Постанова № 57866066, 20.05.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 травня 2016 р. № 820/2013/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді - Панченко О.В.,

суддів: Тітова О.М., Зінченка А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за позовом

ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Голови ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південній залізниці заступника начальника ГУНП в Харківській області Пахомова В.А. від 22.03.2016 року №235 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого інженера-програміста сектору інформаційних технологій лінійного відділу на станції Основа з 06.11.2015 року; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області поновити ОСОБА_1 у складі національної поліції у званні капітан поліції, на посаді старшого інженера-програміста сектору інформаційних технологій Комінтернівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, співробітники якого здійснюють оперативне обслуговування лінійного відділу на станції Основа, перебуваючого в процесі ліквідації, або в іншому підрозділі Головного управління Національної поліції в Харківській області, та на іншій посаді в разі відсутності посади старшого інженера-програміста сектору інформаційних технологій; допустити негайне виконання рішення суду; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області в разі задоволення позову надати до суду протягом розумного строку звіт про виконання судового рішення та встановити відповідальність у вигляді штрафу за його неподання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Голови ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південній залізниці заступника начальника ГУНП в Харківській області №235 о/с від 22.03.2016 року, її - ОСОБА_1, на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року №820/10644/15, котра перебуває у відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати, поновлено на посаді старшого інженера - програміста сектору інформаційних технологій лінійного відділу на ст. Основа, з 23 вересня 2015 року. Цим же наказом позивача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до п Г ст. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 з 06 листопада 2015 року. Позивач стверджує, що її протиправно та з грубим порушенням закону, зокрема у березні 2016року звільнено з лав внутрішніх справ України 06.11.2015 року.

Позивач - ОСОБА_1, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, прибула до суду та склала на адресу суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідач - Міністерство внутрішніх справ України, у судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, в порядку, визначеному ст. ст. 33-35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідачів - Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, Головного управління Національної поліції в Харківській області Блудова О.В., про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, у судове засідання не прибула, надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутністю.

У письмових запереченнях на позов вказала, що за судовим рішенням від 21.01.2016 року ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого інженера-програміста сектору інформаційних технологій лінійного відділу на ст. Основа, про що видано наказ Голови ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південній залізниці заступника начальника ГУНП в Харківській області №235 о/с від 22.03.2016 року. Однак, 07 листопада 2015 набув чинності Закон України "Про Національну поліцію". В Україні створений новий державний орган виконавчої влади - Національна поліція, безпосереднє керівництво якої відповідно до ст. 21 Закону здійснює керівник поліції. Основні повноваження керівника поліції визначені ст. 22 Закону. Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів, та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Згідно з п. 10 Прикінцевих та перехідних положень працівники міліції, які не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби через скорочення штатів. Аналізуючи цей Закон можна дійти до висновку, що саме з 07.11.2016 року таке поняття як "органи внутрішніх справ" перестало існувати. У Інформаційному листі Вищого Адміністративного суду України від 26.05.2010 року № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" зазначено, "якщо у спеціальному законі не передбачено або прямо заборонено застосування норм трудового законодавства, то особа може бути звільнена виключно з підстав передбачених цими законами. Відповідно до п. 64 "Г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас ( з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі. Позивач проходила службу в органах внутрішніх справ, мала спеціальне звання "капітан міліції". Оскільки станом на 07.11.2015 року не стало органів внутрішніх справ, і як наслідок спеціальних звань віднесених до міліції, а до органів національної поліції ОСОБА_1 не було прийнято в установленому порядку, тому наказом по УМВС України на Південній залізниці від 22.03.2016 року №235 о/с її звільнено з органів внутрішніх справ згідно пп. 10, 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та п. 64 "Г" Положення про проходження служби. Таким чином, звільнення позивача відбулося виключно відповідно до норм спеціального законодавства. Припинення діяльності в Україні міліції з 07.11.2015 року у зв'язку із створенням нового органу публічної влади - Національної поліції, є загальновідомим фактом. Позивач відповідно до норм, закріплених в Законі України "Про Національну поліцію" з рапортом про призначення її на будь-яку посаду до Головного управління Національної поліції в Харківській області не зверталась, службу в цій установі не проходила, а тому не може вимагати зобов'язати ГУНП в Харківській області поновити її на посаді в цьому управлінні. За таких підстав, представник відповідачів просила суд у позові відмовити.

