Рішення № 57867513, 16.05.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року Справа № 915/193/16

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представників позивача: ОСОБА_2, дов.№04/1191 від 01.02.2016,

ОСОБА_3, дов. №04/1155 від 26.12.2015,

представника відповідача: ОСОБА_4, дов. №3 від 16.03.2016,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Миколаївгаз (54000, м.Миколаїв, вул.Чигрина, 159),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Енетеп

(55200, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Гагаріна, 17),

про: стягнення заборгованості у сумі 30073,62 грн., з яких: 26250,15 грн. основного боргу, 3038,84 грн. пені, 207,28 грн. 3% річних та 577,35 грн. збитків від інфляції.

Згідно заяви позивача вих.№1097 від 17.03.2016: стягнення 50164,6 грн., з яких: 44745,69 грн. основного боргу, 4702,12 грн. пені, 320,73 грн. 3% річних та 396,06 грн. збитків від інфляції.

Згідно заяви позивача б/н від 04.05.2016: стягнення 48391,51 грн., з яких: 44745,69 грн. основного боргу, 3167,28 грн. пені, 216,04 грн. 3% річних та 262,5 грн. збитків від інфляції, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 26250,15 грн. основного боргу, 3038,84 грн. пені, 207,28 грн. - 3% річних та 577,35 грн. збитків від інфляції.

Під час розгляду справи, 18.03.2016 позивач надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог №1097 від 17.03.2016, в якій просить стягнути з відповідача 44745,69 грн. основного боргу, 4702,12 грн. пені, 320,73 грн. - 3% річних та 396,06 грн. збитків від інфляції (а.с.43-44).

04.05.2016 позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н від 04.05.2016, в якій просить стягнути з відповідача 44745,69 грн. основного боргу, 3167,28 грн. пені, 216,04 грн. - 3% річних та 262,5 грн. збитків від інфляції (а.с.104).

Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача б/н від 04.05.2016.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між Оператором ГРМ та споживачем було укладено Договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №09420VІRO9DT016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим). Постановою НКРЕКП від 29.12.2015 №3181 для позивача встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 722,9 грн. за 1000 куб.м (без урахування ПДВ). Так на виконання умов Договору позивачем для відповідача в січні 2016 року було надано послуги з розподілу 73,95 тис. куб.м природного газу на загальну суму 64150,15 грн., а в лютому 2016 року 21,321 тис. куб.м на суму 18495,54 грн. Факт постачання підтверджується підписаними обома сторонами актами наданих послуг з розподілу природного газу від 31.01.2016 №МКП00002656 та від 29.02.2016 №МКП00004681. В свою чергу відповідачем зобовязання за Договором були виконані частково, сплачено 36000,0 грн. 29.01.2016 та 1900,0 грн. 10.02.2016. Станом на день предявлення позову заборгованість відповідача за послуги з розподілу природного газу складає 44745,69 грн. У звязку з порушенням відповідачем зобовязань по оплаті наданих послуг за договором, позивачем нараховані пеня, 3% річних та збитки від інфляції.

21.03.2016 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву вих.№28/192, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити задоволенні позову. Та зазначає, що договору розподілу природного газу між ТОВ Енетеп та ПАТ Миколаївгаз укладено не було. А тому відсутні підстави стягнення боргу та штрафних санкцій передбаченими Типовим договором, який наданий позивачем та лише ним підписаний. Підпис відповідача у цьому договорі відсутній. Заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу №09420VIRO9DT016, відповідачем підписана, але в супереч нормам Кодексу газорозподільних систем, письмова форма договору розподілу природного газу відповідачу, як споживачу, до сьогоднішнього дня так і не надана ПАТ Миколаївгаз. Та вказує, що згідно п.6 розділу VI. Комерційні умови доступу до газорозподільної системи для отримання/передачі природного газу Кодексу газорозподільних системи, оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу. Надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Відповідач, зазначає, що договору розподілу природного газу між ТОВ Енетеп та ПАТ Миколаївгаз укладено не було. Будь-які акти приймання-передачі наданих послуг газу між ними відсутні. Тому у позивача відсутні підстави, які чітко визначені Кодексом газорозподільних системи, для оплати вартості послуг в розмірі 30073,62 грн. Також вказує на те, що позивачем не було додержано порядку досудового врегулювання спору та не направлено претензію на адресу відповідача.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові, заяві про зменшення розміру позовних вимог та запереченнях проти позову.

