Рішення № 57867356, 17.05.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 травня 2016 року Справа № 913/72/16

Провадження №17/913/72/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 188135,82 грн.

Колегія суддів у складі:

Головуючий - суддя Фонова О.С.

Судді: Іванов А.В., Корнієнко В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю від 15.07.2014 № 14- 182;

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю №23 від 31.12.2015.

.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 13-206-ВВ від 04.01.2013 у сумі 112468,86 грн., пені у сумі 12301,13 грн., 3% річних у сумі 4028,90 грн. та інфляційних втрат у сумі 59336,93 грн.

Представником відповідача у судовому засіданні 28.01.2016 було надано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив про часткове припинення зобовязань перед відповідачем за договором купівлі-продажу природного газу №13-206-ВВ від 04.01.2013 у сумі 112468,86 грн., шляхом часткового зарахування зустрічних зобовязань позивача перед відповідачем, відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 01-02-43/1991 від 19.11.2015.

У відзиві також зазначено, що 19.11.2015 відповідач надіслав на адресу позивача лист №01-02-43/1991/1 від 19.11.2015 та додану до нього заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №01-02-43/1991 від 19.11.2015.

Відповідач вказує на те, що у позивача існує заборгованість перед відповідачем на суму 42600893,62 грн., яка виникла за договорами з надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами:

- за договором від 30.01.2014 №14 -123- ТН у сумі 15893861,53 грн.;

- за договором від 30.01.2014 №14-124-ТБ у сумі 2113309,29 грн.;

- за договором від 30.01.2014 № 14-34-ПР у сумі 24593722,80 грн.

В свою чергу у відповідача також існує заборгованість перед позивачем.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач заявляє про часткове припинення зобовязання перед відповідачем за договором купівлі-продажу природного газу № 13-206-ВВ від 04.01.2013 у сумі 112468,86 грн., шляхом часткового зарахування зустрічних зобовязань позивача перед відповідачем, згідно до договорів з надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами:

- за договором від 30.01.2014 №14 -123- ТН у сумі 15893861,53 грн.;

- за договором від 30.01.2014 №14-124-ТБ у сумі 2113309,29 грн.;

- за договором від 30.01.2014 № 14-34-ПР у сумі 21304150,63 грн.

Також відповідач зазначає, що починаючи з березня 2014 року до теперішнього часу події, які відбуваються на території м. Луганська та Луганської області, є форс-мажорними обставинами, що унеможливлюють здійснення господарської діяльності відповідачем, на підтвердження яких до відзиву додано сертифікат №580 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а тому просить відмовити позивачу у стягненні пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Представником відповідача у судовому засіданні 10.03.2016 було надано пояснення № б/н від 09.03.2016, щодо заяви про зарахування зустрічних вимог, яка була отримана ПАТ «Луганськгаз» 29.09.2015, згідно яких відповідач зазначає, що на момент направлення заяви про зарахування зустрічних вимог позивач не мав права вимоги за договором купівлі-продажу природного газу №13-202-ВТВ від 04.01.2013, оскільки відповідно до додаткової угоди № 11 від 22.12.2014 до вищевказаного договору, остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ здійснюється покупцем не пізніше 20 числа, місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки в газу, тобто 20.01.2016.

22.03.2016 представником позивача в якості доказу існування боргу було подано заяву про зарахування зустрічних позовних вимог № 26-64711.2-15 від 18.09.2015, згідно якої Публічне акціонерне товариство "Луганськгаз" має заборгованість перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.13 №13-202-ВТВ у сумі 250164884,85 грн.

В свою чергу Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Луганськгаз" у сумі 39981090,73 грн., яка виникла за договорами з надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами:

- за договором від 30.01.14 №14-123-ТН у сумі 13 521 155,95 грн.;

- за договором від 30.01.14 №14-124-ТБ у сумі 1 855 265,09 грн.;

- за договором від 30.01.14 №14-34-ПР у сумі 24 604 669,69 грн.

Керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заявила про часткове припинення зобовязання перед Публічним акціонерним товариством "Луганськгаз" у сумі 33000000,00 грн., за договорами з надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, а саме: за договором від 30.01.2014 №14-123-ТН у сумі 11000000,00 грн.; за договором від 30.01.2014 №14-124-ТБ у сумі 1000000,00 грн.; за договором від 30.01.2014 №14-34-ПР у сумі 21000000,00 грн., шляхом часткового зарахування зустрічних зобовязань Публічного акціонерного товариства "Луганськгаз" перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" згідно з договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.13 №13-202-ВТВ у сумі 33000000,00 грн.

Представником відповідача у судовому засіданні 22.03.2016 було надано пояснення № 01-02-54 від 21.03.2016, щодо заяви про зарахування зустрічних вимог №01-02-43/1991 від 19.11.2015, та бухгалтерську довідку за листопад 2015 року № 01-02-61-478 від 21.03.2016.

Здійснюючи зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно заяви про зарахування зустрічних вимог №01-02-43/1991 від 19.11.2015, ПАТ "Луганськгаз" враховував заборгованості по договорам у наступному вигляді:

- заборгованість ПАТ "Луганськгаз" перед ПАТ НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 №13-411-ПР у сумі 34035168,96 грн. була припинена повністю заборгованістю ПАТ НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Луганськгаз" за договорами транспортування: №14-123- ТН від 30.01.2014 у сумі 15893861,53грн., №14-124-ТБ від 30.01.2014 у сумі 2113309,29 грн. та частково №14-34- ПР від 30.01.2014 у сумі 16027998,14 грн.;

- заборгованість ПАТ "Луганськгаз" перед ПАТ НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу від 28.09.2012 №12/4-304-В у сумі 1720,50 грн. була припинена повністю заборгованістю ПАТ НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Луганськгаз" за договором транспортування №14-34-ПР від 30.01.2014 у сумі 1720,50 грн.;

- заборгованість ПАТ "Луганськгаз" перед ПАТ НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-201-В у сумі 4994676,79 грн. була припинена повністю заборгованістю ПАТ НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Луганськгаз" за договором транспортування №14-34-ПР від 30.01.2014 у сумі 4994676,79 грн.;

- заборгованість ПАТ "Луганськгаз" перед ПАТ НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 № 14/284/11 - В у сумі 167286,34 грн. була припинена повністю заборгованістю ПАТ НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Луганськгаз" за договором транспортування №14-34-ПР від 30.01.2014 у сумі 167286,34 грн.;

- заборгованість ПАТ "Луганськгаз" перед ПАТ НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-206-ВВ у сумі 112468,86 грн. була припинена повністю заборгованістю ПАТ НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Луганськгаз" за договором транспортування №14-34-ПР від 30.01.2014 у сумі 112468,86 грн.;

Відповідач зазначив, що у ПАТ НАК "Нафтогаз України" за договором від 30.01.14 №14-34-ПР станом на 01.12.2015 залишилась заборгованість перед відповідачем у сумі: 24593722,80 грн. - 16027998,14 грн. - 1720,50 грн. - 4994676,79 грн. - 167286,34 грн. - 112468,86 грн. = 3289572,17 грн.

Представником відповідача у судовому засіданні 29.03.2016 було подано додаткові пояснення, щодо заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог № 26-64711.2-15 від 18.09.2015, згідно яких він зазначає, що у своїй заяві ПАТ НАК «Нафтогаз України» вказав, що у ПАТ «Луганськгаз» існує перед позивачем зобовязання щодо сплати грошових коштів за договором №13-202ВТВ від 04.01.2013. Оскільки станом на вересень 2015 року за договором №13-202ВТВ від 04.01.2013 у відповідача ще не виникло грошове зобовязання, з урахуванням умов додаткової угоди №11 від 22.12.2014, позивач вказує на те, що у позивача ще не виникло право вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості.

Отже, відповідач вважає, що заява ПАТ НАК «Нафтогаз України» про зарахування зустрічних однорідних вимог № 26-64711.2-15 від 18.09.2015 не може прийматися судом до уваги, оскільки є неправомірною.

Позивачем у судовому засіданні було подано додаткові пояснення № б/н від 11.02.2016, згідно яких він вважає, що сертифікат №580 від 19.09.2014 про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України, не має враховуватись судом як належний доказ форс-мажорних обставин з огляду на наступне.