Оскільки визначене ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Стаття 8 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закон та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Правовий порядок в Україні, за визначенням ст. 19 Конституції України, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно - технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України). Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Правову основу служби в органах внутрішніх справ становлять Конституція України, закони та інші нормативно - правові акти, у тому числі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, акти органів місцевого самоврядування, прийняті у межах їх повноважень, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Звільнення зі служби працівників ОВС повинно здійснюватись лише на підставах, передбачених законом, під якими вбачаються такі життєві обставини, що законодавчо визначаються як юридичні факти для припинення служби. Звільнення може здійснюватись виключно з дотриманням певних процедурних вимог, що мають різний зміст за кожною підставою звільнення. Недотримання цих вимог розцінюється як незаконне звільнення з відновленням особи на службі в ОВС на колишній посаді.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що наказом Голови ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південній залізниці заступника начальника ГУНП в Харківській області №235 о/с від 22.03.2016 року, позивача, капітана міліції ОСОБА_1, на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року №820/10644/15, що перебуває у додатковій відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, поновлено на посаді старшого інженера - програміста сектору інформаційних технологій лінійного відділу на ст. Основа, з 23 вересня 2015 року (а.с. 31).

Вищевказаним наказом позивача також звільнено з органів внутрішніх справ на підставі пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до п. Г ст. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 з 06 листопада 2015 року. (а.с. 31).

Відповідно до послужного списку особистий №М-217146 (а.с. 10-14), позивач займала наступні посади в органах внутрішніх справ:

06.05.2008 року наказом по ЛУ на ПЗ №62 о/с призначена на посаду інженера - програміста сектору інформаційних технологій ЛВ на ст. Харків-Пас. ЛУ на ПЗ УМВС У на ЗТ.

21.01.2009 року наказом ЛУ на ПЗ №4 о/с призначена на посаду інженера - програміста сектору інформаційних технологій ЛВ на станція Основа ЛУ на ПЗ.

03.08.2009 року наказом УМВСУ на ПЗ №55 о/с призначена на посаду інженера - програміста сектору інформаційних технологій ЛВ на станції Основа УМВСУ на ПЗ.

17.03.2010 року наказом УМВСУ ПЗ №23 о\с призначена на посаду старшого інженера - програміста сектору інформаційних технологій ЛВ на станції Основа УМВСУ на ПЗ.

З 18.01.2012 року по 04 листопада 2014 року відповідно до наказу № 28 о\с від 31.01.2012 року позивачу надана згідно ст. 18 Закону України "Про відпустки" відпустка для догляду за дитиною до досягненню нею 3-го віку (а.с. 16).

З 05.05.2015 року по 05 листопада 2015 року відповідно до наказу №108 о/с від 16.06.2015 року ОСОБА_1 надана згідно до п. 3 ст. 25 Закону України "Про відпустки" додаткова відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною (а.с. 15).

23.09.2015 року наказом начальника Управління МВС України на Південній залізниці №195 о\с, позивача, старшого інженера - програміста сектору інформаційних технологій лінійного відділу на ст. Основа звільнено з органів внутрішніх справ на підставі п "Г" ст. 64 Положення № 114-1991.

Не погодившись з даним наказом позивач оскаржила його до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року по справі №820/10644/15 визнано незаконним та скасовано наказ Управління МВС України на Південній залізниці від 23 вересня 2015 року №195 о/с в частині звільнення ОСОБА_1. Поновлено на посаді ОСОБА_1 на посаді старшого інженера-програміста сектору інформаційних технологій лінійного відділу на станції Основа Управління МВС України на Південній залізниці або на рівноцінній посаді в органах МВС України.

Згадане рішення набуло законної сили.

Колегія суддів зауважує, що вищевказаним рішенням суду, спірний наказ від 23 вересня 2015 року №195 о/с визнано таким, що прийнятий з порушенням вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки під час його прийняття не було дотримано вимог закону про захист охоронюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, факт протиправності наказу від 23 вересня 2015 року №195 о/с встановлений в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року по справі №820/10644/15, не підлягає доказуванню в силу приписів ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судовим розглядом також встановлено, що новою підставою звільнення позивача відповідачами вказано пункти 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та п. Г ст. 64 (через скорочення штатів) Положення 114-1991.

