютору товар в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в додатку № 1 до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору, а Дистриб'ютор зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п. 13.1, 13.2 договору поставки № 4 від 01.01.2013р. цей договір набрав чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р., а в частині грошового зобов'язання до повного його виконання. При виконанні сторонами усіх зобов'язань строк дії договору автоматично продовжується, якщо не менше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію, в даному випадку строк договору продовжується на один рік.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Позивачем прийняті на себе за договорами зобов'язання щодо постачання відповідачу товару були виконані належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № 000628 від 15.03.2013р., № 000893 від 05.04.2013р., № 001638 від 29.05.2013р., № 002339 від 25.07.2013р., № 003038 від 17.09.2013р., № 003040 від 17.09.2013р., за якими ОСОБА_3 було прийнято у власність товар загальною вартістю 73 895,88 грн.

Положеннями п.п. 8.1, 8.2 договору поставки № 4 від 01.01.2013р. передбачено, що оплата здійснюється в національній валюті України шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в реквізитах Постачальника у цьому договорі. Оплата здійснюється протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня отримання товар.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не здійснював оплату вартості товару, придбаного у позивача протягом спірного періоду, що є порушенням зобов'язань, покладених на ОСОБА_3 умовами договору поставки № 4 від 01.01.2013р. В результаті викладеного, станом на момент вирішення спору за відповідачем рахується заборгованість перед ТОВ „НВФ „Ірком-ЕКТ" в загальній сумі 73 895,88 грн.

В результаті викладеного позовні вимоги ТОВ „НВФ „Ірком-ЕКТ" в частині стягнення із ОСОБА_3 суми основного боргу в розмірі 73 895,88 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 60 467,34 грн. через порушення останнім власних зобов'язань у спірних правовідносинах. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції, господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги ТОВ „НВФ „Ірком-ЕКТ" у названій частині також підлягають задоволенню.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості товару, поставленого на виконання умов договору поставки № 4 від 01.01.2013р., позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано ОСОБА_3 до сплати 3% річних в суму 5 748,65 грн. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги ТОВ „НВФ „Ірком-ЕКТ" про стягнення із відповідача трьох відсотків річних в сумі 5 748,65 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 8.3 договору поставки № 4 від 01.01.2013р. передбачено, що за порушення строку оплати товару, визначеного п. 8.2, Дистриб'ютор сплачує Постачальнику пеню в розмірі 5% (п'яти відсотків) від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань.

З посиланням на наведені умови договору поставки № 4 від 01.01.2013р. позивачем було нараховано ОСОБА_3 до сплати пеню в сумі 3 407,02 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок даної штрафної санкції, заявленої до стягнення, господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_3 пені в сумі 3 407,02 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, додатковою угодою від 18.09.2013р. до договору поставки № 4 від 01.01.2013р. сторонами було погоджено графік погашення існуючої заборгованості відповідача щодо оплати придбаного товару, яка включала заборгованість спірного періоду та інших періодів поставки, які не охоплюються предметом спору. Виходячи із погодженого графіку, відповідач мав остаточно погасити заборгованість в загальній сумі 132 942,56 грн. в строк не пізніше 22.11.2013р.

Пунктом 2 даної додаткової угоди сторони передбачили, що за порушення строку оплати Дистриб'ютор сплачує Постачальнику штраф в розмірі 20% від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань.

З посиланням на наведену умову додаткової угоди, ТОВ „НВФ „Ірком-ЕКТ" було нараховано відповідачу до сплати штраф в сумі 73 895,88 грн., обрахувавши його за 5 днів порушення ОСОБА_3 своїх грошових зобов'язань. Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених вимог, суд виходить із наступного.

У статті 549 ЦК України, зміст якої був наведений вище по тексту рішення, було надано визначення таких різновидів неустойки (штрафних санкцій) як пеня та штраф. Істотною відмінністю між ними є те, що застосування штрафу є одноразовою дією, в той час як пеня нараховується за кожен день порушення зобов'язання. Наведене цілком узгоджується із правилами нарахування та застосування штрафних санкцій, що визначені ст.ст. 231, 232 ГК України.

Приймаючи до уваги той факт, що сторонами було визначено правову природу санкції, передбаченої п. 2 додаткової угоди від 18.09.2013р., яка може бути застосована лише одноразово щодо конкретного порушення, суд доходить висновку щодо правомірності стягнення із ОСОБА_3 штрафу в сумі 20% від розміру існуючої суми основного боргу. Таким чином, правомірним є стягнення із відповідача штрафу в сумі 14 779,18 грн. (73 895,88 грн. * 0,2 = 14 779,18 грн.), що має наслідком часткове задоволення відповідних позовних вимог ТОВ „НВФ „Ірком-ЕКТ".

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ „НВФ „Ірком-ЕКТ" в загальній сумі 158 298,17 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 73 895,88 грн., збитків від інфляції в сумі 60 467,34 грн., пені в сумі 3 407,02 грн., трьох відсотків річних в сумі 5 748,65 грн. та штрафу в сумі 14 779,18 грн., витікає з умов укладених між сторонами по справі угод, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог частково на суму 158 298,17 грн. Таким чином, із ОСОБА_3 слід стягнути на користь ТОВ „НВФ „Ірком-ЕКТ" суми основного боргу в розмірі 73 895,88 грн., збитків від інфляції в сумі 60 467,34 грн., пені в сумі 3 407,02 грн., трьох відсотків річних в сумі 5 748,65 грн. та штрафу в сумі 14 779,18 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 632, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 /65111, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма „Ірком-ЕКТ" /02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, ідентифікаційний код 21583365/ суму основного боргу в розмірі 73 895 грн. 88 коп. /сімдесят три тисячі вісімсот дев'яносто п'ять грн.. 88 коп./, збитки від інфляції в сумі 60 467 грн. 34 коп. /шістдесят тисяч чотириста шістдесят сім грн. 34 коп./, пеню в сумі 3 407 грн. 02 коп. /три тисячі чотириста сім грн. 02 коп./, три відсотки річних в сумі 5 748 грн. 65 коп. /п'ять тисяч сімсот сорок вісім грн. 65 коп./, штраф в сумі 14 779 грн. 18 коп. /чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять грн. 18 коп./, судовий збір в сумі 2 374 грн. 47 коп. /дві тисячі триста сімдесят чотири грн. 47 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 23.05.2016р.

Суддя С.П. Желєзна