Рішення № 57867673, 18.05.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" травня 2016 р.Справа № 916/5103/15

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Шевченко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 31.12.2015р. №01/11-1307

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (юридична адреса: 65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-б, код ЄДРПОУ 34674102; адреса, вказана позивачем: 65101, м. Одеса, вул. Варненська, буд. 27)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (65007, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, буд. 12, код ЄДРПОУ ВП 20943502)

про: стягнення 53684,74 грн., -

Суть спору: Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської філії Відкритого акціонерного товариства «Української страхової компанії «Дженералі Гарант» про стягнення 53684,74 грн., з яких: 35929,98 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 10053,49 грн. пені, 714,03 грн. 3% річних та 6987,24 грн. індексу інфляції.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором на постачання теплової енергії №6342 від 01.12.2010р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.12.2015р. (суддя Демешин О.А.) порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.02.2016р. (суддя Демешин О.А.) продовжено строк розгляду справи №916/5103/15 до 14.03.2016р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 01.03.2016р. №334 відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.3.12 рішення зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол від 03.02.2016р. №17-2/2016), у звязку з перебуванням судді Демешина О.А. на тривалому лікарняному, здійснено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу №916/5103/15 розподілено судді Бездолі Ю.С.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.03.2016р. справу №916/5103/15 прийнято до провадження суддею Бездолею Ю.С.; розгляд справи призначено на 28.03.2016р. о 10:30; витребувано додаткові документи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.03.2016р. замінено первісного відповідача - Одеську філію Відкритого акціонерного товариства «Української страхової компанії «Дженералі Гарант» на належного відповідача - Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»; розгляд справи розпочато заново; розгляд справи призначено на 18.04.2016р. об 11:00; витребувано додаткові документи.

14.04.2016р. за вх.№9591/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.04.2016р. розгляд справи відкладено на 18.05.2016р. об 11:00; витребувано додаткові документи.

18.05.2016р. за вх.№12437/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 30.03.2016р. та від 21.04.2016р., які повернулись до суду з довідками пошти «за закінченням терміну зберігання».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з наступними змінами та доповненнями).

За таких обставин відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами справи за відсутністю належним чином повідомленого представника відповідача.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

01.12.2010р. між Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси» (Теплопостачальна організація, позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанії «Дженералі Гарант» (нині - Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО») (Споживач, відповідач) укладений договір на постачання теплової енергії №6342, відповідно до якого Теплопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобовязується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п.2.1 договору теплова енергія постачається Споживачу на опалення офісу АДРЕСА_1, в обсягах згідно Додатку 1 до цього договору. Даний обєкт належить Споживачу на підставі договору №1 купівлі-продажу квартири від 30.03.2000р. №1-К-5382.

У відповідності до п.3.2.2 договору Споживач зобовязується, зокрема, виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором.

Згідно з п.4.2.1 Теплопостачальна організація зобовязується забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з додатком 1.

За п.5.3 договору кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом: на опалення - згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплоспоживчого обладнання Споживача в розрахунковий період. Теплове навантаження - це норма витрат на опалення будівлі, яка визначається згідно будівельного обсягу та опалювальних характеристик будівель.

Відповідно до п.6.1 договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації по тарифу для інших споживачів встановленого з 01.07.2009р. рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.12.2008р. за №1612 у розмірі 660,64 грн. за 1 Гкал. Нові тарифи встановлює орган місцевого самоврядування, вони не є предметом узгодження між Теплопостачальною організацією та Споживачем, нарахування з застосуванням нових тарифів проводяться з дати встановлення, зазначеної у відповідному рішенні про встановлення тарифу.

Згідно з п.6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

У відповідності до п.6.3 договору Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.

За п.6.5 договору для підвищення дисципліни взаєморозрахунків та своєчасного проведення оплати, Споживач та Теплопостачальна організація щомісячно до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Підписання акту звіряння взаєморозрахунків є обовязковим для Споживача та Теплопостачальної організації.

Відповідно до п.6.6 договору перераховані Споживачем платежі зараховуються згідно призначення платежу зазначеного в банківських документах, а в разі відсутності такого зазначення в наступному порядку: в першу чергу в рахунок погашення пені, далі заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, потім поточні платежі.

Згідно з п.6.7 договору в разі несвоєчасного виконання грошового зобовязання Споживач зобовязаний сплатити Теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм ст. 625 ЦК України та крім цього йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до п.7.2.3 договору в разі несвоєчасного виконання грошового зобовязання Споживач зобовязаний сплатити Теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм ст. 625 ЦК України та крім цього йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту коли грошове зобовязання мало бути виконане.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з 01.03.2010р. та діє до 31.12.2011р.

