Постанова № 57865916, 17.05.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

17 травня 2016 р. Справа № 820/449/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Діденко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 31.12.2015 року №142/1702/НОМЕР_1 "Про анулювання реєстрації платника єдиного податку" (прийнято заступником начальника ДПІ - Свєтош Н.В.).

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що оскаржуване рішення відповідача ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, про наявність у позивача заборгованості перед бюджетом, а отже підлягає скасуванню.

Представник відповідача, Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, у наданих до суду письмових запереченнях проти позову заперечував та зазначив, що спірне рішення від 31.12.2015 року №142/1702/НОМЕР_1 "Про анулювання реєстрації платника єдиного податку" прийнято відповідачем на виконання норм діючого законодавства у зв'язку з наявністю у ФОП ОСОБА_3 заборгованості перед Державним бюджетом України по єдиному податку, яка станом на 31.12.2015 року складала 1823,16 грн та рахувалася за позивачем протягом двох послідовних кварталів.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду проголошеною у судовому засіданні, яке відбулося 17.02.2016 року, задоволено клопотання представника Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області та замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на правонаступника Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через необґрунтованість.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, код НОМЕР_1, зареєстрована у відповідності до норм діючого законодавства 28.06.1996 року, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 13) та є платником єдиного податку про що свідчить копія свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2 (а.с. 14).

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 перебуває на обліку у Центральній об'єднаній державній податковій інспекцій м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Позивачем до контролюючого органу подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, відповідно до якої позивачем обрано 2-гу групу та ставку єдиного податку у розмірі 20% від розмірі заробітної плати з 01.01.2012 року (а.с. 31-32).

Листом від 30.12.2015 року №7984/10/20-30-17-01-23/5 "Щодо виключення з реєстру платників єдиного податку" позивача повідомлено про анулювання реєстрації платника єдиного податку у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати єдиного податку у розмірі 1791,48 грн, у тому числі станом на 01.07.2015 року - 573,88 грн, станом на 01.08.2015 року - 817,48 грн, станом на 01.09.2015 року - 1061,08 грн, станом на 01.10.2015 року - 1304,68 грн, станом на 01.11.2015 року - 1548,28 грн (а.с. 15).

Контролюючим органом прийнято рішення №142/1702/НОМЕР_1 від 31.12.2015 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3 На підставу прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку зазначено абз. 8 п.п. 298.2.3 п.п. 298.2 та п.п. 299.10.3 п.п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України (а.с. 16).

Пункт 291.2 статті 291 ПК України визначає спрощену систему оподаткування, обліку та звітності як особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Ставки єдиного податку визначено ст. 293 ПК України.

Відповідно до п. 293.2. ст. 293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Згідно з п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-УІ - платники податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Отже ФОП ОСОБА_3 повинна сплачувати щомісячно 20% від мінімальної заробітної плати, а оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", а саме приписами ст. 8 визначено розмір мінімальної заробітної плати у сумі 1218,00 грн, то позивач мала щомісячно сплачувати 243,60 грн у вигляді фіксованої та узгодженої суми.

Пунктом 295.5. ст. 295 ПК України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Відповідно до абзацу 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

За змістом абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Під час судового розгляду справи судом з усних та письмових пояснень представника відповідача встановлено, що оскаржуване рішення винесено на підставі відомостей щодо наявності податкового боргу з інформаційної системи "Податковий блок", в картці особового рахунку по єдиному податку ФОП ОСОБА_3.( а.с 30).

При цьому судом встановлено, що контролюючим органом не оспорюється часткове внесення позивачем грошових коштів на сплати єдиного податку, а саме: у січні 2015 року - 244,00 грн (19.01.2015 року); у лютому 2015 року - 244 грн. (19.02.2015 року) у березні 2015 року - 244 грн.(23.03.2015 року) у грудні 2015 рік - 244 грн. (18.02.2015 року). Зазначені обставини підтверджені наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с. 17; 19; 20; 21).

Представником позивача у наданих до суду письмових поясненнях було зазначено, що ФОП ОСОБА_3 було здійснено авансовий платіж через касу банківської установи у сумі 2440,00 грн на виконання норм діючого законодавства та свого обов'язку зі сплати єдиного податку, а отже позивач не має заборгованості перед з єдиного податку.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копію квитанції №ПН1248148 від 02.02.2015 року, відповідно до якої ФОП ОСОБА_3 сплачено на користь УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова загальну суму 2440,00 грн за призначенням платежу єдиний податок з фізичних осіб з 02.02.2015 року по 11.2015 року. З огляду вказаної квитанції судом встановлено, що даний платіж було здійснено в Харківському відділенні №2 АТ "Дельта Банк", м. Харків, пр. Леніна, буд. 32 (а.с. 18).

