Ухвала суду № 57861632, 18.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3103/16

Головуючий у першій інстанції Прохоров П.А.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Ісаєвої Н.В.

при секретарі Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом Заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року Заступник прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2007 року визнано незаконними дії Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради про відмову безоплатно передати у власність земельну ділянку, площею 2 000 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 2000 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано ДП «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Одеської регіональної філії зареєструвати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 2000 кв.м., за вищевказаною адресою, а також зобов'язано Одеське міське управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах підписати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.

На підставі зазначеної постанови суду 14.02.2008року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали державний акт серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку, площею 0,2000 га, розташовану в АДРЕСА_1.

Вказаний державний акт зареєстровано у Книзі реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі за №010850500277.

Також прокурор зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є чинними власниками спірної земельної ділянки.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2008 року постанова Київського районного суду м. Одеси за апеляційними скаргами Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, Одеської міської ради скасована, позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволений частково, визнано дії Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_2, ОСОБА_3 про можливість надання їм безкоштовно у власність земельної ділянки площею 2000 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, неправомірними; зобов'язано Одеську міську раду та Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради розглянути клопотання ОСОБА_2, ОСОБА_3 про можливість надання їм безкоштовно у власність земельної ділянки площею 2 000 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ДП «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Одеської регіональної філії про зобов'язання ДП «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Одеської регіональної філії зареєструвати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 2 000 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та видати відповідний державний акт на право власності на землю відмовлено; закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання за ними права спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 2 000 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд.

Прокурор стверджує, що оскільки право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку було набуто неправомірно, відповідно відсутня і правова підстава для видачі їм державного акту на землю, у зв'язку з чим, вказана земельна ділянка підлягає вилученню з незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за рішенням суду та поверненню до власності територіальної громади м. Одеси.

Прокурор вважає, що при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушено права та інтереси держави в особі Одеської міської ради, яка встановлює єдиний порядок для громадян та юридичних осіб по реєстрації, перереєстрації земельних ділянок, зміну їх цільового призначення, нерухомого майна, отримання у власність земельних ділянок і отримання державних актів.

Крім того, прокурор зазначає, що згідно інформації наданої Управлінням Держземагенства в м. Одесі Одеської області в управлінні наявна інформація щодо реєстрації права сумісної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі державного акту серія НОМЕР_1 від 14.02.2008року на підставі постанови Київського районного суду м. Одеси від 10.07.2007 року, який видано замість зіпсованого державного акту серії НОМЕР_2.

Прокурор також вказує на те, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 25.06.2013 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київського район м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено у повному обсязі; рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.11.2012року в частині відмови в задоволенні позову прокуратури району про визнання незаконним, скасування державного акту серії НОМЕР_2 та витребування нерухомого майна скасовано, ухвалено нове, яким визнано незаконним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3, серії НОМЕР_3.

Прокурор зазначає, що про факт наявності зіпсованого та виданого замість державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 прокуратурі району стало відомо під час направлення вимоги про виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 25.06.2013 року та одержання відповіді Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області від 15.01.2015 року.

Таким чином, прокурор стверджує, що строк позовної давності прокуратурою району пропущено із поважних причин.

На підставі вищевикладеного Заступник прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради просив суд визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку, площею 0,2000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, витребувати у ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,2000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, на користь територіальної громади міста Одеси, а також визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою для скасування Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції реєстрацій права власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,2000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та для внесення Управлінням Держземагенства у м. Одесі Одеської області відповідних змін у Поземельну книгу.

В судовому засіданні прокурор Київського району м. Одеси позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Одеської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2016 року позов заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку задоволений. Визнаний недійсним державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, площею 0,2000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Витребувана у ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельна ділянка, площею 0,2000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на користь територіальної громади м. Одеси, а також стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 судовий збір.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким в частині вимог заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про витребування земельної ділянки провадженням закрити, у задоволені позовних вимог щодо визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку відмовити, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2007 року були визнані дії Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради про відмову передати безкоштовно у власність земельну ділянку площею 2000 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд, незаконними; визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 2000 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд: зобов'язано ДП «ЦДЗК» при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Одеської регіональної філії зареєструвати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 2000 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд; встановлено порядок виконання рішення, зазначивши, що це рішення є підставою для зобов'язання Одеського міського управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах підписати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 державний акт на право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 2000 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд.

На підставі постанови суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали державний акт на право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 2000 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд.

Спірна земельна ділянка знаходиться у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, площею 0,2000 га, розташовану в АДРЕСА_1, серії НОМЕР_1.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2008 року постанова Київського районного суду м. Одеси за апеляційними скаргами Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, Одеської міської ради скасована, позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволені частково, визнані дії Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_2, ОСОБА_3 про можливість надання їм безкоштовно у власність земельної ділянки площею 2000 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, неправомірними; зобов'язано Одеську міську раду та Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради розглянути клопотання ОСОБА_2, ОСОБА_3 про можливість надання їм безкоштовно у власність земельної ділянки площею 2000 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ДП «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Одеської регіональної філії про зобов'язання ДП «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Одеської регіональної філії зареєструвати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 2000 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та видати відповідний державний акт на право власності на землю відмовлено; провадження у справі в частині визнання права власності на земельну ділянку закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

Тобто судом встановлено, що на момент розгляду цивільної справи постанова Київського районного суду м. Одеси, яка стала підставою для видачі державного акту та визнання права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасована та не була чинною.

Задовольняючи позов заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набуто незаконно, оскільки у Державному акті на право власності на земельну ділянку підставою його видання вказана скасована постанова Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2007 року.

Відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації та посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку.

Згідно п. 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43, технічна документація зі користування земельною ділянкою включає виписку з рішення відповідної ради або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші цивільно-правові угоди), рішення суду.

Відповідно до вимог ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Окрім того, відповідно до вимог ч. 1. ст.153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

При цьому, відповідно до вимог ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів. Стаття 373 ЦК України, що регламентує право власності на земельну ділянку, містить аналогічну по суті норму згідно якої право власності на земельну ділянку набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють міські ради.

Таким чином, власником земельної ділянки до моменту її незаконного відчуження була Одеська міська рада як орган, що уповноважений по закону розпоряджатися землями комунальної власності, чиї інтереси в даному випадку порушені.

Отже, передачею земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушено права та інтереси держави в особі Одеської міської ради, яка встановлює єдиний порядок для громадян та юридичних осіб по реєстрації, перереєстрації земельних ділянок зміну їх цільового призначення, нерухомого майна, а також отримання у власність земельних ділянок і отримання державних актів на них.

Відповідно до ст. 121 Конституції України представництво інтересів держави у суді покладається на органи прокуратури України.

Згідно до ч. 5 ст. 36-1 Закону України підставою для представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних політичних та інших інтересів внаслідок протиправних дій фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Таким чином прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення. Державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України. Так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі державних інтересів є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на охорону землі як національного багатства.

Статтею 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 1-199 від 8 квітня 1999 року державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі державних інтересів є потреба у здійсненні загальнодержавних дій. програм, спрямованих на охорону землі, як національного багатства.

Наведені вище обставини та законодавчі положення свідчать про необхідність задоволення позовних вимог прокурора та визнання недійсним державного акту серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відповідно до положень ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи , якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право на захист права власності із застосуванням ст. 393 та ст. 388 ЦК України має лише власник цього майна, який відповідно до норм процесуального закону підтвердить своє право.

Враховуючи, що земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі постанови суду, яка була у подальшому скасована, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що вони набули право власності на земельну ділянку без відповідної правової підстави, земельна ділянка вибула з володіння власника Одеської міської ради не з її волі іншим шляхом, у зв'язку з чим вказана земельна ділянка має бути вилучена з володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та повернута територіальній громаді м. Одеси.

Судова колегія погоджується з вказаними висновками суду, та не находить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 про те, що позовні вимоги вже були предметом судового розгляду і виконані у повному обсязі, а також те, що прокурором не правильно обрано спосіб захисту права, не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одержали не дублікат, а новий державний акт (з новою серією та новим номером) серії НОМЕР_4, реєстр 010850500277 на земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1, та саме на підставі державного акту серії НОМЕР_4 є власниками спірної земельної ділянки.

Також не приймаються до уваги доводи, стосовно того, що вимоги про визначення способу і порядку виконання судового рішення підсудні Одеському окружному адміністративному суду, що виключає можливість розглядати їх у Київському районному суді м. Одеси, оскільки Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснює, що право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК, тому такі спори з урахуванням вимог статті 15 ЦПК підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень).

Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ Н.В. Ісаєва