Ухвала суду № 57859322, 11.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/7435/15 Головуючий у 1 інстанції: Борачок М.В.

Провадження № 22-ц/783/1892/16 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д.І.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Кабаля І.І., Шумської Н.Л.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

з участю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 10 грудня 2015 року у справі за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

31 серпня 2015 року Львівський державний університет внутрішніх справ звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь кошти в сумі 18 967,03 грн. та суму судового збору.

Оскаржуваною ухвалою відкрито провадження у справі за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

Ухвалу суду оскаржила відповідачка ОСОБА_2, вважає її такою, що підлягає скасуванню, оскільки даний спір належить до юрисдикції адміністративних судів. Вказує на те, що між нею та позивачем було укладено адміністративний договір, згідно якого вона було зобов'язана після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років. Згідно п. 2.3.6 цього договору у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ України по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі вона зобов'язана відшкодувати фактичні витрати пов'язані у утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. Відповідно до п. 15 ст. 3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Згідно з ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України. Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 21 Постанови від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» визначив, що згідно зі ст. 9 Закону України «Про міліцію» на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції. Відповідно до частини першої статті 20 цього Закону працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною. Згідно з пунктом 6.8 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справи України від 14 лютого 2008 року № 62 «Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС», початком проходження служби в органах внутрішніх справ уважається дата, зазначена в наказі про зарахування на навчання до вищого навчального закладу. Таким чином, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справи України, особа проходить публічну службу в міліції. З огляду на викладене, спори з приводу стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Позивач підпорядковується МВС України, тому за наявності підстав для покладення обов'язку на курсанта по відшкодуванню витрат, пов'язаних з його утриманням у навчальному закладі, таке відшкодування здійснюється на користь МВС України, яке є центральним органом виконавчої влади. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції у зв'язку з недотримання правил підсудності.

Представник позивача будучи належним чином повідомлений (а.с. 124), в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, причину своєї неявки суду не повідомив, матеріалів справи достатньо для розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Матеріалами справи та судом встановлено, що відповідно до наказу Львівського державного університету внутрішніх справ від 30.07.2008 року № 262 о/с, останній зарахував ОСОБА_3 курсантом першого курсу денної форми навчання.(а.с. 50).

01 вересня 2008 року між позивачем - ЛДУ внутрішніх справ, Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та ОСОБА_3 укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України (а.с. 51-52).

Пунктом 2.3.6 вказаного договору передбачено обов'язок курсанта відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до наказу від 09 січня 2015 року № 6 о/с ОСОБА_3 звільнена з органів внутрішніх справ за власним бажанням на підставі п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 53).

Згідно ч. 6 ст. 18 Закону України «Про міліцію» курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням в вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до п. 6.28 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом МВС України № 62 від 14.02.2008 року, порядок та підстави відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ у зв'язку з небажанням продовжувати навчання або порушенням дисципліни, а також у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ (офіцерського складу внутрішніх військ) визначаються:

- для осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ - Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженим постановою КМУ від 01.03.2007р. № 313;

- для військовослужбовців внутрішніх військ - Порядком відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженим постановою КМУ від 12.07.2006 року № 964.

Згідно зі ст. 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженим постановою КМУ від 01.03.2007 року № 313, витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, Головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України та особою. Сторонами такого договору є: виконавець - навчальний заклад, замовник - Головне управління або управління Міністерства внутрішніх справ України, особа - курсант.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як вбачається з матеріалів справи, даний спір стосується відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ, особою, яка звільнена у зв'язку з небажанням продовжувати службу в органах внутрішніх справ.

Отже, спір у справі, яка розглядається, випливає з договірних правовідносин, а договірні правовідносини між сторонами, однією з яких є фізична особа, регулюються Цивільним кодексом України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, є правильною по суті, відповідає вимогам ст. ст. 209-210 ЦПК України, підстави для її скасування - відсутні.

Відповідно до вимог ст. 312 ч. 1 п. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 2 п. 1, 312 ч. 1 п. 1, 313, 314 ч. 1 п. 4, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 10 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню в силу ст. 324 ЦПК України не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Кабаль І.І.

Шумська Н.Л.