Право Торгово-промислової палати України надавати сертифікати про настання форс-мажорних обставин встановлено ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», яка була доповнена на підставі Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», що набрав чинності 15.10.2014.

Оскільки сертифікат № 580 був виданий 19.09.2014, тобто раніше ніж набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», позивач вважає, що вищевказаний сертифікат було видано за відсутності у Торгово-промислової палати України відповідних повноважень щодо його видачі.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що були присутніми у судовому засіданні, суд

в с т а н о в и в:

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач у справі), як Продавцем, та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13-206-ВВ від 04.01.2013 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобовязується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ (далі газ), а Покупець зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що Продавець передає Покупцеві у 2013 році газ в обсязі 63,210 тис. куб. м.

ОСОБА_3 з п. 6.1. Договору в редакції Додаткової угоди до Договору №2 від 31.12.2013, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі газу.

ОСОБА_3 з п. 6.1. Договору в редакції Додаткової угоди до Договору №3 від 28.04.2014, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Також, згідно п. 6.2 Договору, оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ.

За наявності заборгованості Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.

Відповідно до п. 7.2. Договору в редакції Додаткової угоди до Договору №2 від 31.12.2013, у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу, Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, Покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

ОСОБА_3 з п. 8.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обовязків щодо Договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних) обставин.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених Сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобовязань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 8.3 Договору, сторони зобовязані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства.

Також, згідно п. 8.4 Договору, настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку.

ОСОБА_3 з п. 8.5 Договору, виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови Покупця від сплати Продавцеві за газ, який був поставлений до їх виникнення.

Крім того, було укладено 7 додаткових угод, згідно яких змінювались обсяги поставки газу та ціна (а.с.24-33).

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що здійснив передачу газу на загальну суму 388378,08 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу за період з січня по грудень 2013 року та з січня по грудень 2014 року, підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками.

В порушення умов Договору відповідач свої зобовязання, щодо оплати газу, виконав частково, у звязку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості у сумі 112468,86 грн.

Також позивач, у звязку з порушенням строків оплати просить стягнути з відповідача пеню у сумі 12301,13 грн., 3% річних у сумі 4028,90 грн. та інфляційні втрати у сумі 59336,93 грн.

Представником відповідача у судовому засіданні 28.01.2016 було надано відзив на позовну заяву № б/н від 28.01.2016, згідно якого позивач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та відповідача, надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

ОСОБА_3 ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

ОСОБА_3 ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу за період з січня-грудня 2013 року, січня-грудня 2014 року природний газ на суму 388378,08 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу від 31.01.2013, 28.02.2013, 31.03.2013, 30.04.2013, 31.05.2013, 30.06.2013, 31.07.2013, 31.08.2013, 30.09.2013, 31.10.2013, 30.11.2013, 31.12.2013, 31.01.2014, 28.02.2014, 31.03.2014, 30.04.2014, 31.05.2014, 30.06.2014, 31.07.2014, 31.08.2014, 30.09.2014, 31.10.2014, 30.11.2014, 31.12.2014.

Відповідач зобовязання з оплати поставленого природного газу виконав частково в сумі 275909,22 грн., решту боргу не сплатив. Залишилась несплаченою заборгованість за використаний природний газ у червні-грудні 2014 року, яка складає 112468,86 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

19.11.2015 відповідач надіслав на адресу позивача лист №01-02-43/1991/1 від 19.11.2015 та додану до нього заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №01-02-43/1991 від 19.11.2015. Докази надсилання містяться в матеріалах справи (а.с.97-99).

Відповідач вказав, що у позивача існує заборгованість перед відповідачем на суму 42600893,62 грн., яка виникла за договорами з надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами:

- за договором від 30.01.2014 №14 -123- ТН у сумі 15893861,53 грн.;

- за договором від 30.01.2014 №14-124-ТБ у сумі 2113309,29 грн.;

- за договором від 30.01.2014 № 14-34-ПР у сумі 24593722,80 грн.

