Постанова № 57866621, 24.05.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року Справа № 914/4243/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Чернова Є.В.- головуючого, Корнілової Ж.О., Овечкіна В.Е.розглянув касаційну скаргуМіської громадської організації "Фортуна" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 березня 2016 рокуу справі№914/4243/15 господарського суду Львівської областіза позовомУправління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради доМіської громадської організації "Фортуна"прозобов'язання повернути об'єкт шляхом виселенняВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.01.2016 р. (суддя Долінська О.З.) позов Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради задоволено. Зобов'язано Міську громадську організацію "Фортуна" повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 27,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. С.Бандери, 28.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 р. (судді: Коротун О.М., Куксов В.В., Лобаня О.І.) рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2015 р. залишено без зміни.

Міська громадська організація "Фортуна" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.

Скаржник доводить, що судом порушено ст. 764 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки не враховано, що договір оренди є продовженим на той самий термін та на тих же умовах з огляду на те, що його не було повідомлено про припинення дії договору, як цього вимагає закон.

Учасники судового процесу повідомлені про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 111-4 ГПК України, правом на участь в судовому засіданні не скористалися, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2012 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Міською громадською організацією "Фортуна" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-8482-12 (надалі договір). Згідно умов договору орендодавець (позивач у справі), на підставі наказу Управління комунальної власності ДЕП ЛМР від 24.10.2012 р. №76-А, зобов'язався передати, а орендар (відповідач у справі) прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходиться на балансі ЛКП "Каменяр - Центр" (балансоутримувач), 1 поверху за індексами 12-1, 12-2 загальною площею площею 27,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Львів, вул. С.Бандери, 28 (об'єкт оренди).

Відповідно до п. 2.1. договору, об'єкт оренди використовується орендарем для офісу.

Пунктами 3.1. - 3.5. договору визначено порядок передачі об'єкта в оренду.

Відповідно до п.3.1 договору приймання-передачу об'єкта оренди здійснюють орендар та балансоутримувач і оформляється акт приймання - передачі. При передачі об'єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписують орендар та балансоутримувач (п.3.3 договору).

Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі - приймання (п. 3.4. Договору).

Термін дії договору, відповідно до п. 4.1 договору, визначений сторонами з 07.11.2012 р. до 29.09.2015 р. включно.

Відповідно до п.4.3 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженими на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

07.11.2012 р. об'єкт оренди за договором передано орендарю, що вбачається із підписаного акту приймання - передачі орендарем і балансоутримувачем від 07.11.2012 року.

Відповідно до умов п. 4.3. договору оренди позивач листом №2302-вих-2212 від 30.09.2015 р. надіслав відповідачу повідомлення про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору з 29.09.2015 р. Докази надіслання повідомлення (копія списку від 01.10.2015 р. згрупованих рекомендованих листів та копія поштової квитанції) знаходяться в матеріалах справи.

Представник відповідача у своїх поясненнях зазначає, що договір від 07.11.2012 р. є пролонгованим. На його думку у позивача немає належних і допустимих письмових доказів повідомлення відповідача про припинення договірних відносин, у зв'язку із закінченням терміну дії договору.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендною є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін; термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 26 і ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено; у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

В п. 4.1 договору сторони погодили строк дії останнього з 07.11.2012 р. до 29.09.2015 р. включно.

В п. 4.8. договору сторони погодили, що чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку на який його було укладено.

У п.п. 9.1, 9.2 договору оренди сторони домовились, що у разі припинення договору орендар зобов'язаний в п'ятнадцятиденний термін повернути позивачу орендоване майно за актом здачі-приймання у належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати позивачу збитки у разі погіршення стану орендованого майна з вини орендаря.

Управління комунальної власності Департаменту Львівської міської ради листом № 2212 від 30.09.2015р. повідомило відповідача про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди на який його було укладено, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 01.10.2015 р.

Враховуючи встановлені обставини повідомлення відповідача про припинення договору оренди (в термін протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди), не виконання останнім обов'язку щодо повернення у встановленому порядку орендованого майна у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди, вимога позивача про повернення об'єкта оренди шляхом виселення відповідача із нежитлового приміщення правомірно задоволена судом.

Згідно вимог ст.ст.111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скарги про те, що договір оренди пролонгований на новий термін, колегією суддів відхиляються, оскільки зводяться до заперечення висновків суду на підставі встановлення інших обставин, намагання переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, визначених ч. 2 ст. 111-7 ГПК України.

Неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і наданим сторонами доказам, порушень норм процесуального права, які визначені як безумовні підстави для скасування судового рішення судом касаційної інстанції не встановлено.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення господарського суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 р. та рішення господарського суду Львівської області від 25.01.2016 р. у справі №914/4243/15 господарського суду Львівської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя Є.Чернов

судді Ж.Корнілова

В.Овечкін