Постанова № 57865840, 24.05.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/549/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенка Ф.Ф.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шулик Н.І.,

представника позивача - Фищука В.В.,

представника відповідача - Івченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватної агрофірми "Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2016 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватної агрофірми "Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 222607 грн. та пені в розмірі 467,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач порушив вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в результаті чого утворилась заборгованість по несплаті адміністративно-господарських санкцій та пені до Фонду соціального захисту інвалідів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на створення підприємством робочих місць для працевлаштування інвалідів та подання звітів до державної служби зайнятості. Вказував на виконання підприємством обов'язку щодо створення робочих місць для інвалідів та не направлення центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875 (далі - -Закон № 875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 зазначеного Закону регламентовано, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

01.03.2016 відповідачем подано до Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становила 301 особи (а.с.5).

Відповідачем самостійно обраховано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 12 робочих місць при середньообліковій кількості штатних працівників 301 осіб.

Судом встановлено та не заперечувалося представниками сторін, що протягом 2015 року на підприємстві працювало 5 осіб, яким встановлено інвалідність.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 222607 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 467 грн. (за 3 дні (з 16.04.2016 по 18.04.2016)) /а.с. 6/.

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно положень статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

В силу приписів частини 3 статті 217 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Адміністративно-господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина 4 статті 217 ГКУ).

Відповідно до частини 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Із аналізу вищенаведених норм суд вбачає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб'єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" регламентовано, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

Із матеріалів справи встановлено, що наказом Приватної агрофірми "Україна" №72 від 28.12.2014 продовжено дію наказу від 27 грудня 2009 року №115, яким відповідачем затверджено результати атестації робочих місць для інвалідів з урахуванням висновку МСЕК № 282 від 24 грудня 2009 року, відповідно до зазначено наказу, відповідачем фактично визначило перелік робочих місць які можуть зайняти інваліди.

За змістом листа Великобагачанського районного центру зайнятості № 242 від 20.04.2016, копія якого наявна у матеріалах справи, Приватною агрофірмою "Україна" подавалися до Великобагачанського районного центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування інвалідів та періодично їх підтверджували.

Судом також встановлено про відсутність відмов у працевлаштуванні інвалідів, які перебували на обліку у центрі зайнятості та направлялися центром зайнятості на підприємство, про що свідчить копія листа Великобагачанського районного центру зайнятості № 242 від 20.04.2016.

Згідно листа Великобагачанського районного центру зайнятості від 04.01.2016 №8, зазначено, що у період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року особи з інвалідністю для працевлаштування в Приватній агрофірмі "Україна" не направлялись, у зв'язку з тим, що на обліку не перебували та з питань працевлаштування не звертались такі особи, що проживають на території, де розташоване підприємство. Також, дані про відмову підприємства працевлаштувати інвалідів у 2015 році до Великобагачанського РЦЗ не надходили.

З матеріалів справи слідує, що відповідач своєчасно подавав у 2015 році звіти за формою №3-ПН про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, до Великобагачанського районного центру зайнятості, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями звітів.

Отже, відповідачем вжито усіх передбачених частиною 3 статті 18 Закону № 875 заходів, спрямованих на запобігання порушення прав інвалідів на працевлаштування.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Проте позивач, посилаючись на порушення з боку відповідача норм законодавства про працевлаштування інвалідів, не надав суду доказів того, що останнім не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів або ним відмовлено у працевлаштуванні інваліда.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватної агрофірми "Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 24 травня 2016 року.

Суддя Ф.Ф. Соколенко