В свою чергу у відповідача також існує заборгованість перед позивачем.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач заявив про часткове припинення зобовязання перед відповідачем за договором купівлі-продажу природного газу № 13-206-ВВ від 04.01.2013 у сумі 112468,86 грн., шляхом часткового зарахування зустрічних зобовязань позивача перед відповідачем, згідно до договорів з надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами:

- за договором від 30.01.2014 №14 -123- ТН у сумі 15893861,53 грн.;

- за договором від 30.01.2014 №14-124-ТБ у сумі 2113309,29 грн.;

- за договором від 30.01.2014 № 14-34-ПР у сумі 21304150,63 грн.

Представником відповідача у судовому засіданні 22.03.2016 було надано пояснення № 01-02-54 від 21.03.2016, щодо заяви про зарахування зустрічних вимог №01-02-43/1991 від 19.11.2015, та бухгалтерську довідку за листопад 2015 року № 01-02-61-478 від 21.03.2016.

Здійснюючи зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно заяви про зарахування зустрічних вимог №01-02-43/1991 від 19.11.2015, ПАТ "Луганськгаз" враховував заборгованості по договорам у наступному вигляді:

- заборгованість ПАТ "Луганськгаз" перед ПАТ НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 №13-411-ПР у сумі 34035168,96 грн. була припинена повністю заборгованістю ПАТ НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Луганськгаз" за договорами транспортування: №14-123- ТН від 30.01.2014 у сумі 15893861,53грн., №14-124-ТБ від 30.01.2014 у сумі 2113309,29 грн. та частково №14-34- ПР від 30.01.2014 у сумі 16027998,14 грн.;

- заборгованість ПАТ "Луганськгаз" перед ПАТ НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу від 28.09.2012 №12/4-304-В у сумі 1720,50 грн. була припинена повністю заборгованістю ПАТ НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Луганськгаз" за договором транспортування №14-34-ПР від 30.01.2014 у сумі 1720,50 грн.;

- заборгованість ПАТ "Луганськгаз" перед ПАТ НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-201-В у сумі 4994676,79 грн. була припинена повністю заборгованістю ПАТ НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Луганськгаз" за договором транспортування №14-34-ПР від 30.01.2014 у сумі 4994676,79 грн.;

- заборгованість ПАТ "Луганськгаз" перед ПАТ НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 № 14/284/11 - В у сумі 167286,34 грн. була припинена повністю заборгованістю ПАТ НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Луганськгаз" за договором транспортування №14-34-ПР від 30.01.2014 у сумі 167286,34 грн.;

- заборгованість ПАТ "Луганськгаз" перед ПАТ НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-206-ВВ у сумі 112468,86 грн. була припинена повністю заборгованістю ПАТ НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Луганськгаз" за договором транспортування №14-34-ПР від 30.01.2014 у сумі 112468,86 грн.;

Відповідач зазначив, що у ПАТ НАК "Нафтогаз України" за договором від 30.01.14 №14-34-ПР станом на 01.12.2015 залишилась заборгованість перед відповідачем у сумі: 24593722,80 грн. - 16027998,14 грн. - 1720,50 грн. - 4994676,79 грн. - 167286,34 грн. - 112468,86 грн. = 3289572,17 грн.

На підтвердження існування боргу за договорами транспортування газу, зазначеними у заяві про зарахування зустрічних вимог позивач надав суду договори транспортування газу від 30.01.2014 №14-123-ТН, від 30.01.2014 №14-124-ТБ у сумі 2113309,29 грн.; від 30.01.2014 № 14-34-ПР.

Відповідачем було надано копії актів наданих послуг з транспортування газу (а.с.108-136). підписаних представниками сторін, а також скріплені печатками юридичних осіб без зауважень та заперечень.

Крім того, факт наявності заборгованості за договорами про транспортування природного газу, підтверджується заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, направленою позивачем, а саме, 22.03.2016 представником позивача в якості доказу існування боргу було подано заяву про зарахування зустрічних позовних вимог № 26-64711.2-15 від 18.09.2015, згідно якої Публічне акціонерне товариство "Луганськгаз" має заборгованість перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.13 №13-202-ВТВ у сумі 250164884,85 грн.

В свою чергу Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Луганськгаз" у сумі 39981090,73 грн., яка виникла за договорами з надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами:

- за договором від 30.01.14 №14-123-ТН у сумі 13 521 155,95 грн.;

- за договором від 30.01.14 №14-124-ТБ у сумі 1 855 265,09 грн.;

- за договором від 30.01.14 №14-34-ПР у сумі 24 604 669,69 грн.

Керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заявила про часткове припинення зобовязання перед Публічним акціонерним товариством "Луганськгаз" у сумі 33000000,00 грн., за договорами з надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, а саме: за договором від 30.01.2014 №14-123-ТН у сумі 11000000,00 грн.; за договором від 30.01.2014 №14-124-ТБ у сумі 1000000,00 грн.; за договором від 30.01.2014 №14-34-ПР у сумі 21000000,00 грн., шляхом часткового зарахування зустрічних зобовязань Публічного акціонерного товариства "Луганськгаз" перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" згідно з договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.13 №13-202-ВТВ у сумі 33000000,00 грн.

Суд критично оцінює вказану заяву з огляду на наступне.

Так, згідно з додатковою угодою №11 від 22.12.2014 до договору №13-202-ВТВ, остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ, здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, тобто 20.01.2016.

Оскільки на момент її направлення 22.09.2015 (а.с.188), строк оплати боргу, за договором від 04.01.13 №13-202-ВТВ, який був вказаний у заяві, у Публічного акціонерного товариства "Луганськгаз" не настав, то право вимоги, та можливість зарахування однорідних вимог були відсутні.

Дана обставина, крім того, встановлена рішенням господарського суду Луганської області у справі №913/401/15 від 21.09.2015, яке набрало законної сили.

ОСОБА_3 зі статтею 598 ЦК України , зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 202 ГК України встановлює загальні умови припинення зобов'язань, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.

Як унормовано ч. 3 ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, з аналізу правової ситуації вбачається, що при здійсненні зарахування зустрічних однорідних вимог позивачем було порушено приписи ч. 3 ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України в частині того, що вимоги, які зараховуються повинні бути боргом, тобто строк їх виконання на момент такого зарахування повинен настати.

Враховуючи те, що заява позивача про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам ст.601 ЦК України, суд дійшов висновку, що припинення зобовязання шляхом зарахування позивачем в погашення боргу з транспортування газу боргу за договором №13-202-ВТВ в сумі 33000000,00 грн. не відбулось, а тому борг позивача перед відповідачем за транспортування газу також не був погашений.

Щодо здійснення зарахування зустрічних вимог №01-02-43/1991 від 19.11.2015 відповідачем, в тому числі за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-206-ВВ у сумі 112468,86 грн., то суд зазначає, що вказана заява відповідає приписам чинного законодавства та умовам припинення зобовязання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідач підтвердив бухгалтерською довідкою та наданими доказами і поясненнями, що заборгованість ПАТ "Луганськгаз" перед ПАТ НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-206-ВВ у сумі 112468,86 грн. була припинена повністю заборгованістю ПАТ НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Луганськгаз" за договором транспортування №14-34-ПР від 30.01.2014 у сумі 112468,86 грн. Борг за транспортування газу підтверджений відповідними актами надання послуг.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про припинення шляхом зарахування зустрічних вимог зобовязання відповідача за договором №13-206-ВВ від 04.01.2013 перед позивачем в сумі 112468,86 грн., яка заявлена до стягнення позивачем, а тому у задоволенні позову в частині стягнення боргу в сумі 112468,86 грн. слід відмовити.

У звязку з порушенням строків з оплати отриманого газу позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану на суму заборгованості за природний газ, поставлений в червні-грудні 2014 року в сумі 12301,13 грн., 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за природний газ, поставлений в лютому-квітні, липні, листопаді-грудні 2013 року та січні квітні, червні - грудні 2014 року в сумі 4028,90 грн., втрати від інфляції, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений в лютому-березні 2013 року та червні-грудні 2014 року, в сумі 59336,93 грн. (а.с.10-17).

