Рішення № 57861548, 18.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2884/16

Головуючий у першій інстанції Ільяшук А. В.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого: Артеменка І.А.,

суддів: Сватаненка В.І.,

Черевка П.М.,

при секретарі: Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 01 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа - ОСОБА_4 про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних, втрат від інфляції за прострочення виплати страхового відшкодування,-

встановила:

У вересні 2015 року позивач ОСОБА_3 (уточнюючи свої позовні вимоги) звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» на його користь суму страхового відшкодування розмірі 16111,77 грн., пеню у розмірі 9451,20 грн., втрати від інфляції у розмірі 8948,11 грн., три проценти річних у розмірі 662,20 грн. та судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 06.09.2013 року між ВАТ НАСК «Оранта» та ОСОБА_4 був укладений поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності НОМЕР_3, відповідно до якого страхувальник застрахував автомобіль НОМЕР_1.

19.04.2014 року в м. Роздільна сталася ДТП за участю вищевказаного автомобіля під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

Зазначене ДТП призвело до завдання автомобілю НОМЕР_2, значних пошкоджень, у зв'язку з чим йому спричинені матеріальні збитки у вигляді коштів, необхідних на ремонт автомобіля.

02.07.2014 року позивач надав до ВАТ НАСК «Оранта» заяву про страхове відшкодування з додатками.

24.07.2014 року позивач звернувся із скаргою на дії/бездіяльність відповідача до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг, яка надала йому відповідь, що встановлений термін на виплату відшкодування не вийшов та рекомендовано звернутися до суду.

Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні ДТП, яка відбулась 19.04.2014 року.

Відповідно до п. 2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Однак відповідач по спливу 90 днів не здійснив страхове відшкодування, яке позивач просив стягнути у вказаному розмірі 16111,77 грн., що вимусило позивача звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 01 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування 16111,77 грн..

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 пеню в розмірі 9451,20 грн., втрати від інфляції в сумі 8948,11 грн., три проценти річних у сумі 662,10. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржене, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4, який визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахував свою цивільно-правову відповідальність в страховій компанії ВАТ НАСК «Оранта». Позивач звернувся до НАСК «Оранта» про виплату страхового відшкодування 02.07.2014 року, але до теперішнього часу кошти йому не виплачені, тому ОСОБА_3 має право на відшкодування окрім матеріальної шкоди, ще і відшкодування пені, втрати від інфляції та три відсотка річних за прострочення грошового зобов'язання.

Але колегія суддів повністю не може погодитись з рішенням суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 19.04.2014 року в м. Роздільна Одеської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

Зазначене ДТП призвело до завдання автомобілю НОМЕР_2, значних пошкоджень.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 243/2014 від 15.05.2014 року, сума матеріальної шкоди спричиненого дорожньо-транспортною пригодою автомобілю НОМЕР_2, склала 16111,77 грн. (а.с.6-12).

Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 травня 2014 року ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19.04.2014 року і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.117).

Цивільна правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта», що підтверджується полісом обов'язкового страхування серії НОМЕР_3 від 06.09.2013 року (а.с.26).

22 квітня 2014 року позивач повідомив про дорожньо-транспортну пригоду відповідача (а.с.27-28).

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі виникнення певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) чи іншій особі, визначену в договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі і виконувати інші умови договору.

02.07.2014 року позивач подав до ВАТ НАСК «Оранта» заяву з додатками про страхове відшкодування спричиненої матеріальної шкоди (а.с.29), однак вона йому сплачена не була.

Протягом більше 10 днів з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, так і звернення позивача до страхової компанії ВАТ НАСК «Оранта», відповідач не здійснив дії по огляду пошкодженого транспортного засобу. Письмової вимоги позивачу про надання пошкодженого транспортного засобу для огляду відповідачем не надсилалось.

06 травня 2014 року за вхідним номером № 4395 вх. 15/202277 відповідачем зареєстрована заява позивача про час, місце проведення огляду пошкодженого автомобіля, однак представник відповідача на огляд не з'явився.

24.07.2014 року позивач звернувся зі скаргою на дії/бездіяльність відповідача до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг, яка надала йому відповідь що встановлений термін на виплату відшкодування матеріальної шкоди ще не вийшов та рекомендовано звернутися до суду (а.с.30,31-32).

ВАТ НАСК «Оранта» до теперішнього часу ОСОБА_3 виплату страхового відшкодування не здійснила.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої неї шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому Уповноваженим органом, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відшкодуванню підлягає сума страхового відшкодування у розмірі 16111,77 грн., яка підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження.

Що стосується вимог про стягнення пені колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

У абзаці четвертому пункту 36.2 ст. 36 Закону зазначено, у разі, якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування подані з порушенням строку. Встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплата збільшується на кількість днів такого прострочення.

Таким чином, враховуючи, що страховик отримав заяву позивача про здійснення страхового відшкодування 02 липня 2014 року, тобто після спливу 90 днів після подання повідомлення про ДТП, то відповідач має право збільшити строки здійснення виплати страхового відшкодування на ці дні.

Якщо ОСОБА_3 не були би порушені строки подання заяви про виплату страхового відшкодування, то 18.10.2014 року - це день з якого повинна була нараховуватися пеня, а оскільки строк був порушений, то до основного строку необхідно додати 90 днів.

Отже пеня повинна нараховуватися з 15 січня 2015 року по 02 листопада 2015 року. Всього 271 день прострочення.

Відповідно до інформації, що опублікована на офіційному сайті НБУ, подвійна облікова ставка НБУ в період з 15.01.2015 року по 05.02.2015 року (20 днів прострочення) становила 28%, з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року (25 днів прострочення) - 39%, з 04.03.2015 року по 27.08.2015 року (174 дні прострочення) - 60%, з 28.08.2015 року по 24.09.2015 року (28 днів прострочення) - 54%, з 25.09.2015 року по 02.11.2015 року (37 днів прострочення) - 44%.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що стягненню підлягає пеня у розмірі 6261,33 грн..

Судом першої інстанції зазначене не було прийнято до уваги, що призвело до неправильного розрахунку пені, яка повинна бути стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не заперечував щодо сплати пені за прострочення виплати зобов'язання позивачу у вказаній сумі, оскільки в апеляційній скарзі сам привів розрахунок неустойки за вказаний період, та сам визначив розмір пені - 6261,33 грн..

Щодо стосується висновків суду першої інстанції про стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» інфляції та 3% річних, то колегія суддів не може погодитися з рішенням суду в цій частині з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року роз'яснено, що положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (ст. 992 ЦК України).

Враховуючи, що положення ст. 625 ЦК України не розповсюджуються на правовідносини, які виникають в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, підстави для стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» суми страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції та 3% річних відсутні.

Таким чином, сума матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, складається з суми страхового відшкодування у розмірі 16111,77 грн. та неустойки у розмірі 6261,33 грн., а усього 22373,1 грн..

Згідно ст.ст. 10, 27, 60 ЦПК України сторони, які приймають участь у справі користуються рівними правами відносно надання доказів, їх дослідження та доведення до суду їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки відшкодуванню на користь ОСОБА_3 з ВАТ НАСК «Оранта» підлягає лише матеріальна шкода на суму 22373,1 грн. яка складається з суми страхового відшкодування у розмірі 16111,77 грн., та неустойка у розмірі 6261,33 грн., а у задоволенні вимог щодо стягнення інфляції та 3% річних слід відмовити з вищенаведених причин.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стягнути з Відритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 223,73 грн..

Керуючись ст.ст. 88, 303, ст. 307 ч. 1 п. 3, ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Відритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задовольнити частково.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 01 лютого 2016 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа - ОСОБА_4 про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних, втрат від інфляції за прострочення виплати страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з Відритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (ід. код 00034186, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Б) на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 16111,77 грн..

Стягнути з Відритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (ід. код 00034186, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Б) на користь ОСОБА_3 пеню у розмірі 6261,33 грн..

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 223,73 грн..

Рішення колегії судів набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

В.І. Сватаненко

П.М. Черевко