Постанова № 57864938, 19.05.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року Справа № 803/559/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представника позивача Корнійчука А.В.,

представника відповідача Купири З.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП» (далі - ТзОВ «ВМП») про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2015 рік у розмірі 533 244,10 грн. та пеню в сумі 1 493,08 грн., усього на зальну суму 534 737,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991 року передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Вищезгадані підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у відповідності до частини 2 статті 19 Закону № 875-ХІІ, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

При цьому відповідачем не був виконаний норматив для працевлаштування, оскільки середньооблікова чисельність працюючих у 2015 році складала 508 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 10 осіб., а норматив для працевлаштування складає 20 осіб. За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, на підставі статті 20 Закону № 875-ХІІ та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 (Порядок) відповідачу було нараховано до сплати 533 244,10 грн. адміністративно-господарських санкцій та пеню в сумі 1 493,08 грн., всього 534 737,18 грн., які належить сплатити ТзОВ «ВМП» до державного бюджету. Позивач просить позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, з підстав наведених в позовній заяві. Просив суд стягнути з відповідача адміністративно-господарську санкцію та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та ненадання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала. Зазначила, що їх підприємство вчасно протягом року подавало до центру зайнятості звіти форми 3-ПН про попит на робочу силу. Також подавали до Управління праці та соціального захисту населення м. Нововолинськ та Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів листи з проханням направити на підприємство інвалідів. Крім того, протягом 2015 року ТзОВ «ВМП» розміщувало в газеті «Безкоштовні оголошення» оголошення щодо можливості прийому на роботу інвалідів. За таких обставин просить у задоволенні позову про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю. Пояснити, чому центр зайнятості надав відповідь, що звіти форми 3-ПН в січні та жовтні 2015 року їх підприємством не подавались, не змогла.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ТзОВ «ВМП» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності 29.12.2008 року та зареєстроване у Волинському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач 15 лютого 2016 року подав до Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою №10-ПІ, яка затверджена Наказом Мінпраці України від 10 лютого 2007 року №42.

У вказаному звіті зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників у штаті підприємця становить 508 осіб, з яких середньооблікова кількість інвалідів становить 10 осіб. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 20 осіб.

Через невиконання відповідачем нормативу з працевлаштування інвалідів, Волинським обласним відділення Фонду соціального захисту інвалідів направлено повідомлення від 11.03.0216 року №70-19/251 в якому повідомлено про необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 533 244,10 грн.

У відповідь на це повідомлення, листом від 24.03.2016 року №343 ТзОВ «ВМП» відмовилось від сплати адміністративно-господарський санкцій з посиланням на дотримання ними нормативу з працевлаштування інвалідів.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини стосуються виконання підприємством нормативу з працевлаштування інвалідів, а тому врегульовані Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Законом України «Про зайнятість населення».

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою КМУ від 26 вересня 2002 року № 1434, із внесеними змінами від 15.11.2006 року № 1602 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991р. (далі -Закон України № 875-ХІІ). Фонд соціального захисту інвалідів має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів. Суми адміністративно-господарських санкцій використовуються на фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів. В зв'язку з цим, порушення відповідачем вимог чинного законодавства зачіпає інтереси держави у сфері соціального захисту інвалідів та завдає матеріальної шкоди Фонду соціального захисту інвалідів, який є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 4 Закону України № 875-ХІІ встановлено, що діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності. Соціальний захист інвалідів з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів комунікацій і зв'язку до особливостей інвалідів.

Згідно з частиною третьою статті 18 вказаного Закону - підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту ч. 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 20 Закону України № 875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 20 зазначеного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» і розуміється як: робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

У такому випадку суд зазначає, що передбачений статтею 19 Закону № 875-ХІІ обов'язок по забезпеченню працевлаштування інвалідів не слід ототожнювати з обов'язком роботодавця здійснювати фактичний пошук інвалідів для їх працевлаштування на створених останнім робочих місцях, оскільки законом на роботодавця такий обов'язок не покладається.

Обов'язок по забезпеченню роботодавцем працевлаштування інвалідів буде виконаний останнім в передбаченому законом обсязі у випадку дотримання роботодавцем нормативних вимог статті 18 Закону № 875-ХІІ (виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).

Отже, законодавство України в сфері соціальної захищеності інвалідів обов'язок з працевлаштування інвалідів покладає на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів. Обов'язок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає після виконання підприємствами обов'язку щодо створення робочих місць і надання передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відтак, з наведеного вище суд приходить до висновку, що до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відноситься також обов'язок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування. Такі вимоги закону реалізуються відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» шляхом щомісячної подачі звіту про наявність вакансій за формою №З-ПН, яка затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року N 420.