Зокрема, позивач заявляє до стягнення пеню, нараховану на суму заборгованості за природний газ, поставлений:

- у червні 2014 року, за період з 17.11.2014 по 19.01.2015 в сумі 1200,93 грн.,

- у липні 2014 року, за період з 17.11.2014 по 19.02.2015 в сумі 1468,46 грн.,

- у серпні 2014 року, за період з 17.11.2014 по 19.03.2015 в сумі 5996,61 грн.,

- у вересні 2014 року, за період з 17.11.2014 по 19.04.2015 в сумі 1303,40 грн.,

- у жовтні 2014 року, за період з 20.11.2014 по 19.05.2015 в сумі 642,67 грн.,

- у листопаді 2014 року, за період з 20.12.2014 по 19.06.2015 в сумі 650,54 грн.,

- у грудні 2014 року, за період з 20.01.2015 по 19.07.2015 в сумі 1038,52 грн.,

Відповідач заперечуючи проти стягнення пені зазначив, що починаючи з квіиня 2014 року до теперішнього часу події, які відбуваються на території м. Луганська та Луганської області, є форс-мажорними обставинами, що унеможливлюють здійснення господарської діяльності відповідачем, на підтвердження яких до відзиву додано листи про повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили та сертифікат №580 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а тому просить відмовити позивачу у стягненні пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

ОСОБА_3 зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

ОСОБА_3 з ст.550 ЦК України, кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, укладаючи договір, сторони мають право самостійно визначити, при настанні яких обставин вони будуть звільнені від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

До обставин непереборної сили відносять, як правило, стихійні природні явища (землетрус, повінь, шторм тощо), а також суспільні явища (воєнні дії, страйки, введення мораторію та інше).

Відповідно до п. 7.2. Договору в редакції Додаткової угоди до Договору №2 від 31.12.2013, у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу, Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, Покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

ОСОБА_3 з п. 8.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обовязків щодо Договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних) обставин.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених Сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобовязань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 8.3 Договору, сторони зобовязані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства.

В ч. 4 ст. 219 ГК України закріплено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Сторонами в п. 8.4 Договору, передбачено, що настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку.

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014, введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Прийняття вищевказаного Указу Президента зумовило проведення антитерористичної операції (АТО) на сході України. За інформацією Служби безпеки України (лист від 13.06.2014 № 33/2117) та Міністерства внутрішніх справ України (лист від 26.06.2014 № 12/3-2428) 07.04.2014 згідно з вимогами чинного законодавства України (ст.ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом") прийнято рішення щодо проведення антитерористичної операції (далі - АТО) в Донецькій, Луганській і Харківській областях.

Крім того, статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

У проведенні антитерористичної операції, у встановленому законом порядку, задіяні сили (особовий склад, спеціалісти) і засоби (зброя, транспортні, спеціальні та інші матеріально-технічні засоби) субєктів боротьби з тероризмом та інших субєктів, відповідно до законів України.

Отже, вказані події є подіями надзвичайного і невідворотного характеру, що виникли з незалежних від відповідача причин, які Договір визначає як обставини форс-мажору (п. 8.2 Договору).

Листами № 01-02-43/2924/1 від 17.09.2014 , № 01-02-43/2957 від 30.09.2014 відповідач повідомив позивача про настання обставин непереборної сили, що вручений позивачу 13.10.2014 (а.с.137-150).

Крім того, відповідачем до матеріалів справи надана копія сертифікату Торгово-промислової палати України № 580 від 19.09.2014 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які мали місце внаслідок настання невідворотних обставин, а саме: проведення антитерористичної операції у Луганській та Донецькій областях України.

Відповідно до сертифікату Торгово-промислової палати України від 19.09.2014 № 3219/05-4 про форс-мажорні обставини за договором від 04.01.2013 № 13-206-ВВ, засвідчено, що події на території Луганської області є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) за договором від 04.01.2013 № 13-206-ВВ. Початок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) 07.04.2014, які продовжують діяти по теперішній час Дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо.

Суд зазначає, що право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за порушення господарських зобовязань на період проведення антитерористичної операції не може бути ілюзорним або носити декларативний характер.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.

Вирішуючи питання щодо розповсюдження таких обставин на спірний період, суд враховує те, що тривалість антитерористичної операції на сході України, яка зазначена відповідачем у якості причини виникнення форс-мажорних обставин, закріплена на законодавчому рівні та її закінчення має бути визначено відповідним Указом Президента України, який на даний момент відсутній.

Отже, враховуючи викладене, приймаючи до уваги умови розділу 8 Договору та існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), вчасне повідомлення відповідачем листами № 01-02-43/2924/1 від 17.09.2014, № 01-02-43/2957 від 30.09.2014, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 12301,13 грн.

Позивач також просить стягнути 3% річних у сумі 4028,90 грн., нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений в лютому-квітні, липні, листопаді-грудні 2013 року та січні квітні, червні - грудні 2014 року, за періоди з 20.03.2013 по 27.05.2013, 20.04.2013 по 27.05.2013, 20.05.2013 по 27.05.2013, 20.08.2013 по 27.05.2013, 20.12.2013 по 25.12.2013, 20.01.2014 по 21.01.2014, 20.02.2014 по 20.02.2014, 20.03.2014 по 26.03.2014, 20.04.2014 по 28.04.2014, 20.05.2014 по 26.05.2014, 20.07.2014 по 29.10.2015, 20.08.2014 по 29.10.2015, 20.09.2014 по 29.10.2015, 20.10.2014 по 29.10.2015, 20.11.2014 по 29.10.2015, 20.12.2014 по 29.10.2015, 20.01.2015 по 29.10.2015, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.10-17).

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Стосовно розрахунку 3% річних суд зазначає про його часткову помилковість, оскільки кінцевою датою розрахунку по кожному з періодів прострочення при часткових оплатах по розрахунках лютого-квітня, липня, листопада-грудня 2013 року, січня - квітня 2014 року, є дата остаточної оплати боргу, а оскільки дата оплати не входить до періоду прострочення, то всі періоди нарахування з урахуванням часткових оплат корегуються (зменшуються) на цей день.

Решта періодів 3% річних, нарахованих за зобовязаннями червня-грудня 2014 року, де не було жодних оплат, обрахована вірно.

Отже, за розрахунком суду, сума 3% річних, яка підлягає стягненню за заявлений період складає 4016,45 грн.

З огляду на зазначене, до стягнення підлягають 3% річних в сумі 4016,45 грн. В решті 3% річних в сумі 12,45 грн. слід відмовити.

Крім того, у звязку з порушенням строків з оплати отриманого газу позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений в лютому-березні 2013 року та червні-грудні 2014 року, в сумі 59336,93 грн. (а.с.10-31).

Стосовно інфляційних нарахувань у загальній сумі 59336,93 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

ОСОБА_3 розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Держкомстату від 23.12.2011 № 386, інфляція це зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Як зазначено у Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунків індексів споживчих цін, затверджених Наказом Держстату України 01.07.2013 № 190 (зі змінами, затвердженими наказами Держстату від 28.11.2014 № 371 та від 05.11.2015 № 315) (далі Методологічні положення), індекс споживчих цін є показником, який характеризує рівень інфляції.

ОСОБА_3 з абз.2 частини 1 статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення, індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

З наведеного можна зробити висновок, що індекс споживчих цін та індекс інфляції це тотожні поняття.

Відповідно до розділу 7 Методологічних положень, розрахунки індексу споживчих цін проводяться з місячною періодичністю.

ОСОБА_3 зі статтею 3 Закону України Про індексацію грошових доходів населення, індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

З вищезазначеного вбачається, що законодавчо так само визначено звітним періодом встановлення індексу інфляції місяць.

Отже, правовий аналіз вищезазначеного надає можливість дійти висновку, про те, найменший період визначенні індексу інфляції місяць, і обрахування знецінення боргу можливе лише тоді, коли таке знецінення відбувалось протягом місяця, а не іншої меншої кількості календарних днів.

З наданого до позову розрахунку вбачається, що позивачем дотримано всі приписи щодо обрахування втрат від інфляції та застосовано вірний алгоритм розрахунку.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, до стягнення підлягають інфляційні нарахування у заявленій до стягнення сумі 59336,93 грн.

З урахуванням викладеного, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 4016,45 грн. та інфляційні нарахування в сумі 59336,93 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, на підставі статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Гагаріна, буд. 87, ідентифікаційний код 05451150, на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720, 3% річних у сумі 4016,45 грн., інфляційні нарахування в сумі 59336,93 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 1025,64 грн., видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 23.05.2016.

Головуючий суддя О.С. Фонова

Суддя А.В. Іванов

Суддя В.В.Корнієнко