Рішення № 57866917, 23.05.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.05.16р. Справа № 904/2370/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЛ Компані", м. Кривий Ріг

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 2 від 01.03.2016 року, представник;

від відповідача:не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЛ Компані", м. Кривий Ріг звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг про стягнення інфляційних в розмірі 9 053,79 грн. та 3% річних в розмірі 2 555,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем сплачено суму основного боргу з порушенням строків, у зв'язку з чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні та 3% річних.

Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 16.05.2016року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЛ Компані" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (покупець) було укладено договір № 594 SAP № НОМЕР_1

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2016 у справі №904/9792/16 позовні вимоги ТОВ "МЛ Компані" до Відповідача задоволено частково - присуджено до стягнення з останнього 196 821,62 грн. основного боргу, 2 341,20 грн. 3% річних за період з 02.04.2015 року по 24.09.2015 року, 2 404,67 грн. інфляційні втрати, 3 023,51 грн. судового збору.

Відповідач рішення господарського суду Дніпропетровської області виконав 04.03.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням №235 від 04.03.2016 року (а.с.19).

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факт постачання позивачем відповідачу продукції за вказаним договором не потребує повторного доведення, зокрема і не потребує повторному доведенню факт прострочення виконання зобов'язання Відповідачем за даним договором.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (див. постанову Вищого господарського суду України від 31.08.2011 № 16/587-22/430 та Інформаційний лист ВГСУ від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

Особливу увагу суду звертаємо на постанову пленуму ВСГУ від 17.12.13 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова пленуму).

Так, згідно п. 7.1 Постанови пленуму 7.1. за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак водночас слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються. При цьому обов'язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень частини першої статті 509 ЦК, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Враховуючи вищевикладене, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 2 555,98 грн. нараховані за період з 24.09.2015 року по 31.01.2016 року на суму основного боргу, інфляційні в розмірі 9 053,79 грн. нараховані за період з вересня 2015 року по січень 2016 року.

Господарський суд перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат вважає за необхідне зазначити, що сума 3% річних складає 2086,85грн. за період з 25.09.2015 року по 31.01.2016 року (зважаючи на те, що рішенням господарського суду від 3% річних задоволено за період з 02.04.2015 року по 24.09.2015року). Інфляційні втрати складають 9053,79 грн. за період з вересня 2015 по січень 2016 року (враховуючи те, що інфляційні витрати за вересень 2015 року фактично не були включені в рішення №904/2370/16).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з присудженням до стягнення з відповідача 3% річних 2086,85 грн. та 9053,79 грн. інфляційних. В решті позовних вимог слід відмовити.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 33, 34, 49, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1; ідентифікаційний код 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЛ Компані" (50031, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 31; ідентифікаційний код 35005133)2086,85 грн. 3% річних, 9053,79 грн. інфляційні втрати, 1322,32 грн. судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 23.05.2016 року

Суддя ОСОБА_2