Як підтверджується матеріалами справи, ТзОВ «ВМП» 15 лютого 2016 року подало до Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою №10-ПІ де зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників у штаті підприємця становить 508 осіб, з яких середньооблікова кількість інвалідів становить 10 осіб. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 20 осіб.

Таким чином, у ТзОВ «ВМП» не забезпечено середньооблікову чисельність інвалідів у 2015 році в кількості 10 осіб.

Як встановлено судом, розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві відповідача у 2015 році складав 53 324,41 грн. на одного працівника. Враховуючи наведене, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2015 році у ТзОВ «ВМП» становить 533 244,10 грн. (за 10 нестворених робочих місць для працевлаштування інвалідів), пеня за 4 дні існування боргу (станом на 19.04.2016) становить 1 493,08 грн. Загальна сума заборгованості станом на 19.04.2016 складає 534 737,18 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Порядок нарахування пені та її сплати затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №223 від 15.05.2007 р., який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 р. за № 552/13819. Згідно розрахунку позивача сума пені складає 1 493,08 грн.

Судом встановлено, що відповідач щомісячно протягом 2015 року до органу державної служби зайнятості не подавав інформацію про відповідні створені робочі місця для інвалідів. Представником відповідача, як доказ звітності, надано звіти форми №3-ПН про наявність вакансій за січень, березень-вересень, листопад-грудень 2015 року, проте як встановлено в судовому засіданні відповідачем не подавалися звіти форми №3-ПН в січні та в жовтні 2015 року.

З дослідженого в судовому засіданні листа Нововолинського міського центру зайнятості від 16.05.2016 року №742/04-2, який приєднаний до матеріалів позову вбачається, що форми звітності 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) ТзОВ «ВМП» до Нововолинського МЦЗ подавалися лише за 10 місяців 2015 року.

Отже, роботодавець, створивши робочі місця для інвалідів, та за відсутності на цих робочих місцях працевлаштованих осіб, повинен подавати до центру зайнятості відповідну інформацію.

Відтак, до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відноситься також обов'язок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування.

Неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період, є порушенням вищезгаданих норм чинного законодавства та є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 9 липня 2013 року, 19 листопада 2013 року та 28 січня 2014 року (№№ 21-200а13, 21-397а13, 21-476а13 відповідно)., які в силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України мають враховуватися адміністративним судом.

Посилання представника відповідача в судовому засіданні на те, що підприємство регулярно розміщувало оголошення про можливість працевлаштування інвалідів у газеті «Безкоштовні оголошення» та направлення листів про наявність вакансій для інвалідів до Управління праці та соціального захисту населення Нововолинської міської ради та Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів як на підставу вчинення усіх необхідних дій для працевлаштування інвалідів судом до уваги не береться, оскільки направлення таких листів та розміщення оголошень в газеті не є обов'язковою вимогою ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», так як обов'язковою вимогою цієї норми є надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, що не було виконано відповідачем.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що неподання відповідачем звітів за формою №3-ПН в січні, жовтні 2015 року свідчить про не вчинення ТзОВ «ВМП» усіх необхідних дій для працевлаштування інвалідів.

Будь-які інші дії не виправдовують відповідача та не звільняють його від відповідальності за порушення правил господарської діяльності, якщо він не подав до центру зайнятості звітів за формою № 3-ПН за всі місяці 2015 року.

За правилами частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач, ТзОВ «ВМП», не довело суду, що ним вжито всі необхідні заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та щомісячного інформування державної служби зайнятості про вакантні посади для інвалідів.

Суд керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, перевіривши її письмовими матеріалами справи та поясненнями представників сторін у судовому засіданні з'ясував, що у 2015 році ТзОВ «ВМП» не виконало обов'язку щомісячного інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши дії Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо покладання на ТзОВ «ВМП» обов'язку сплатити адміністративно-господарській санкції за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів, суд приходить до висновку, що позивач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з дотриманням вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, оскільки відповідачем як роботодавцем, який використовує найману працю, у 2015 році не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, при цьому, протягом 2015 року підприємство не подавало щомісячно до центру зайнятості звіти форми 3-ПН, що тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", і в добровільному порядку не було сплачено адміністративно-господарські санкції в сумі 533 244,10 та нараховану за період з 16 квітня 2016 року по 19 квітня 2016 року пеню в розмірі 1 493,08 грн., тому суд приходить до висновку, що за таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 534 737,18 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі статтей 4, 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП» (Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Луцька, 3, код ЄДРПОУ 36266887) в дохід Державного бюджету України суму адміністративно господарські санкції за 2015 рік у розмірі 533 244,10 грн. та пеню в сумі 1 493,08 грн., усього на зальну суму 534 737,18 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 24 травня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич