Постанова № 57865856, 13.05.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 травня 2016 р. № 820/1028/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - Кізілов О.В.,

представника відповідача - Мєхтієва Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС ЕКО ТРЕЙД" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій незаконними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС ЕКО ТРЕЙД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати незаконними дії Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за січень та лютий 2016 р. по підприємству ТОВ "ВЕЛЕС ЕКО ТРЕЙД" як податкові декларації;

- зобов'язати Центральну ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області визнати декларації з податку на додану вартість за січень та лютий 2016 р. по підприємству ТОВ "ВЕЛЕС ЕКО ТРЕЙД" як податкові декларації;

- витрати на судовий збір покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач зареєстрований як платник податків 08.10.2014 року. Позивач, щомісячно подавав декларації, зокрема, з податку на додану вартість. При цьому, між позивачем та Центральною ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області укладено договір про визнання електронних документів з метою спрощення надання податкової звітності з використанням телекомунікаційних каналів зв'язку. На підставі зазначеного договору позивач зобов'язується подавати в електронній формі з дотриманням встановленого порядку податкову звітність та податкові накладні, що підлягають реєстрації у відповідності до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а державна податкова інспекції в свою чергу зобов'язується приймати і реєструвати зазначені електронні документи. Однак, податкова інспекція відмовила у прийнятті від ТОВ «ВЕЛЕС ЕКО ТРЕЙД» податкових декларацій з ПДВ за січень-лютий 2016 року, посилаючись, на те, що підприємством заповнені вказані декларації з порушенням п. 48.3 ст.48 Податкового кодексу України, а саме: виявлено невідповідність заявлених даних щодо податкової адреси (відсутність за місцезнаходженням). Вищезазначені обставини призвели до того, що ТОВ «ВЕЛЕС ЕКО ТРЕЙД» позбавлений можливості реєструвати в електронному реєстрі податкові накладні та здати звіти до контролюючого органу, а також, формувати фактичні показники звітності, що в свою чергу слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги та доводи адміністративного позову підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити з підстав та мотивів, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача - Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області позов не визнав, правом надати письмові заперечення не скористався.

У судовому засіданні представник відповідача вказав, що об'єктивно виявлений органом ДФС факт невідповідності заявлених даних щодо податкової адреси, а саме: відсутність за місцезнаходженням, слугував для прийняття рішення щодо відмови у визнанні податкової декларації з податку на додану вартість за січень та лютий 2016 р. по підприємству ТОВ "ВЕЛЕС ЕКО ТРЕЙД" як податкових декларацій.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС ЕКО ТРЕЙД", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, ідентифікаційний код 39431379, місцезнаходження відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 61010, м. Харків, вул. Ляпунова 7.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та визнано відповідачем, що підприємством позивача 17.02.2016 року та 11.03.2016 року подано до Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області податкові декларації з податку на додану вартість за січень та лютий 2016 року (а.с.11, 38-41).

Однак, податкові декларації з податку на додану вартість за січень та лютий 2016 року органом ДФС прийняті не були з посиланням на порушення підприємством п. 48.3 ст. 48 ПК України, а саме: у зв'язку з невідповідністю заявлених даних щодо податкової адреси (відсутність за місцезнаходженням).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Порядок оформлення та порядок подання податкової декларації регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, а також Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року № 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 року за № 2094/24626.

Згідно п.46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України передбачено право платника податків подавати за його вибором податкову декларацію засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (підпункт "в").

Наведеному праву кореспондує визначений у пункті 49.8 цієї ж статті Податкового кодексу України обов'язок контролюючого органу прийняти податкову декларацію. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу, податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою.

Приписами п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 ст.48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (пп.49.11 ст.49 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що підставою для відмови контролюючого органу визнати податкову декларацію як податкову звітність є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом доходів та зборів.

Повідомлення є юридичною формою рішення, про можливість його оскарження прямо зазначено п.п. 49.12.2 п. 49.12 ст. 49 ПК України.

Разом з тим, як встановлено судом, контролюючий орган не прийняв документ засобами електронного зв'язку з не передбачених законом підстав, що, на думку суду, є порушенням вимог ст.49 ПК України.