Перевіряючи даний наказ на відповідність ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до п.1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", цей закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Так, оскільки перше офіційне опублікування відбулося в газеті Голос України 06.08.2015 (випуск № 141-142), Закон набрав законної сили з 07.11.2015 р.

Згідно статті 47 цього Закону, призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Відповідно до пунктів 8, 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Згідно з п. 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Водночас, пунктом 64 "Г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі. Таким чином, вище зазначені норми розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про національну поліцію" та Положення №114, на які йдеться посилання в оскаржуваному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: відмова працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; відсутність можливості подальшого використання на службі.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, яка звільняється.

Відповідно до п. 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Всупереч вказаним вище положенням чинного законодавства, які регулюють дані правовідносини, ОСОБА_1 23.09.2015 року, наказом начальника Управління МВС України на Південній залізниці № 195 о/с, звільнено з органів внутрішніх справ на підставі п. Г ст. 64 Положення № 114-1991, який в подальшому скасований постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року.

Тобто, у позивача не було можливості у встановлені Прикінцевими та перехідними положеннями вказаного Закону строки звернутися до керівництва Управління МВС України на Південній залізниці та до відділу кадрів з приводу наявності бажання проходження служби в Національній поліції.

16.03.2016 року (вх. А-1010/2 від 17.03.2016 року) позивач подала до Голови Ліквідаційної комісії заяву, в якій просила призначити її на посаду старшого інженера - програміста сектору інформаційних технологій, або рівнозначну нижчу або вищу посаду в структурних підрозділах вже Національної поліції України згідно п. 9 роз. 11 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с. 21). На час подання заяви ОСОБА_1 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року №820/10644/15 про визнання протиправним її звільнення та поновлення на посаді вже було надіслано до виконання Ліквідаційній комісії позивачем особисто 04.03.2016 року, що підтверджується супровідним листом від 04.03.2016 року (а.с. 22).

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів доходить висновку, що відповідачі позбавили позивача можливості підтвердити своє бажання продовжити службу в лавах поліції у визначені Законом України "Про Національну поліцію" строки для надання рапортів про бажання проходити службу в поліції.

Поряд із цим, колегія суддів зазначає, що пунктом 10 Положення №114 визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Підпунктом "є" пункту 49 Положення №114 передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки, зокрема, додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням.

Як встановлено судом, на момент прийняття оскаржуваного наказу позивач перебувала у додатковій відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною.

Згідно із пунктом 17 Положення № 114, вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується, зокрема, створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Враховуючи те, що Закон України "Про Національну поліцію" та Положення №114 не містять положень щодо гарантій вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, тому в даному випадку до спірних правовідносин повинні бути застосовані норми Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.

Таким чином, пряма заборона на звільнення працівників, зазначених у статті 184 Кодексу законів про працю України, протягом встановлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Вони мають суб'єктивне право залишитися на роботі (крім випадків повної ліквідації підприємства), відтак вирішення питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідовується, не допускається. Якщо підприємство ліквідується допускається звільнення таких працівників з обов'язковим працевлаштуванням.

Згідно із частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у рішенні від 22.03.2012 року по справі "Костянтин Маркін проти Російської Федерації" Європейський суд з прав людини зазначив, що по-перше, право на відпустку по догляду за дитиною належить всім громадянам без будь-яких відмінностей за ознаками статі або професії. Збройні сили, поліція та державні службовці не виключаються з числа користувачів цього фундаментального права. По - друге, право на відпустку по догляду за дитиною має мінімальний зміст. Кінцева мета гармонізації праці, особистого та сімейного життя для працюючих батьків та рівності чоловіків та жінок у відношенні можливостей ринку праці та відношення на роботі повинні враховуватися при встановленні форми, тривалості та умов відпустки по догляду за дитиною. В кінці періоду відпустки по догляду за дитиною працівники мають право повернутися на ту ж роботу або, якщо це неможливо, на еквівалентну роботу, сумісну з їхнім трудовим контрактом або відносинами. Права, придбані або такі, що мають бути придбаними працівником на дату початку відпустки по догляду за дитиною, повинні зберігатися до кінця відпустки по догляду за дитиною.