Під час судового розгляду справи судом було направлено запит, а також в наступному витребувано ухвалою суду письмові пояснення та докази на підтвердження таких пояснень до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича.

З наданих представником Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича письмових пояснень судом встановлено, що постановою Національного банку України від 30.10.2014 року №629/БТ віднесено Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» до категорії проблемних, запроваджено обмеження в його діяльності, такі дії вчинялися під чітким керівництвом та контролем Національного банку України. В подальшому у зв'язку з погіршенням фінансового стану банку, Національним банком України було віднесено АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних. У період коли банк був визнаний проблемним, проведення платежів не здійснювалось з причини недостатності грошових коштів на кореспондентському рахунку Банку.

Також у письмових поясненнях було зазначено, що ФОП ОСОБА_3 02.02.2015 року було здійснено касову операцію на переказ готівки у розмірі 2440,00 грн через Харківське відділення №2 АТ "Дельта Банк", відповідно до якої платник: ОСОБА_3, код платника НОМЕР_1 сплачено на користь отримувача: УДКСУ в Дзержинському районі м. Харкова, код отримувача 37999654.

Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 року №150 "Про віднесення Публічного Акціонерного Товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 р. прийнято рішення №51 про запровадження з 03.03.2015 р. року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію, код ЄДРПОУ: 34047020, МФО: 380236, місцезнаходження: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 року №147, строк здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" продовжено до 02.10.2015 року включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 р. № 664 відкликано банківську ліцензію та розпочати процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно.

Представником Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича зазначено, що у зв'язку з проведенням на даний час процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" сума 2440,00 грн знаходиться на рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_3, згідно затвердженого реєстру кредиторів.

З врахуванням встановлених з пояснень представника Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича обставин суд зазначає наступне.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04. 2001 року № 2346-III (далі - Закон № 2346-III) визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону № 2346-III, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 1.29 статті 1 Закону № 2346-III передбачено, що проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Згідно із пунктами 22.3, 22.4 статті 22 Закону № 2346-III, розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (підпункт 16.5.2 пункту 16.2 статті 16 Закону № 2346-III).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Відповідно до пункту 129.7 статті 129 Податкового кодексу України не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

З аналізу наведених норм, встановлено, що платник податків, який ініціював банківський переказ коштів зі сплати податку, повністю звільняється від відповідальності як за несвоєчасне зарахування банком сплачених коштів до бюджету, так і за не зарахування цих сплачених коштів до бюджету взагалі, оскільки вся відповідальність за зарахування цих коштів до бюджету покладена законом на банківську установу, яка здійснює обслуговування платника податків.

Також суд зазначає, що в даному випадку саме банк несе відповідальність за своєчасне виконання платіжних доручень клієнтів, перерахування податків, зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів та обов'язок фізичної або юридичної особи щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору.

Таким чином контролюючий органом не може застосовувати до суб'єкта господарювання штрафні санкції у випадку несвоєчасного перерахування (неперерахування) податків, зборів, платежів за державних цільових фондів з вини банку, у тому числі внаслідок регулювання економічних нормативів такого банку.

Аналогічна позиція викладена у листах Державної фіскальної служби України від 30.10.2015 року № 23164/6/99-99-19-03-02-15 та від 19.11.2015 року №24662/6/99-99-10-03-02-15.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду обставин суд приходить до висновку, що саме у зв'язку зі здійсненням регулювання економічних нормативів АТ "Дельта Банк" Національним Банком України платіж ФОП ОСОБА_3 від 02.02.2015 року не був здійснений, а не з вини позивача, що стало підставою для виникнення заборгованість з єдиного податку.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, з врахуванням норм діючого законодавства суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача буде саме скасування рішення ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 31.12.2015 року №142/1702/НОМЕР_1 "Про анулювання реєстрації платника єдиного податку".

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

Скасувати рішення ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 31.12.2015 року №142/1702/НОМЕР_1 "Про анулювання реєстрації платника єдиного податку".

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ - 39859805).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 23 травня 2016 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.