За приписами п. 49.13 ст. 43 Податкового кодексу України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

З аналізу вищевказаних положень діючого законодавства, суд доходить висновку, що відмова контролюючого органу (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації з підстав не передбачених приписами Податкового кодексу України не допускається.

Також суд вказує, що згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Проведення щоденного керування діяльністю особи (знаходження керівництва) та здійснення управлінням офісу за конкретною адресою не врегульовано законом та не може бути поставлене юридичній особі в якості обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч. 1 ст. 16, ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).

Як вбачається з матеріалів справи, Центральною ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області 19.02.2016 року та 11.03.2016 року на адресу позивача надіслано повідомлення про невизнання податкової звітності № 2012/10/20-30-11-02-24 та № 2909/10/20-30-11-02-24 відповідно (а.с. 12, 36).

Зі змісту вказаних рішень вбачається, що податковий орган не визнає податкові декларації ТОВ «ВЕЛЕС ЕКО ТРЕЙД» за січень-лютий 2016 року, у зв'язку з порушенням останнім п. 48.3 ст. 48 ПК України, а саме: невідповідність заявлених даних щодо податкової адреси (відсутність за місцезнаходженням).

Проте, як встановлено судом, згідно даних податкових декларацій суб'єкта господарювання за січень-лютий 2016 року, позивачем зазначено податкову адресу, як: 61166, м. Харків, вул. Ляпунова, буд. 7.

Поряд з цим, суд зазначає, що на момент відмови податкового органу від прийняття податкової звітності від ТОВ «ВЕЛЕС ЕКО ТРЕЙД» за січень-лютий 2016 року (19.02.2016року та 11.03.2016 року) відомості про юридичну особу - позивача є підтвердженими, а місцезнаходження підприємства є: 61166, м. Харків, вул. Ляпунова, буд. 7, що підтверджується витягом з ЄДР (а.с. 6-9). Отже, жодних розбіжностей або не невідповідності заявлених даних щодо податкової адреси, судом не виявлено.

Водночас, представником відповідача, як суб'єктом владних повноважень в обґрунтування своєї правової позиції та мотивів, які слугували причиною не визнання податкової звітності підприємства, як податкових декларацій, не надано жодних обґрунтованих доказів на підтвердження не знаходження ТОВ «ВЕЛЕС ЕКО ТРЕЙД» за місцезнаходженням.

Підсумовуючи вищезазначене, суд вважає за потрібне зазначити, що матеріалами справи підтверджено, що зміни місцезнаходження позивача або запис про відсутність його за місцезнаходженням до ЄДРПОУ не вносились. Статус відомостей про юридичну особу підтверджений, а відтак на момент відмови податкового органу від прийняття податкової звітності від ТОВ «ВЕЛЕС ЕКО ТРЕЙД» за січень-лютий 2016 року відомості про юридичну особу - позивача є підтвердженими.

Отже, беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що дії податкового органу є не правомірними та такими, що порушують норми діючого законодавства.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд доходить висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС ЕКО ТРЕЙД « обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевказаного, суд доходить до висновку про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС ЕКО ТРЕЙД" (61166, м. Харків, вул. Ляпунова, буд.7, код ЄДРПОУ 39431379 ) судових витрат у розмірі 2756 ( дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень нуль копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області (61166, м. Харків, пр. Науки, 9, код ЄДРПОУ 39859805).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС ЕКО ТРЕЙД" до Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області про визнання дій незаконними- задовольнити.

Визнати протиправними дії Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за січень та лютий 2016 р. по Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС ЕКО ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 39431379) як податкові декларації.

Зобов'язати Центральну ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області визнати декларації з податку на додану вартість за січень та лютий 2016 р. по Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС ЕКО ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 39431379) як податкові декларації.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС ЕКО ТРЕЙД" (61166, м. Харків, вул. Ляпунова, буд.7, код ЄДРПОУ 39431379 ) судові витрати у розмірі 2756 ( дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень нуль копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області (61166, м. Харків, пр. Науки, 9, код ЄДРПОУ 39859805).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 18 травня 2016 року.

Суддя О.В. Панченко