Таким чином, суд зазначає, що приймаючи наказ від 22.03.2016 року № 235 о/с в частині звільнення позивачки з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року у зв'язку з скороченням штатів, голова ліквідаційної комісії УМВС України на Південній залізниці протиправно повторно звільнив позивача із займаної посади з 06.11.2015 року.

Отже, відповідач, Голова ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південній залізниці при звільненні позивача з органів внутрішніх справ обмежився лише посиланням на Закон України "Про Національну поліцію", не врахувавши при цьому вимог частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України щодо обов'язкового працевлаштування позивача при її звільненні.

Окремо суд зазначає, що жодним законом не передбачено можливості звільняти особу з будь - якої установи (організації) датою, котра вже сплинула.

Щодо посилань представника відповідачів у письмових запереченнях на той факт, що у зв'язку із набранням чинності з 07.11.2015 року Закону України "Про Національну поліцію" на теперішній час такого поняття як "органи внутрішніх справ" не існує, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у зв'язку із набранням чинності Закону України "Про Національну поліцію" та прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 16.09.2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" фактично ліквідовано діяльність міліції.

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

У постанові Верховного Суду України від 17.10.2011 року по справі № 21-327а11, колегія суддів прийшла до висновку, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Невиконання такого зобов'язання порушує трудові гарантії працівника.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що УМВС України на Південній залізниці перебуває в стані припинення, тому його функції та повноваження покладено на ліквідаційну комісію УМВС України на Південній залізниці. Відтак, оскільки відповідна функція держави не ліквідована (не припинена), згідно із вимогами чинного законодавства України позивач повинна бути поновлена в органі, з якого її було незаконно звільнено.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що приймаючи спірний наказ Голова ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південній залізниці заступник начальника ГУНП в Харківській області Пахомова В.А. від 22.03.2016 року №235 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого інженера-програміста сектору інформаційних технологій лінійного відділу на станції Основа з 06.11.2015 року, діяв не в межах та не у спосіб визначений діючим законодавством України.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді слід звернути до негайного виконання.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Національної поліції в Харківській області в разі задоволення позову надати до суду протягом розумного строку звіт про виконання судового рішення та встановити відповідальність у вигляді штрафу за його неподання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Колегія суддів вказує на те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком. Між іншим, судом під час розгляду справи не встановлено обставин, що в майбутньому будуть слугувати підставою для невиконання відповідачем рішення, прийнятого за результатами розгляду даного спору, тому дана вимога задоволенню не підлягає.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, відповідачем не надано суду доказів правомірності свого рішення.

Доказів правомірності винесення спірного наказу від 22.03.2016 року №235 о/с відповідачами до суду надано не було.

Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів доходить висновку про задоволення позову в частині скасування наказу Голови ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південній залізниці заступника начальника ГУНП в Харківській області Пахомова В.А. від 22.03.2016 року №235 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого інженера-програміста сектору інформаційних технологій лінійного відділу на станції Основа з 06.11.2015 року; зобов'язання Головного управління Національної поліції в Харківській області поновити ОСОБА_1 у складі Національної поліції у званні капітан поліції, на посаді старшого інженера-програміста сектору інформаційних технологій Комінтернівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, співробітники якого здійснюють оперативне обслуговування лінійного відділу на станції Основа, перебуваючого в процесі ліквідації, або в іншому підрозділі Головного управління Національної поліції в Харківській області, та на іншій посаді в разі відсутності посади старшого інженера-програміста сектору інформаційних технологій. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст.ст. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати наказ Голови ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південній залізниці заступника начальника ГУНП в Харківській області Пахомова В.А. від 22.03.2016 року №235 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого інженера-програміста сектору інформаційних технологій лінійного відділу на станції Основа з 06.11.2015 року.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області поновити ОСОБА_1 у складі Національної поліції у званні капітан поліції, на посаді старшого інженера-програміста сектору інформаційних технологій Комінтернівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, співробітники якого здійснюють оперативне обслуговування лінійного відділу на станції Основа, перебуваючого в процесі ліквідації, або в іншому підрозділі Головного управління Національної поліції в Харківській області, та на іншій посаді в разі відсутності посади старшого інженера-програміста сектору інформаційних технологій.

Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 допустити до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Панченко О.В.

Судді Зінченко А.В.

Тітов О.М.