Відповідно до ст.77 ГПК України у судових засіданнях 21.03.2016, 12.04.2016, 18.04.2016 та 04.05.2016 оголошувались перерви.

У судовому засіданні 16.05.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

01.01.2016 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Миколаївгаз та Товариством з обмеженою відповідальністю Енетеп укладений Типовий договір розподілу природного газу (надалі Типовий договір), шляхом підписання заяви-приєднання №09420VIRO9DT016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (а.с.7-9).

У відповідності до п.2.1 Типового договору, Оператор ГРМ (позивач у справі) зобовязується надати споживачу (відповідач у справі) послугу з розподілу природного газу, а споживач зобовязується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Згідно до п.6.6 Типового договору, надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписані два акти, а саме: акт №МКП00002656 наданих послуг з розподілу природного газу від 31.01.2016 за січень 2016 рік у обсязі 73,95 тис. куб.м на суму 64150,15 грн. (з ПДВ) та акт №МКП00004681 наданих послуг з розподілу природного газу від 29.02.2016 за лютий 2016 рік у обсязі 21,321 тис. куб.м на суму 18495,54 грн. (з ПДВ) (а.с.11, 47).

Тобто, на виконання умов Типового договору, позивачем, протягом січня лютого 2016 року, були надані відповідачу послуги з розподілу 95,271 тис. куб. м природного газу на загальну суму 82645,69 грн., що підтверджується копіями актів наданих послуг від 31.01.2016, 29.02.2016 (а.с.11, 47) та не заперечується відповідачем.

Згідно наданих позивачем банківських виписок вбачається, що відповідачем було частково сплачено вартість послуг з розподілу природного газу в сумі 36000,0 грн. за платіжним дорученням №235 від 29.01.2016 та 1900,0 грн. за платіжним дорученням №244 від 10.02.2016 (а.с.12, 48).

Станом на час розгляду справи, відповідачем не оплачено за послуги з розподілу природного газу 44745,69 грн. (82645,69 грн. 37900,0 грн.).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.6.4 Типового договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.

Доказів вручення або направлення відповідачу рахунків на оплату послуги з розподілу природного газу за січень-лютий 2016 року, позивачем суду не надано.

Оскільки позивачем не доведено, що умови п.6.4 Типового договору, в частині виставлення рахунків, ним були дотримані, то суд вважає, що обовязок відповідача по оплаті боргу за надані послуги з розподілу природного газу мав виникнути лише після предявлення позивачем вимоги в порядку ст.530 ЦК України.

Так, згідно ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Такою вимогою по зобовязанням січня 2016 року суд вважає направлену на адресу відповідача позовну заяву, яка була отримана останнім 02.03.2016. Таким чином, обовязок по оплаті мав бути виконаний відповідачем протягом 7 днів, тобто до 09.03.2016 (включно).

Вимогою по зобовязанням лютого 2016 року суд вважає направлену на адресу відповідача заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с.43), яка була отримана останнім 21.03.2016 (а.с.107). Таким чином, обовязок по оплаті мав бути виконаний відповідачем протягом 7 днів, тобто до 28.03.2016 (включно).

У вказані терміни та станом на час розгляду справи, відповідачем залишок заборгованості з оплати послуг у сумі 44745,69 грн. не погашений.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 44745,69 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням встановлених судом термінів, в які мала бути здійснена оплата наданих послуг за січень та лютий 2016 року, судом уточнені виконані позивачем розрахунки пені та 3% річних.

Так, у відповідності до п.8.2 Типового договору, у разі порушення відповідачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі п.8.2 Типового договору, з урахуванням приписів ч.6 ст.232 ГК України, позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну оплату заборгованості за послуги з розподілу природного газу за січень 2016 року у сумі 3167,28 грн. за період з 19.02.2016 по 04.05.2016.

Оскільки за зобовязаннями січня 2016 року обовязок по оплаті відповідачем послуг вважається простроченим з 10.03.2016, а за зобовязаннями лютого 2016 року - з 29.03.2016 то нарахування позивачем пені з 19.02.2016 є неправомірним. Також позивачем не було враховано, що з 22.04.2016 змінилась облікова ставка НБУ.