Відповідно до п.10.4 договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку про його припинення не буде письмово заявлене однією із сторін.

Додатковою угодою №1 від 01.11.2011р. до договору №6342 від 01.12.2010р. сторони дійшли згоди про наступне:

- згідно протоколу №38 чергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанії «Дженералі Гарант» від 20.04.2011р. сторони дійшли згоди про зміну попереднього найменування Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанії «Дженералі Гарант» на нове найменування Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в договорі №6342 від 01.12.2010р.;

- на підставі постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011р. за №133 «Про встановлення тарифів на теплову енергію КП «Теплопостачання міста Одеси» з 01.10.2011р. тариф за 1 Гкал для інших споживачів становить 1015,56 грн. (з ПДВ).

На виконання умов договору позивач за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року (включно) поставив, а відповідач фактично одержав теплову енергію на загальну суму 35929,98 грн., на оплату якої позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури: в листопаді місяці 2014р. на суму 3099,31 грн., в грудні місяці 2014р. на суму 7666,07 грн., в січні місяці 2015р. на суму 8631,52 грн., в лютому місяці 2015р. на суму 6470,46 грн., в березні місяці 2015р. на суму 8133,39 грн., в квітні місяці 2015р. на суму 1929,23 грн.

Облік поставленої теплової енергії визначався у відповідності до умов укладеного між сторонами договору розрахунковим способом (п.5.3 договору).

Суд враховує, що у попередній опалювальний період теплову енергію, облік якої також здійснювався розрахунковим способом, відповідачем оплачено своєчасно та в повному обсязі, про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки по рахункам за листопад 2013 року - червень 2014 року. За таких обставин відповідач погоджувався з правильністю способу визначення обліку теплової енергії.

Між тим, вартість теплової енергії за опалювальний сезон 2014-2015 р.р. відповідачем не оплачена.

21.05.2015р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію про сплату боргу від 12.05.2015р. за вих.№13/2-04-242, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором на постачання теплової енергії №6342 від 01.12.2010р. в частині повної та своєчасної оплати теплової енергії стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, споживач теплової енергії зобовязаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобовязання за договором на постачання теплової енергії №6342 від 01.12.2010р. в частині повної та своєчасної оплати поставленої за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року (включно) теплової енергії, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 35929,98 грн.

Іншого відповідачем не доведено.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» в частині стягнення з відповідача 35929,98 грн. боргу.

Щодо заявлених до стягнення 10053,49 грн. пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.7.2.3 договору на постачання теплової енергії №6342 від 01.12.2010р.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за визначені періоди у розмірі 10053,49 грн.

Між тим, господарський суд не може в повному обсязі прийняти до уваги виконаний позивачем розрахунок пені, оскільки останній виконаний позивачем частково неправильно, з арифметичними помилками.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має зясовувати обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у звязку з порушенням грошового зобовязання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобовязання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо зясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобовязати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобовязати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Така ж правова позиція викладена і у п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» (з наступними змінами і доповненнями).

Господарським судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобовязання, виконано розрахунок пені та визначено, що пеня за визначений позивачем період становить 10104,75 грн., між тим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10053,49 грн. пені.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З огляду на відсутність в матеріалах справи відповідного клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в заявленій сумі 10053,49 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд погоджується із здійсненим позивачем розрахунком 3% річних, вважає його правомірним.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 714,03 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас господарський суд не може в повному обсязі прийняти до уваги виконаний позивачем розрахунок індексу інфляції, оскільки останній виконано позивачем частково неправильно, з арифметичними помилками.

Господарським судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобовязання, виконано розрахунок індексу інфляції та визначено, що розмір індексу інфляції склав 7563,57 грн., між тим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6987,24 грн. індексу інфляції.

Водночас з огляду на відсутність в матеріалах справи відповідного клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача індексу інфляції в заявленій сумі - 6987,24 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (65007, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, буд. 12, код ЄДРПОУ ВП 20943502) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-б, код ЄДРПОУ 34674102) 35929 (тридцять пять тисяч девятсот двадцять девять) грн. 98 коп. боргу, 10053 (десять тисяч пятдесят три) грн. 49 коп. пені, 714 (сімсот чотирнадцять) грн. 03 коп. 3% річних, 6987 (шість тисяч девятсот вісімдесят сім) грн. 24 коп. індексу інфляції та 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області.

Повне рішення складено 23 травня 2016 р.

Суддя Ю.С. Бездоля