Ухвала суду № 57859362, 12.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/1523/15 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/783/2541/16 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Приколоти Т.І.

суддів: Тропак О.Ф., Федоришина А.В.

при секретарі: Івановій О.О.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2015 року по справі за поданням старшого державного виконавця Відділу ДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області, про встановлення ОСОБА_3 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою суду відмовлено у задоволенні подання.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_4

В апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про задоволення подання. Вважає, що оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, при неповно з»ясованих обставинах справи. Зазначає, що боржник ухиляється від виконання судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не пілягає.

Згідно з ст. 217 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати розстрочку або відстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Судом встановлено, що у ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/465/1125/14 від 6 червня 2014 року, виданого Франківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 27 961,62 грн. компенсації за частку у спільному майні.

31 січня 2015 року відкрито виконавче провадження одо виконання вищевказаного виконавчого листа.

Станом на 30 червня 2015 року боржник не виконав рішення суду.

Частиною 1 ст. 377-1 ЦПК України передбачено, що питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікований Законом України 11.09.1993 р.) та ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Пунктом 18 ч. 3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду і вїзду в Україну громадян України, громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

При вирішенні питання про тимчасове обмеження вказаного конституційного права державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, необхідність обмеження права боржника у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Подання державного виконавця повинно відповідати вимогам, що визначені листом Міністерства юстиції України щодо виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, в тому числі зі сплати аліментів, покладені на них рішеннями судів, а саме: ухилення боржника від виконання своїх обов»язків повинно бути обґрунтовано та проведено достатньо заходів примусового виконання рішень передбачених Законом України «Про виконавче провадження» у повній мірі з додаванням копій документів виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що у ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/465/1125/14 від 6 червня 2014 року, виданого Франківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 27 961,62 грн. компенсації за частку у спільному майні.

Ст. 25 ч. 5 Закону "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_3 викликався до виконавчої служби і ухилявся від сплати боргу, а відділом ДВС Пустомитівського РУЮ не доведено ухилення боржника від сплати боргу.

Встановлено, що державний виконавець на підтвердження своїх вимог не подав доказів того, що боржнику надсилались вимоги про добровільне виконання зобов'язань та докази одержання ним усіх документів, що виносились у процесі виконавчого провадження, як це передбачено вимогами ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження".

Інформація про наявність у боржника зареєстрованих речових прав на нерухоме та рухоме майно транспортні засоби, вклади у банках відсутня.

Права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження передбачені у ст. 12 ЗУ "Про виконавче провадження".

У ч. 6 вказаної правової норми визначено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

До подання не долучено жодних доказів, з яких можливо було б зробити висновок, чи дійсно мало місце ухилення боржника від виконання рішення суду, яке полягає в тому, що він вчиняє будь-які свідомі діяння, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні при тому, що виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини. Відсутні такі відомості й в змісті подання.

Крім того, звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон, суб'єкт подання не надав доказів того, що боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон (закордонний паспорт) і відповідно має реальну можливість виїхати за кордон.

Також в поданні не зазначено підстав та доказів того, що боржник має намір виїхати за межі України, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав.

Суд прийшов до вірного висновку, що в даному випадку немає підстав для обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 313, 314 ч.1 п.6, 315, 317, 319, 377-1 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий:

Судді: