Постанова № 57865515, 23.05.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року № 813/812/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Булавко О.З.

з участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за позовом ОСОБА_3 до Конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі та до Конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на заняття посад прокурорів у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі про скасування рішення та про зобовязання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі та до Конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на заняття посад прокурорів у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, з урахуванням поданих уточнень, про визнання незаконної бездіяльності з приводу недопущення до відкритого конкурсу на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі; про визнання незаконним рішення з приводу недопущення до відкритого конкурсу на заняття посад прокурорів у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі; про зобовязання допустити до участі у конкурсах.

Підставою позову є те, що норма закону, яка міститься у підп.9 п.10 розділу І ОСОБА_4 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції», яка обмежувала прийняття на службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, набрала чинності відповідно до ч.5 ст.94 Конституції України з дня його опублікування 04.03.2015 року, а не з 15.07.2015 року згідно набрання чинності ОСОБА_4 України «Про прокуратуру». Крім того, продовжується у позовній заяві, згідно розділу ХІІ згаданий ОСОБА_4 набирає чинності з 15.07.2015 року, крім пункту 5 розділу ХІІ (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67) цього ОСОБА_4, які набирають чинності з дня наступного за днем його опублікування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених підстав, просить останні задоволити.

Відповідачі у запереченні на позовну заяву зазначають про те, що обмеження визначені ОСОБА_4 України «Про прокуратуру» поширюються на позивача, оскільки закінчення строку їх дії повязується із набранням чинності згаданого ОСОБА_4, а не його окремих норм.

Представник згаданих відповідачів дав аналогічні пояснення, просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

Позивачем 20.10.2015 року та 22.12.2015 року подано відповідно до конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі та до конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на зайняття посад прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратурі.

Рішенням від 29.12.2015 року, яке оформлено протоколом №2, позивача не допущено до участі у конкурсі з відбору кандидатів на заняття посад прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Позивач не погодившись зі згаданим рішенням оскаржив його до Голови конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу з відбору кандидатів на заняття посад прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Як вбачається зі змісту протоколу №3 від 13.01.2016 року скаргу позивача задоволено не було.

Згідно списків, які наявні в матеріалах справи, позивача також не допущено до участі у конкурсі на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

Не погодившись із не допуском до участі у конкурсах позивач оскаржив такі дії до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

У відповідності до положень п.3-1 Розділу ХІІ ОСОБА_4 України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, яким доповнено згаданий ОСОБА_4 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» від 12.02.2015 року за №198-VIII, на службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не можуть бути прийняті особи, які протягом п'яти років до дня набрання чинності цим ОСОБА_4 працювали (проходили службу), незалежно від тривалості, у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та митних органах.

Згаданий пункт набрав чинності 04.03.2015 року.

Зміст даної норми вказує на те, що закінчення строку тривалості зайняття посад, зокрема, у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури, повязується з днем набрання чинності ОСОБА_4 України «Про прокуратуру», а не з окремими його положеннями, як вважає позивач.

У відповідності до положень п.1 Розділу ХІІ згаданого ОСОБА_4, такий набирає чинності з 15 липня 2015 року.

Відтак, обмеження з приводу заняття посад стосуються терміну протягом п'яти років до 15.07.2015 року.

Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи трудової книжки АХ №978241, позивач з 17.04.2015 року призначений старшим прокурором у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури.

Відтак, позивач не міг бути прийнятим на службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, оскільки з 17.04.2015 року до 15.07.2015 року проходив службу у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури.

Як наслідок, відповідачами правомірно не було допущено позивача до участі у згаданих конкурсах.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання позивача не те, що деякі норми згаданого ОСОБА_4 набрали чинності до 15.07.2015 року та на те, що метою даного ОСОБА_4 є недопущення до служби в органах Спеціалізованої антикорупційної прокуратури працівників, які працювали за часів режиму Януковича, оскільки п.3-1 Розділу ХІІ ОСОБА_4 України «Про прокуратуру» жодних обмежень з приводу наведених обставин не містить.

Враховуючи те, що судом не встановлено протиправності дій (бездіяльності) відповідачів при не допуску до участі у конкурсах, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову у частині вимог про спонукання до вчинення дій.

З врахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, а тому у його задоволенні належить відмовити.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 травня 2016 року.

Суддя В.Я.Мартинюк