Судом розмір пені нарахованої за зобовязаннями січня та лютого 2016 року уточнено, а саме:

1) за зобовязаннями січня 2016 року за період з 10.03.2016 по 04.05.2016 (56 днів):

- період нарахування з 10.03.2016 по 21.04.2016 (43 дн.), ставка НБУ 22%, подвійна ставка НБУ 44%: 26250,15 грн. х 44% х 43 дн. /365дн.=1360,69 грн.;

- період нарахування з 22.04.2016 по 04.05.2016 (13 дн.), ставка НБУ 19%, подвійна ставка НБУ 38%: 26250,15 грн. х 38% х 13 дн. /365дн.=355,28 грн.;

2) за зобовязаннями лютого 2016 року за період з 29.03.2016 по 04.05.2016 (37 днів):

- період нарахування з 29.03.2016 по 21.04.2016 (24 дн.), ставка НБУ 22%, подвійна ставка НБУ 44%: 18495,54 грн. х 44% х 24 дн. /365дн.= 535,1 грн.;

- період нарахування з 22.04.2016 по 04.05.2016 (13 дн.), ставка НБУ 19 %, подвійна ставка НБУ 38%: 18495,54 грн. х 38% х 13 дн. /365дн.= 250,32 грн.

Всього за прострочення зобовязань січня лютого 2016 року пеня, яка підлягає стягненню становить 2501,39 грн.

В частині стягнення пені у сумі 665,89 грн. слід відмовити.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 216,04 грн. - 3% річних за період з 19.02.2016 по 04.05.2016 та 262,5 грн. збитків від інфляції за березень 2016 року.

Оскільки, при перевірці розрахунку 3% судом встановлено, що за зобовязаннями січня 2016 року обовязок по оплаті відповідача виник 10.03.2016, а не з 19.02.2016, як визначено позивачем, то судом було уточнено розрахунок 3% річних наданий позивачем, а саме:

1) за зобовязаннями січня 2016 року за період з 10.03.2016 по 04.05.2016 (56 днів):

за період з 10.03.2016 по 04.05.2016 (56 дн.), виходячи із суми боргу 26250,15 грн.: 26250,15 грн. х 3% х 56 дн. / 365 дн. = 120,82 грн.;

2) за зобовязаннями лютого 2016 року за період з 29.03.2016 по 04.05.2016 (37 днів), виходячи із суми боргу 18495,54 грн.: 18495,54 грн. х 3% х 37 дн. / 365 дн. = 56,25 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню підлягають 3% річних у загальній сумі 177,07 грн.

В частині стягнення 3% річних у сумі 38,97 грн. слід відмовити.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок збитків від інфляції, суд дійшов наступних висновків.

Згідно абз.2 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату № 265 від 27.07.2007 Про затвердження ОСОБА_1 розрахунку базового індексу споживчих цін).

Отже при стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобовязання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується, вказана правова позиція також зазначена в Постанові Вищого Господарського Суду України по справі №29/75-10-1823 від 24.11.2010, по справі №4/54-10-18-18 від 19.01.2011 та по справі №915/727/13 від 30.10.2013.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку збитків від інфляції, за зобовязаннями січня 2016 року ним нараховані інфляційні втрати за березень 2016 року. Однак, зобовязання з оплати боргу за надані у січні 2016 року послуги мали бути виконані відповідачем до 10.03.2016, тобто прострочка зобовязання виникла у тому ж місяці, за який позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат.

Як зазначалось вище, найменший період визначення становить місяць, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Враховуючи, що позивачем нараховані інфляційні за березень місяць 2016 року, при цьому, прострочення виконання відповідачем зобовязання не дорівнюють календарному місяцю, то суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення 262,5 грн. збитків від інфляції задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1378,0 грн. х 98,0% = 1350,44 грн.).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енетеп, 55200, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Гагаріна, 17 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 31675873) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Миколаївгаз, 54000, м.Миколаїв, вул.Чигрина, 159 (п/р НОМЕР_1 в ПАТ Банк Кліринговий дім МФО 300647, код ЄДРПОУ 05410263) 44745,69 грн. основного боргу, 2501,39 пені, 177,07 грн. - 3% річних та 1350,44 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 23 травня 2016 року.

Суддя М.В.Мавродієва